Ухвала суду № 70162008, 06.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Торкот Д.О.

за участі представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

Володимир-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Володимир-Волинська ОДПІ, позивач) звернулася з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський (далі – КЕВ м. Володимир-Волинський, відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 1286789,48 грн.

На обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач є платником загальнодержавних та місцевих податків і зборів, передбачених статтями 9, 10 Податкового кодексу України (далі – ПК України), однак всупереч вимогам статті 36 ПК України не виконує свого обов’язку щодо своєчасності та повноти сплати податків та зборів в порядку і строки, визначені цим Кодексом, в зв’язку з чим у відповідача виник податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 1286789,48 грн. Позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак дані заходи не призвели до повного погашення податкового боргу відповідачем.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що відповідач перебуває на податковому обліку з 20.07.2000 року та має відкриті рахунку в банках. Станом на 01.08.2017 року рахується податковий борг по земельному податку в розмірі 1 286 789,48 грн, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих платежів за травень-червень 2017 року.

Позивачем були надіслані податкові вимоги 17.03.2015 року № 522-23 та № 518-23, однак залишені без належного реагування. Доказів оскарження вимог до суду не надано.

Відсутні дані про надання пільг відповідачу за рішенням відповідних рад, а також є необґрунтовані доводи, що належним відповідачем по справі має виступати Міністерство оборони України.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, де вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона позивача покликається на те, що КЕВ є органом військового управління в системі Збройних Сил України та здійснює свою діяльність на підставі «Положення про КЕВ». КЕВ є неприбутковою установою, утримується за рахунок державного бюджету.

Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, не зверталась до ЗТКЕУ в безпосередньому підпорядкуванні якого, відповідно до Положення, перебуває КЕВ, згідно п. 96.1 ст. 96 ПК України, внесення якого також є обов’язковою передумовою для звернення до суду.

Крім того, відповідач звільняється від сплати земельного податку через відсутність фінансування та у відповідності до ст. 27 Бюджетного кодексу України та ст. 4 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 01.08.2017 року за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 1286789,49 грн., про що зазначено у довідці про наявність заборгованості по платежах до бюджетів КЕВ м. Володимир-Волинський та підтверджується розрахунком сум податкового боргу, зворотнім боком облікової картки платника по вказаному податку (а. с. 9-10, 29-41)..

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог п. 46.1 ст. 46 ПК України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно вимог пп. 14.1.175 п. 14.1 зазначено Кодексу, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 цієї статті встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

З огляд на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що самостійне визначення платником податку у податкових деклараціях податкових зобов'язань зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення цих сум після того, як відповідні зобов'язання стали узгодженими. Окрім того, грошові зобов'язання вважаються узгодженими і в тому випадку, якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним.

Отже, у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Відтак, з урахуванням того, що сума грошового зобов'язання в розмірі 1 286 789,48 грн. набула статусу податкового боргу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для її стягнення з відповідача.

Доводи апелянта, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та відсутність у нього матеріальних ресурсів для сплати спірних зобов’язань, не спростовують зазначених висновків суду.

Крім того, КЕВ зареєстрований як юридична особа та відповідно до ст..ст.15,16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів та обов’язкових платежів. Не звільнений від сплати земельного податку, не має пільг щодо його внесення, самостійно обчислював суми податкового зобов’язання в поданих деклараціях із земельного податку, є відокремленою платоспроможною юридичною особою, що не ліквідована (не визнана банкрутом), а тому повинен виконувати взяті на себе податкові зобов’язання.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 року задоволено клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський про відстрочення сплати судового збору до моменту ухвалення судового рішення.

Відтак, з апелянта слід стягнути 21 232,02 грн судового збору (19 301,84*1,1). Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі № 803/1109/17 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський 21 232 грн (двадцять одну тисячу триста тридцять дві гривні) 02 коп. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 10.11.2017 року.