Ухвала суду № 70162194, 08.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 р.Справа № 816/1557/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 816/1557/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" (далі - ТОВ «МКК»), звернувся до суду із позовом до Державної служби геології та надр України , в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28.08.2017 року №377 та пункт 4 додатку 2 до цього наказу в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 3272, виданого 30.10.2003 на Мало-Кохнівське родовище. (а.с.7-10)

Одночасно з адміністративним позовом позивачм до суду було подано клопотанням про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Державної служби геології та надр України від 28.08.2017 року № 377 та пункту 4 додатку 2 до цього наказу в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 3272, виданого 30.10.2003 на Мало-Кохнівське родовище. (а.с.16-17)

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 816/1557/17 клопотання про забезпечення адміністративного позову задоволено, зупинено дію наказу Державної служби геології та надр України № 377 від 28.08.2017 року в частині додатку 2 до пункту 2 - в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 3272, виданого 30.10.2003 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр". (а.с.1-4)

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Державна служба геології та надр України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 816/1557/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову. (а.с.65-71)

Згідно із ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судоовго засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, ТОВ «МКК» зареєстровано в якості юридичної особи. При цьому, одним із основних видів діяльності товариства є діяльність за КВЕД 08.11 - добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю. (а.с.23-26)

30 жовтня 2003 року ТОВ "МКК" отримало спеціальний дозвіл № 3272 на користування надрами в Мало-Кохнівському родовищі, а саме: видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ), зокрема, гранітів, придатних в якості сировини для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового. (а.с.27)

Наказом Державної служби геології та надр України від 28.08.2017 року № 377 "Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" (з додатками до нього) зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 3272 від 30.10.2003 року, наданого ТОВ "МКК" (пункт 4 додатку 2).

Задовольняючи клопотання позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зупинення діяльності ТОВ "МКК" з видобування граніту, яка є головним видом діяльності позивача, з доходів від якої здійснюється виплата заробітної плати та сплата податкових зобов`язань, створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, а вжиття таких заходів не зомувлює фактичного вирішенн спору по суті.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано положеннями ст.ст.117,118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог ч.ч.1 та 2 ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, головним видом діяльності ТОВ "МКК" є видобування граніту, з доходів від якої здійснюється виплата заробітної плати працівникам.

Крім того, згідно з податковою звітністю ТОВ "МКК" здійснює нарахування та сплату відповідних податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (а.с.36-58).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем наведено докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а для їх відновлення в подальшому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зупинення проведення робіт, зазначених у спеціальному дозволі, є фактичним зупиненням діяльності підприємства, що, у свою чергу, призведе до спричинення ТОВ "МКК" значних майнових збитків внаслідок неможливості отримувати доходи від свого основного виду діяльності, і, як наслідок, неможливості виплачувати працівникам заробітну плату та сплачувати податки й інші обов`язкові платежі.

При цьому, зупинення дії оскаржуваного наказу відповідача носить тимчасовий характер, не скасовує його, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення адміністративного позову та недопущення настання його негативних наслідків для позивача.

Судом першої інстанції також були правильно враховані принципи, викладені в Рекомендації NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

З огляду на викладене висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги відповідача.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. по справі № 816/1557/17залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена в силу положень ч.2 ст.211 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 09 листопада 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.