Ухвала суду № 70162534, 31.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/28472/17

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є.,

при секретарі судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 року

у справі № 804/2772/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про» звернулось до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року у справі № 804/2772/17, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити. Представники відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про» з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 15.08.2016 року № 1670/12-03/39200703, яким встановлено порушення пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, яким визначено обов'язок платника податку сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, підприємством несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строку, визначеного Податковим кодексом України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 року № 0006711204, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 594 000, 00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із порушенням позивачем строків сплати грошового зобов'язання по податку на прибуток за 2015 рік.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктами 36.1, 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Системний аналіз наведених положень Податкового кодексу України, що діяли на час спірних правовідносин, дає підстави стверджувати, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки відсутні правові підстави для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Разом з тим, своєчасність усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів повинна перевірятись під час проведення документальних перевірок, порядок яких визначений ст.ст. 77, 78 Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що нарахування штрафних санкцій платникові податку за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у звітності, поданій таким платником. В іншому ж випадку підставою для визначення штрафних санкцій щодо сплати податків та зборів є дані саме документальних перевірок.

Однак судами попередніх інстанцій зазначені вище приписи не враховано та, в свою чергу, зроблено висновки щодо наявність порушень вимог податкового законодавства позивачем щодо термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі частини другої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, розглянути спір з підстав, визначених у позові, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із вимогами чинного законодавства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Про» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 року у справі № 804/2772/17 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Ю.І.Цвіркун

Судді І.О.Бухтіярова

Н.Є.Маринчак