Ухвала суду № 70163039, 11.10.2017, Вищий адміністративний суд України

Дата ухвалення
11.10.2017
Номер справи
2а/2370/8348/11
Номер документу
70163039
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2017 р. м. Київ К/9991/45867/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Борисенко І.В., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представників позивача - Крицього Р.Г., Лисенко Ю.М.,

представника відповідача - Шевченко М.А.,

представника Генеральної прокуратури України - Атаманюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Звенигородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаської області)

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року

у справі № 2а/2370/8348/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»

до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Звенигородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаської області)

за участю Прокурора Черкаської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень від 14 листопада 2011 року: № 0000672301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 530883,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 424706,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 106177,00 грн.); № 0000632301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 58091464,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 46473171,00 грн., за штрафними санкціями - 11618293,00 грн.); № 0000642301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 16707,90 грн. (у тому числі:за основним платежем - 13366,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3341,58 грн.); № 0000662301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 592122,00 грн.; №0000652301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на 23266080,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 80127,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2011 року № 0000672301, № 0000632301, №0000662301, №0000652301. У задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2011 року № 0000642301 було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Катеринопільська ОДПІ Черкаської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Катеринопільський елеватор», посилаючись на те, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Катеринопільську ОДПІ Черкаської області ДПС його правонаступником - Звенигородську ОДПІ ГУ ДФС у Черкаської області.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Катеринопільський елеватор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складений акт № 272/23-017/32580463 від 31 грудня 2011 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені: вимоги статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначени статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з 63 контрагентами, а саме: ТОВ «Агрокрок» (код ЄДРПОУ 35818702), ПП «СВ-Інтерконтакт» (код ЄДРПОУ 37262574), ТОВ «Агромарин-М» (код ЄДРПОУ 37104044), ТОВ «МЕРИДІАН СА» (код ЄДРПОУ 36536561), ТОВ «Ковальзернотрейд» (код ЄДРПОУ 36536675), ТОВ «САЯНА ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 36622983), ТОВ «Инвест ЛТД» (код ЄДРПОУ 36700935), ТОВ КПВ «Граніт» (код ЄДРПОУ 36896205), ПП «Інвест-Трейд» (код ЄДРПОУ 34566424), ПП «АТК-2000» (код ЄДРПОУ 36319954), ТОВ Магнолія-Л» (код ЄДРПОУ 36057292), ПП «Багатопрофільна фірма «НА і КС» (код ЄДРПОУ 21924122), ТОВ Компанія «Вальма-Юг» (код ЄДРПОУ 23618599), ТОВ «Холдінгова компанія «Агротехтрейд» (код ЄДРПОУ 36536287), ПП «Агроера-2009» (код ЄДРПОУ 36513474), ТОВ «ФОРМА ТЕХ» (код ЄДРПОУ 36433876), ФОП ОСОБА_11 (ідентифікаційний № НОМЕР_9), ТОВ «Агротрейд» (код ЄДРПОУ 31572734), ПП «Ріст» (код ЄДРПОУ 34671871), ТОВ «Сібаріт ЛТД» (код ЄДРПОУ 35162607), ТОВ «МАК СТЕЙЛС» (код ЄДРПОУ 36056676), Фірма «БСМ у формі ТОВ» (код ЄДРПОУ 20631062), ТОВ «ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 30533647), ПП «Альтекс-Юг» (код ЄДРПОУ 37048928), ПП «Стилет - Юг» (код ЄДРПОУ 37048886), ФОП ОСОБА_7 (ідентифікаційний № НОМЕР_6), ТОВ «Самара-Агро Плюс» (код ЄДРПОУ 37259341), ПП «Топ Транс Сервіс» (код ЄДРПОУ 35834902), ПП «ІНТЕР-ТОРГСНАБ» (код ЄДРПОУ 37262527), ТОВ «Агрофонд України» (код ЄДРПОУ 36937309), ПП «Аваі» (код ЄДРПОУ 37059311), ТОВ «Шер К» (код ЄДРПОУ 33436701), ПП «Промтехресурс-АТ» (код ЄДРПОУ 36465342), ФОП ОСОБА_8 (ідентифікаційний № НОМЕР_7), ТОВ «ШТОРМ» (код ЄДРПОУ 31657105), ПП «Мартрейд» (код ЄДРПОУ 36201306), ПП «Сорос-Трейд» (код ЄДРПОУ 36445792), ТОВ «АГРОАНКОРЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 35697178), ПП «Корса плюс» (код ЄДРПОУ 36635615), ТОВ «Рос-Агро» (код ЄДРПОУ 36804601), ТОВ «Жеті» (код ЄДРПОУ 36553150), ПП «АЛЛЮР-2009» (код ЄДРПОУ 36448510), ТОВ «Голд Грейнс» (код ЄДРПОУ 36542386), ТОВ «АНДОР» (код ЄДРПОУ 37031233), ТОВ «Євротранссервіс-ЛТД» (код ЄДРПОУ 34772112), ПП «Інвестюгагротранс» (код ЄДРПОУ 35787926), ТОВ «СУДНОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 23619147), ТОВ «Аквілон-Юг» (код ЄДРПОУ 36486729), ТОВ «ХОЛЕС-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 33729794), ВК НВК «Наско» (код ЄДРПОУ 13860193), ТОВ «ДОХОДНИЙ ДОМ-ЮГ» (код ЄДРПОУ 36487228), ТОВ «Бізнес-Аналітік» (код ЄДРПОУ 31160061), ТОВ «Укрвторметагро» (код 33016850), ПП «Хвиля-V» (код ЄДРПОУ 24415510), ТОВ «Южторгкомпані» (код ЄДРПОУ 36587237), ТОВ «Агротранс Україна» (код ЄДРПОУ 36317124), ПП «Адріатика-Н» (код ЄДРПОУ 35674680), ТОВ «Спецавтотранс-Миколаїв» (код ЄДРПОУ 35472579), ТОВ «Грандторг» (код ЄДРПОУ 37181024), ТОВ «Альфа-плюс» (код ЄДРПОУ 37032111), ТОВ «Транс-Трейд-Ком» (код ЄДРПОУ 36621969), ТОВ «Ватикан-Агро» (код ЄДРПОУ 35673780), ПП «Фрегат-1» (код ЄДРПОУ 36487607); вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 46473171,00 грн., у тому числі: за 2009 рік - 4390475 грн. (у тому числі за 3 квартали 2009 року - 449525,00 грн.), за 2010 рік - 42082696,00 грн. (у тому числі: за 1 квартал 2010 року - 784952,00 грн., за півріччя 2010 року - 9557662,00 грн., за 3 квартали 2010 року - 14557323,00 грн.); вимоги підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого: позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2010 року, на загальну суму 424706,00 грн.; завищено податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на загальну суму 23266080,00 грн. (у тому числі: за жовтень 2009 року - 1455754,00 грн., за листопад 2009 року - 320509,00 грн., за грудень 2009 року - 1895449,00 грн., за березень 2010 року - 2450635,00 грн., за квітень 2010 року - 2771297,00 грн., за травень 2010 року - 267355,00 грн., за червень 2010 року - 436888,00 грн., за липень 2010 року - 453376,00 грн., за вересень 2010 року - 946959,00 грн., за жовтень 2010 року - 1990784,00 грн., за листопад 2010 року - 5923664,00 грн., за грудень 2010 року - 5663410,00 грн.); завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 592122,00 грн. (за грудень 2010 року); вимоги пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого не утримано податок в сумі 13366,32 грн. з доходів, виплачених на користь нерезидента.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями, здійсненими з вказаними вище 63 контрагентами, оскільки: зазначені суб'єкти господарювання не мали необхідних умов для постачання товарів (робіт, послуг) у заявлених обсягах або здійснення будь-якої діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для отримання результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів; деякі первинні бухгалтерські документи (податкові накладні, товарно-транспортні накладні) складені з недоліками; перевірками контрагентів-постачальників не підтверджені об'єкти, які підпадають під визначення статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість», тобто перевірками контрагентів-постачальників встановлено, що операції оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились та, як наслідок, у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з його відсутністю; неправомірне формуванням позивачем податкового кредиту мало наслідком завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; ДПІ у Стрийському районі отримано постанову (вх. № 5633/8 від 04 квітня 2011 року) старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові, старшого лейтенанта ПМ Городецького Ю.Т. по матеріалах кримінальної справи за фактом створення, зокрема, ПП «Стилет-Юг» (код 37048886) та ПП «Альтекс-Юг» (код 37048928) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду, за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; у ланцюгу постачання контрагентів позивача є суб'єкти господарювання щодо посадових осіб яких порушені кримінальні справи за фактом вчинення злочинів, передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що виписані зазначеним контрагентом первинні бухгалтерські документи не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим позивачем було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Також, у акті перевірки було вказано, що в порушення пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470, позивач під час проведення перевірки не надав належним чином легалізовану довідку про статус резидента для звільнення виплат від оподаткування на території України по виплаченій на користь Фірми «Andritz Sprout» (Данія) сумі (7980,00 Євро) за надані послуги типу інжиніринг.

14 листопада 2011 року ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000632301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, статтею 127 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Катеринопільський елеватор» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 58091464,00 грн., у тому числі: 46473171,00 грн. - за основним платежем, 11618293,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

14 листопада 2011 року ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000672301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, статтею 127 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Катеринопільський елеватор» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 530883,00 грн., у тому числі: 424706,00 грн. - за основним платежем, 106177,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

14 листопада 2011 року ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000662301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Катеринопільський елеватор» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на 5921223,00 грн.

14 листопада 2011 року ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000662301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Катеринопільський елеватор» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на 5921223,00 грн.

14 листопада 2011 року ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000652301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, статтею 58, пунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Катеринопільський елеватор» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 23266080,00 грн. (у тому числі: за жовтень 2009 року - 1455754,00 грн., за листопад 2009 року - 320509,00 грн., за грудень 2009 року - 1895449,00 грн., за березень 2010 року - 2450635,00 грн., за квітень 2010 року - 2771297,00 грн., за травень 2010 року - 267355,00 грн., за червень 2010 року - 436888,00 грн., за липень 2010 року - 453376,00 грн., за вересень 2010 року - 946959,00 грн., за жовтень 2010 року - 1990784,00 грн., за листопад 2010 року - 5923664,00 грн., за грудень 2010 року - 5663410,00 грн.) та зобов'язала сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 80127,00 грн.

14 листопада 2011 року ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000642301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, статтею 127 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Катеринопільський елеватор» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 16707,00 грн., у тому числі: 13366,32 грн. - за основним платежем, 3341,58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах по господарських операціях з 63 контрагентами, перелік яких наведений у акті перевірки, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; недоліки у первинних бухгалтерських документах не роблять такі документи недійсними, якщо з їх змісту можна встановити господарську операцію та особу, яка склала такий документ; наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту; факт порушення кримінальних справ стосовно керівників підприємств-постачальників чи інших осіб не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що позивач не надав податковому органу та суду належним чином завірену та легалізовану копію свідоцтва (чи іншого документа), який посвідчує статус юридичної особи - нерезидента.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Отже, умовами реалізації права платника на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з придбанням у вказаних в акті перевірки 63 контрагентів позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання своїх зобов'язань безпосередньо його контрагентами.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Фірма «БСМ у формі ТОВ» поставила позивачу соняшникову олію, ТОВ «Грандторг» поставило позивачу двері алюмінієві, ПП «Інвестюгагротранс» надало позивачу послуги з перевезення зернових культур. Усі інші 60 контрагентів здійснювали поставку позивачу зернових культур (пшениці, соняшника та кукурудзи).

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій, на підтвердження виконання господарських зобов'язань зазначеними 63 контрагентами та на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за цими господарськими операціями позивач надав органу державної податкової служби та суду первинні бухгалтерські документи та облікові регістри, а саме: податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, журнали реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, витяги з реєстру середньодобових лабораторних зразків сировини, акти на різницю у вазі, акти на сушку та очистку зерна, звіти про рух товарно-матеріальних цінностей, вимоги-накладні на відпуск сировини у виробництво, звіти по основних засобах. Також, позивач посилався на те, що первинні документи, складені його контрагентами, були виписані належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

В свою чергу, в обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень податковий орган посилався на те, що: деякі первинні документи, зокрема, податкові накладні та товарно-транспортні накладні, були складені з недоліками - а саме не містили одного чи декількох реквізитів; ДПІ у Стрийському районі отримано постанову (вх. №5633/8 від 04 квітня 2011 року) старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові, старшого лейтенанта ПМ Городецького Ю.Т. по матеріалах кримінальної справи за фактом створення, зокрема, ПП «Стелет-Юг» (код 37048886) та ПП «Альтекс-Юг» (код 37048928) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду, за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; у ланцюгу постачання контрагентів позивача є суб'єкти господарювання щодо посадових осіб яких порушені кримінальні справи за фактом вчинення злочинів, передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пункту 11.7 статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.

При цьому, колегія суддів вказує, що оскільки спільний наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346, пунктом 2 якого було передбачено обов'язкове використання типової форми товарно-транспортної накладної для усіх суб'єктів господарювання, не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України то, як наслідок, дотримуватись положень цього наказу зобов'язані лише підприємства, установи та організації, що входять до сфери управління Міністерства транспорту України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Агрокрок», ПП «СВ-Інтерконтакт», ТОВ «Агромарин-М», ТОВ «МЕРИДІАН СА», ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «САЯНА ЛЮКС», ТОВ «Инвест ЛТД», ПП «Інвест-Трейд», ПП «АТК-2000», ТОВ Магнолія-Л», ПП «Багатопрофільна фірма «НА і КС», ТОВ Компанія «Вальма-Юг», ТОВ «Холдінгова компанія «Агротехтрейд», ПП «Агроера-2009», ТОВ «ФОРМА ТЕХ», ФОП ОСОБА_11, ТОВ «Агротрейд», ПП «Ріст», ТОВ «Сібаріт ЛТД», ТОВ «МАК СТЕЙЛС», Фірма «БСМ у формі ТОВ», ТОВ «ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ», ФОП ОСОБА_7 (, ТОВ «Самара-Агро Плюс», ПП «Топ Транс Сервіс», ПП «ІНТЕР-ТОРГСНАБ», ТОВ «Агрофонд України», ПП «Аваі», ТОВ «Шер К», ПП «Промтехресурс-АТ», ФОП ОСОБА_8, ТОВ «ШТОРМ», ПП «Мартрейд», ПП «Сорос-Трейд», ТОВ «АГРОАНКОРЕКСПОРТ», ПП «Корса плюс», ТОВ «Рос-Агро», ТОВ «Жеті», ПП «АЛЛЮР-2009», ТОВ «Голд Грейнс», ТОВ «АНДОР», ТОВ «Євротранссервіс-ЛТД», ПП «Інвестюгагротранс», ТОВ «СУДНОСЕРВІС», ТОВ «Аквілон-Юг», ТОВ «ХОЛЕС-ТРЕЙД», ВК НВК «Наско», ТОВ «ДОХОДНИЙ ДОМ-ЮГ», ТОВ «Бізнес-Аналітік», ТОВ «Укрвторметагро», ПП «Хвиля-V», ТОВ «Агротранс Україна», ПП «Адріатика-Н», ТОВ «Спецавтотранс-Миколаїв», ТОВ «Грандторг», ТОВ «Альфа-плюс», ТОВ «Транс-Трейд-Ком», ТОВ «Ватикан-Агро», ПП «Фрегат-1».

Разом з цим, суди попередніх погоджуючись з доводами позивача стосовно правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях, здійснених позивачем з ТОВ КПВ «Граніт», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Стилет - Юг» та ТОВ «Южторгкомпані» не перевірили доводів податкового органу щодо створення зазначених суб'єктів господарювання без мети здійснення підприємницької діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності.

Так, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги податковий орган надав в суд касаційної інстанції: копію вироку Суворовського районного суду міста Херсона від 15 травня 2014 року у кримінальній справі № 668/5334/14-к за обвинуваченням керівника ПП «Альтекс-Юг» у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України; копію вироку Херсонського міськрайолнного суду Херсонської області від 24 квітня 2017 року у кримінальній справі № 766/3245/14 щодо здійснення фіктивного підприємництва ПП «Альтекс-Юг» та ПП «Стилет - Юг»; копію Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 березня 2014 року у кримінальній справі № 1423/18929/2012 за обвинуваченням керівника ТОВ «Южторгкомпані» та ТОВ КПВ «Граніт» у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Також, на виконання вимог суду касаційної інстанції податковий орган надав розрахунок розміру донарахованих сум та штрафних (фінансових) санкцій за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, завищення розміру від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, внаслідок формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях, здійснених з ТОВ КПВ «Граніт», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Стилет - Юг» та ТОВ «Южторгкомпані».

З огляду на те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а суди попередніх інстанцій не перевірили доводи податкового органу щодо фіктивного підприємництва ТОВ КПВ «Граніт», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Стилет - Юг» та ТОВ «Южторгкомпані», тоді як вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом, ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень рішень: №0000632301 від 14 листопада 2011 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 339913,00 грн. (у тому числі: 271931,00 грн. - за основним платежем. 67982,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); №0000662301 від 14 листопада 2011 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 27882,00 грн.; №0000652301 від 14 листопада 2011 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 237153,75 грн. (у тому числі: 189723,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 47430,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)) із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року підлягають залишенню без змін.

При цьому, суд касаційної інстанції вказує, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для часткового скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень рішень: №0000632301 від 14 листопада 2011 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 339913,00 грн. (у тому числі: 271931,00 грн. - за основним платежем. 67982,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); №0000662301 від 14 листопада 2011 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 27882,00 грн.; №0000652301 від 14 листопада 2011 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 237153,75 грн. (у тому числі: 189723,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 47430,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)).

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень рішень: №0000632301 від 14 листопада 2011 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 339913,00 грн. (у тому числі: 271931,00 грн. - за основним платежем. 67982,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); №0000662301 від 14 листопада 2011 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 27882,00 грн.; №0000652301 від 14 листопада 2011 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 237153,75 грн. (у тому числі: 189723,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 47430,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)) із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала в частині залишення без змін оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України. В частині скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляду до суду першої інстанції ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ І.В. Борисенко

______ В.П. Юрченко

Попередній документ : 70163035
Наступний документ : 70163045