Ухвала суду № 70163113, 18.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Київ К/9991/66085/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

особи, які беруть участь у справі, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, у судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року

у справі № 2а/1770/2848/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Хол"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Хол" (далі - ТОВ "Гранд Хол", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ від 12 липня 2012 року № 0002732342 та № 0009101742, якими товариству збільшено грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на суму 984093,75 грн та з податку на доходи фізичних осіб на суму 564,41 грн.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 06 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 12 липня 2012 року № 0002732342 повністю, а податкове повідомлення-рішення ДПІ від 12 липня 2012 року № 0009101742 - в частині збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 54,41 грн., в тому числі 43,53 грн - за основним платежем та 10,88 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; в іншій частині позовних вимог відмовив; присудив на користь ТОВ "Гранд Хол" із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2143,85 грн.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд касаційної скарги здійснено у відкритому судовому засіданні в порядку частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Касаційний перегляд справи згідно з положеннями частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено в межах касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийняті на підставі висновків планової виїзної перевірки ТОВ "Гранд Хол" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, викладених ДПІ в акті від 03 липня 2012 року № 241/23-100/33510732, про порушення позивачем вимог підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01 квітня 2011 року за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР) та підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 51.1 статті 51, пункту 54.2, підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Порушення товариством вказаних законодавчих норм податковий орган обґрунтовує тим, що позивач не включив до складу валових доходів відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті Закон № 334/94-ВР кошти у сумі 3149100,00 грн, отримані 19 липня 2010 року (1066000,00 грн), 24 вересня 2010 року (1316000,00 грн), 05 листопада 2010 року (767100,00 грн) від ТОВ "Агро ХХІ" у межах договору комісії від 28 червня 2010 року № 56/11, яким передбачено придбання комісіонером (ТОВ "Гранд Хол") за дорученням комітента (ТОВ "Агро ХХІ") аміачної селітри в кількості 900 тон у строк до 31 грудня 2012 року. Податковий орган вважає, що вказані кошти є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР, оскільки станом на 31 березня 2012 року у товариства обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ "Агро ХХІ", а отримані у межах договору комісії кошти використані не за цільовим призначенням з огляду на те, що залишок коштів на рахунку ТОВ "Гранд Хол" унеможливлює виконати умови цього договору.

У ході перевірки ДПІ також встановила подання товариством, як податковим агентом, податкових розрахунків з недостовірними відомостями сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, та несплату податку утриманого із сум виплаченого доходу фізичним особам.

Висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, з яким погодився апеляційний суд, вмотивований тим, що: договір комісії сторонами даного договору виконувався на визначених договором умовах та у встановлений строк, тому відсутні підстави вважати, що отримані в межах комісійного договору кошти є безповоротною фінансовою допомогою; обставини, які стали підставою для висновку щодо несплати позивачем до бюджету утриманого податку на доходи фізичних осіб у сумі 43,53 грн не підтвердилися в судовому процесі.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної та безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 цього Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно з частиною 1 статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до положень статті 1012 Цивільного кодексу України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії (частина 1 цієї статті). Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами (частина 2 цієї статті). Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (частина 3 цієї статті).

Враховуючи викладене, а також встановлені у судовому процесі обставини, а саме: що на виконання умов договору комісії товариство уклало договір поставки від 29 березня 2012 року № 372/12/83 МДО із МПП фірма "Ерідон", предметом якого є закупівля селітри вапняково-аміачної в кількості 862,957 тонн; 30 березня 2012 року позивач сплатив постачальнику селітри 1003477,74 грн, 10 квітня 2012 року - 1301961,94 грн; продавець 30 березня 2012 року та 10 квітня 2012 року на користь товариства виписав податкові накладні на 378,956 та 484 тонни селітри, а 03, 12 та 13 квітня 2012 року видав видаткові накладні на 378, 440 та 44 тонни селітри відповідно; придбаний товар (селітра) позивач вивіз на орендовані ним склади (а.с. 40-108); такі дії позивача вчинені відповідно до умов договору комісії (пункти 2.1 та 2.2), якими передбачено обов'язок комісіонера самостійно здійснити комерційно-маркетингову роботу з пошуку продавців товару, укладання договору купівлі-продажу, прийняття товару від покупців; договір комісії в судовому порядку недійсним не визнаний, - оцінка яких зроблена з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення від 12 липня 2012 року № 0002732342, яким збільшено товариству грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 787275,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкцій, встановлені пунктом 123.1 ст. 123 ПК України, в сумі 196818,75 грн.

Також, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надали належну оцінку доказам, наданим позивачем, у підтвердження відсутності у товариства заборгованості зі сплати утриманого податку на доходи фізичних осіб у сумі 43,53 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана заборгованість утворилась у зв'язку з несплатою до бюджету станом на 31 березня 2012 року податку на доходи фізичних осіб у сумі 102,00 грн, утриманого з виплаченого 09 серпня 2010 року доходу нотаріусу ОСОБА_4 у сумі 680,00 грн.

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з пунктом 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Встановивши, що позивач відповідно до підпункту 168.1.1 ПК України утримав податок із суми виплаченого 11 серпня 2010 року доходу нотаріусу ОСОБА_4 (680,00 грн), використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 ПК України, та цього ж дня (11 серпня 2010 року) перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 102,00 грн, що підтверджено довідкою - рахунком від 09 серпня 2010 року № 2228, податковим розрахунком форми 1-ДФ за ІІІ квартал 2010 року, банківською випискою, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 126, 172-175), суди дійшли вірного висновку щодо неправомірного збільшення ТОВ "Гранд Хол" грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 43,53 грн та застосування фінансових санкцій - 10,88 грн згідно з податковим повідомленням -рішенням від 12 липня 2012 року № 0009101742.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки підстав прийняття податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у справі № 2а/1770/2848/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ В.П. Юрченко