Ухвала суду № 70162991, 06.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Яковенка М.М.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача ОСОБА_8

представника відповідача Павленко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2017р. по справі № 820/2304/17 за позовом ОСОБА_3 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області по справі про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила суд стягнути зі Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 173 325,17 грн, з яких: середній заробіток за час відсторонення її від посади в період з 03.06.2013 року до 01.06.2017 року - 151 838,40 грн.; сума середньомісячної заробітної плати до дня фактичного розрахунку; матеріальна компенсація за невикористані відпустки - 14 812,85 грн; 10 000,00 грн моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що розрахунок заробітної плати зроблено в порушення вимог Постанови КМУ від 06.04.2016 року № 292 "Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2006 році".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Стягнуто зі Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час відсторонення від посади в період з 03.06.2013 року до 01.06.2017 року у сумі 151 838,40 грн та матеріальної компенсації за невикористані відпустки у сумі 14 812,85 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 року по справі № 820/2304/17 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_3 залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновкам суду обставинам справи, що призвело до неправильного, на його думку, прийняття рішення судом першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом № 255-о від 31.12.1997 року ОСОБА_3 була призначена на посаду державного податкового інспектора відділу організації документальних перевірок юридичних осіб ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

Під час досудового слідства по кримінальній справі відносно позивача за ч. 3 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, постановою старшого слідчого з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Єнева А.В. від 08.08.2012 року було обрано додатковий захід про відсторонення позивача від займаної посади.

Наказом начальника Східної ОДПІ за № 46-о від 06.03.2013 року ОСОБА_3 була відсторонена від посади, на підставі звернення постанови слідчого Генеральної прокуратури України за наслідками розгляду кримінального провадження відносно неї.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.10.2015 року по справі № 2012/7490/2012 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 367 КК України в редакції Закону, що діяла до 03.06.2014 року, закрито за відсутністю складу злочину, у зв'язку з декриміналізацією. ОСОБА_3 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, і по суду виправдано. Обраний під час досудового слідства ОСОБА_3 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, скасовано. Захід у вигляді відсторонення ОСОБА_3 від посади, застосований постановою старшого слідчого з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Єнева А.В. від 08.08.2012 року, скасовано.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11.04.2017 року по справі № 2012/7490/2012 апеляції прокурора відділу забезпечення державного обвинувачення у регіоні прокуратури Харківської області та підсудної задоволено частково. Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.10.2015 року відносно ОСОБА_3 в частині закриття кримінальної справи за ч. 1 ст. 367 КК України за відсутністю складу злочину, у зв'язку з декриміналізацією, скасовано. Кримінальну справу щодо ОСОБА_3 в цій частині закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 6 КПК України за відсутністю в її діянні складу злочину. У решті вирок залишено без змін.

26.04.2017 року позивач звернулась до начальника Головного управління ДФС у Харківській області з заявою про поновлення її на посаді, яку вона займала під час відсторонення від неї.

Наказом начальника Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області за № 120-о від 12.05.2017 року на виконання вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.10.2015 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 11.04.2017 року по справі № 2012/7490/2012 наказ від 06.03.2013 року № 46-о "Про відсторонення від посади ОСОБА_3." скасовано та ОСОБА_3 з 12.05.2017 року була допущена до роботи.

У зв'язку з тим, що посада головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області була відсутня, ОСОБА_3 було подано заяву до Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про прийняття її на вільну посаду головного державного інспектору відділу організації роботи ЦОП та надавання адміністративних послуг в організації розгляду звернень та забезпечення доступу до публічної інформації управляння обслуговування платників Східної ОДПІ.

Також, 12.05.2017 року позивач була попереджена про звільнення її з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю.

Наказом Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № 124-о від 15.05.2017 року ОСОБА_3 була звільнена з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю.

Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надала відповідь № 4495/10/20-38-05-44 від 19.05.2017 року на адвокатський запит від 15.05.2017 року, в якій зазначила, що загальна сума нарахованої заробітної плати ОСОБА_3 за час відсторонення від посади за період з 06.03.2013 року по 11.05.2017 року повинна складати 62 804,50 грн, сума заробітної плати до виплати 49 929,58 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем зроблено розрахунок в порушення вимог Постанови КМУ від 06.04.2016 року №292 "Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2006 році".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час відсторонення її від посади в період з 03.06.2013 року до 01.06.2017 року у сумі 151 838,40 грн та матеріальної компенсації за невикористані відпустки у сумі 14 812,85 грн, виходячи з наступного.

Згідно п.1 Постанови КМУ від 06.04.2016 року № 292 "Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2006 році" мінімальний розмір посадового окладу за групою оплати праці 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, становить з 01.05.2016 року - 1 723,00 грн.

Як встановлено Додатком № 1 Постанови КМУ від 06.04.2016р. № 292 "Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2006 році", визначена сума мінімального посадового окладу головного спеціаліста державного органу в розмірі 2 585,00 грн.

Відповідно до Додатку № 2 Постанови КМУ від 06.04.2016р. № 292 "Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2006 році", визначена сума надбавки до посадового окладу за рангами.

У відповідності до Постанови КМУ від 06.04.2016р. № 292 "Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2006 році" позивач до посадового окладу повинна була щомісяця отримувати надбавку у сумі 1000 грн., кожного місяця з 06.03.2013 року по 11.05.2017 року.

Крім того, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" розраховуються доплати за високі досягнення.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 року № 1049 "Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади та інших державних органів" розраховуються доплати за вислугу років.

Одже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу повинні бути нарахований та сплачений середній заробіток за час відсторонення від посади в період з 03.06.2013 року до 01.06.2017 року у сумі 151 838,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 КЗпП України встановлено, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем було самостійно визначено загальна сума заробітної плати ОСОБА_3 за час відсторонення від посади за період з 06.03.2013 року по 11.05.2017 року, яка склала 62 804,50 грн до виплати 49 929,58 грн, проте позивачу не була сплачена під час звільнення з посади 15.05.2017 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Східної ОДПІ у Харківській області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час відсторонення її від посади в період з 03.06.2013 року до 01.06.2017 року у сумі 151 838,40 грн підлягають задоволенню.

Статтею 9 Закону України "Про відпустки" передбачено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу); час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ст. 82 Кодексу законів про працю України до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 75 цього Кодексу), зараховуються зокрема: час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу); час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому надавалося матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2017 року позивач згідно наказу № 124-0 була звільнена з посади.

Крім того, позивач є інвалідом ІІ групи, тривалість її відпустки не має бути менш ніж 30 робочих днів, відповідно до п. 7 ст. 6 Закону України "Про відпустки".

Середньоденна заробітна плата за період з травня 2016 року по квітень 2017 року (12 місяців, що передують місяцю звільнення) для оплати компенсації за невикористані відпустки складає 87,65 грн.

Так, загальна сума нарахованої компенсації за невикористані відпустки за період з 06.03.2013 року по 15.05.2017 року за 98 календарних днів основної щорічної відпустки та 71 календарний день додаткової відпустки державного службовця, складає 14 812,85 грн (169 календарних днів х 87,65 грн), що підтверджується розрахунком наданим до суду першої інстанції відповідачем, проте на момент звільнення позивача не сплачена.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інтанції про те, що на користь позивача підлягає стягненню з відповідача матеріальна компенсація за невикористані відпустки в сумі 14 812,85 грн.

Стособно позовних вимог в частині стягнення зі Східної ОДПІ у Харківській області на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Так, відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_3 в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана їй моральна шкода, та з яких міркувань вона виходила, обчислюючи розмір цієї шкоди, та якими саме доказами це підтверджується.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем не доведено правомірність нарахування ОСОБА_3 середньої заробітної плати за період відсторонення від посади, в розмірі 62 804,50 грн, до виплати 49 929,58 грн, що розраховувалась відповідно Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 "Про порядок обчислення середньої заробітної плати".

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення зі Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 173 325,17 грн, з яких: середній заробіток за час відсторонення її від посади в період з 03.06.2013 року до 01.06.2017 року - 151 838,40 грн; сума середньомісячної заробітної плати до дня фактичного розрахунку; матеріальна компенсація за невикористані відпустки - 14 812,85 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив частково адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 28.08.2017 року по справі № 820/2304/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст .198, п.1 ч.1 ст. 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2017р. по справі № 820/2304/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 10.11.2017 р.