Ухвала суду № 70162697, 01.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2017 р. м. Київ К/800/552/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

за участю: секретаря Шевчук П.О.

представника позивача Гєрбєя Д.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 у справі №1570/2474/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, суд -

В С Т А Н О В И В:

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 15.08.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 13.01.2012 №0000092301.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.12.2013 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» 25.12.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.01.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2012.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини другої статті 19 Конституції України, підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті 14, підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240, пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України, статті 1, пункту «е» частини другої статті 5, частини першої статті 28, частини одинадцятої статті 351 Закону України «Про відходи», статті 8, пункту 1 частини третьої статті 159, пункту 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши наведені у скарзі доводи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вiдповiдачем проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю з iноземними iнвестицiями «Трансінвестсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2011 за результатами якої складено акт вiд 28.12.2011 №487/l6-3/22447500/78.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статі 242 Податкового кодексу України, оскiльки не були враховані обсяги та види вiдходiв, якi утворились внаслiдок господарської дiяльностi пiдприємства, що призвело до заниження податкового зобов'язання по екологiчному податку всього у сумі 11289,59грн., у т.ч.: за 1 квартал 2011 року - у сумі 39,59грн., за 2 квартал 2011 року - у сумі 11250грн.

На пiдставi акта первірки вiдповiдачем прийнято податкове повiдомлення-рiшення вiд 13.01.2012 №0000092301, яким позивачу збiльшено суму грошового зобов'язання за платежем: надходження вiд розмiщення вiдходiв у спецiально вiдведених для цього мiсцях чи на об'єктах, у загальному розмiрi 11290,59грн, у тому числi: за основним платежем у сумі 11289,59грн та за штрафними (фiнансовими) санкцiями у сумі 1грн.

За результатами адмiнiстративного оскарження скарги платника залишенi без задоволення, податкове повiдомлення-рiшення ДПI у Комiнтернiвському районі Одеської областi вiд 13.01.2012 №0000092301 без змiн.

Судами попереднiх iнстанцiй встановлено, позивач має дозволи та лiмiти, якi надані Державним управлiнням охорони навколишнього природного середовища в Одеськiй областi на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повiтря стацiонарними джерелами та на утворення та розмiщення вiдходiв, згiдно яких на 2010-2011р.р., на території Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю з iноземними iнвестицiями «Tрансінвестсервіс» утворюються та розмiщуються вiдходи, якi утворюються внаслiдок господарської дiяльностi пiдприємства.

В подальшому такі вiдходи, якi утворюються внаслiдок господарської дiяльностi пiдприємства, передаються ним органiзацiям, якi мають необхiднi ліцензії на дiяльнiсть з розмiщення вiдходiв, а саме: за договором вiд 12.09.2007 №07-К/07М iз ТОВ «Каміла», дiю якого продовжено на 2012-2013 роки, на утилiзацiю вiдпрацьованих нафтопродуктiв (вiдпрацьованi моторні, iнструментальнi масла та їх сумiшi); за договором вiд 09.03.2010 №032 з МВКП «Вікінг» та додатковою угодою до нього, на виконання робiт по збору на території позивача, транспортуванню та зберiганню ламп, якi мiстять ртуть з метою їх подальшої утилiзації; за договором вiд 21.01.2008 №2101/08-0С з ЗАТ «ПIК» на вивiз для подальшої утилiзацiї гумових вiдходiв, у тому числi, вiдпрацьованих шин; за договором поставки №0405/10 вiд 04.05.2010 з ДП «ЕКОЛЕКТ-ЮГ», дiю якого продовжено на 2012- 2013 роки, згiдно якого позивач зобов'язується передати у власнiсть, а ДП «ЕКОЛЕКТ-ЮГ» прийняти та оплатити «вiдпрацьованi акумулятори».

Надання контрагентами позивача послуг з утилізації вiдходiв за вищезазначеними договорами пiдтверджується наявними у позивача первинними документами та відповідачем не заперечується.

Виходячи з обсягів та видiв вiдходiв, переданих позивачем вищезазначеним контрагентами для утилізації, якi зазначенi в складених ними актах приймання-передачi, вiдповiдачем здiйснено нарахування зобов'язання по екологiчному податку по наступним вiдходам: вiдпрацьоване масло 3,6х3,2 (ставка податку)х3хl(коефiцiєнт місця розмiщення вiдходiв)=34,56грн; зношенi шини - 1,34х1,25х3х1=5,03грн, люмiнесцентнi лампи - 500х3,75х3х1=5625грн за 1-2 квартали 2011 року всього у сумі 11289,59грн, у т.ч. за 1 кв.2011 року - у сумі 39,59грн., за 2кв.2011 року - у сумі 11250грн.

Суд першої інстанції, скасовуючи оспорюване податкове повiдомлення-рiшення, обґрунтовував свої висновки тим, що позивач не зобов'язаний сплачувати збiр за забруднення навколишнього природного середовища та не є платником екологiчного податку за тимчасове розмiщення (накопичення) на своїй території використаних ламп люмiнесцентних, вiдпрацьованого масла та зношених шин, оскiльки не здiйснює дiяльностi з видалення таких вiдходiв шляхом їx захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення та не має спецiально вiдведених мiсць для цього.

Суд апеляцiйної інстанції, скасовуючи рiшення суду першої інстанції, та вiдмовляючи в позовi, дiйшов висновку, що зберiгання вiдходiв позивачем здійснено у вiдповiдностi до дозволу уповноваженого органу на території пiдприємства до моменту утилiзації спецiалiзованими пiдприемствами, якi мають спецiальнi повноваження на збiр та утилiзацiю вiдходiв, зберiгання позивачем вiдходiв має тимчасовий характер до моменту утилiзацiї i підпадає пiд дiю пiдпункту 14.1.223 пункту 14.1 статтi 14 Податкового кодексу України.

У той час як загальною умовою звiльнення вiд сплати екологiчного податку, за висновками суду апеляцiйної інстанції, мають пiдприємства, якi здiйснюють утилiзацiю вiдходiв безпосередньо або через iншi пiдприємства, якi вчиняють таку дiяльнiсть у вiдповiдностi до законодавства та пiдприємства, якi здiйснюють збiр вiдходiв.

Судова колегiя вважає за правильне погодитись з висновками суду першої інстанції про наявнiсть пiдстав для задоволення позову та зазначити такі доводи та обґрунтування.

Вiдповiдно до пiдпункту 14.1.57 пункту 14.1 статтi 14 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спiрних правовiдносин) екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платiж, що справляєтъся з фактичних обсягiв викидiв у атмосферне повiтря, скидiв у воднi об'єкти забруднюючих речовин, розмiщення вiдходiв, фактичного обсягу радiоактивних вiдходiв, що тимчасово зберiгаються їx виробниками, фактичного обсягу утворених радiоактивних вiдходiв та з фактичного обсягу радiоактивних вiдходiв, накопичених до 1 квiтня 2009 року.

Згiдно iз пiдпунктом 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичнi особи, що не провадять господарську (пiдприємницьку) дiяльнiсть, бюджетнi установи, громадські та iншi пiдприємства, установи та органiзацiї, постiйнi представництва нерезидентiв, включаючи тих, якi виконують агентські (представницькi) функції стосовно таких нерезидентiв або їx засновникiв, пiд час провадження дiяльностi яких на території України i в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економiчної зони здiйснюються: розмiщення вiдходiв у спецiально вiдведених для цього мiсцях чи на об'єктах, крім розмiщення окремих видiв вiдходiв як вторинної сировини.

Вiдповiдно до пiдпункту 242.1.3 пункту 242.1 статтi 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) вiдходiв, що розмiщуються у спеціально вiдведених для цього мiсцях чи на об'єктах протягом звiтного кварталу, крім обсягiв та видiв (класiв) окремих вiдходiв як вторинної сировини, що розмiщуються на власних територiях (об'єктах) суб'єктiв господарювання, якi мають лiцензiю на збирання i заготiвлю окремих видiв вiдходiв як вторинної сировини і провадять статутну дiяльнiсть iз збирання i заготiвлi таких вiдходiв.

Згiдно з пiдпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розмiщення вiдходiв - постiйне (остаточне) перебування або захоронення вiдходiв у спеціально вiдведених для цього мiсцях чи об'єктах (мiсцях розмiщення вiдходiв, сховищах, полiгонах, комплексах, спорудах, дiлянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Статтею 1 Закону України «Про вiдходи» спецiально вiдведенi мiсця чи об'єкти визначаються як мiсця чи об'єкти (мiсця розмiщення вiдходiв, сховища, полiгони, комплекси, споруди, дiлянки надр тощо), на використання яких отримано дозвiл спецiально уповноважених органів на видалення вiдходiв чи здiйснення iнших операцій з вiдходами.

Вiдповiдно до Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати екологiчного податку, що справляється за розмiщення побутових вiдходiв, затвердженої наказом Державної податкової адмiнiстрацiї України вiд 16.12.2011 №258, платниками екологiчного податку за розмiщення побутових вiдходiв є лише ті суб'єкти господарювання, що розмiщують їх у спецiально вiдведених для цього мiсцях чи об'єктах, на використання яких отримано вiдповiдний дозвiл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на мiсцях. При цьому, мiсця тимчасового зберiгання вiдходiв, наприклад, для тимчасового зберiгання небезпечних вiдходiв перед передачею на знешкодження або утилiзацiю спецiалiзованим органiзацiям, контейнери або урни для збирання побутових вiдходiв не є мiсцями їх остаточного видалення i не вiдносяться до спецiально вiдведених місць чи об'єктів.

Таким чином, платниками екологiчного податку за розмiщення побутових вiдходiв є лише ті суб'єкти господарювання, що розмiщують їх у спецiально вiдведених для цього мiсцях, об'єктах, на використання яких отримано вiдповiдний дозвiл спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на мiсцях.

У той же час, як встановлено судом першої інстанції, позивач не здiйснює зберiгання та захоронення вiдходiв у спецiально вiдведених для цього мiсцях чи об'єктах, ним не отримувався дозвiл спеціально уповноважених органів на видалення вiдходiв чи здiйснення iнших операцiй з вiдходами з метою видалення та подальшої утилiзації вiдходiв, якi утворилися внаслiдок господарсъкої дiяльностi, позивачем укладено договори з спецiалiзованими органiзацiями, якi мають лiцензiю на таку дiяльнiсть.

За встановлених обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю з iноземними iнвестицiями «Трансінвестсервіс» не є платником екологiчного податку.

Вiдповiдно до статті 226 Кодексу адмiнiстративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рiшення суду апеляційної інстанції та залишає в силi рiшення суду першої інстанції, яке ухвалено вiдповiдно до закону i скасоване або змiнене помилково.

Керуючись ст. ст. ч.3 ст. 160, 210, 221, 223, 226, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касацiйну скаргу Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю з iноземними iнвестицiями «Трансінвестсервіс» задовольнити.

Постанову Одеського апеляцiйного адмiнiстративного суду вiд 10.12.2013 у справi №1570/2474/2012 скасувати, постанову Одеського окружного адмiнiстративного суду вiд 15.08.2012 залишити в силi.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Головуючий суддя: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І.Бившева

І.Я.Олендер