Ухвала суду № 70161241, 10.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про відмову щодо вжиття заходів забезпечення позову

10 листопада 2017 року м. Київ № 826/13793/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів Чудак О.М., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Легейди Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у справі

за позовом приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - Мінюст), Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «НІС»), в якій вона просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Мінюста від 20.10.2017 № 3255/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та зобов'язати Мінюст вчинити дії, необхідні для відновлення поступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

зобов'язати ДП «НІС» відновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, 08.11.2017 позивачем подано клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому вона просила вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом:

зупинення дії наказу Мінюста від 20.10.2017 № 3255/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

заборони ДП «НІС» здійснювати блокування доступу позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, позивач посилається на наступні обставини.

По-перше, оскаржуваний наказ порушує гарантоване Конституцією України право на працю позивача, оскільки професійна діяльність приватного нотаріуса пов'язана з доступом до Державного реєстру речових прав, зокрема, при посвідченні угод з нерухомістю, що є основним джерелом доходів позивача, а право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (достатнє харчування, одяг, житло) передбачено статтею 48 Конституції України.

При цьому, позивач вказує на те, що згідно зі звітом про вчинені нотаріальні дії за І півріччя 2017 року, договори відчуження нерухомого майна становлять основний вид діяльності та заробіток позивача відповідно. Зокрема, договорів відчуження нерухомого майна, крім земельних ділянок - 424 одиниці, договорів відчуження земельних ділянок - 102.

Отже, позивач вважає, що блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав позбавило можливості у повній мірі реалізувати гарантоване Конституцією України право на працю та призводить до значної втрати клієнтів та завдало і завдає непоправної шкоди.

Обмеження доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у тому числі унеможливлює виплату заробітних плат найманим працівникам, яких згідно зі штатним розкладом - троє, а також сплату єдиного соціального внеску та інших офіційних платежів в бюджет щодо найманих працівників на суму більше 4000,00 грн. щомісячно. Невиплата заробітних плат працівникам призведе до значного ускладнення їх матеріального становища та погіршення стану здоров'я без необхідного лікування, унеможливить сплату працівниками виплат за кредитними договорами, зокрема, у юрисконсульта ОСОБА_3 наявні два кредитні зобов'язання, у консультанта ОСОБА_4 кредити щодо придбання праски, фена, блендера та дивана.

Позивач також посилається на наявність у нього кредиту щодо придбання транспортного засобу, а також сплати за навчання, послуги шкільного автобуса та харчування в школі доньки, ОСОБА_5, у розмірі приблизно 20000,00 грн. щомісячно. Крім того, подружжя позивача - ОСОБА_6, що є представником у даній справі, працює помічником позивача і такий дохід є спільним бюджетом і єдиним джерелом доходів.

Таким чином, позивач вважає, що обмеження її доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заподіює істотну шкоду праву на працю та інтересам щодо соціального захисту її працівників.

По-друге, позивач стверджує, що висновки довідки, яка стала підставою для прийняття спірного наказу, щодо неправильності сплаченого адміністративного збору, прийнятті без врахування п. 3 ст. 35 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з огляду на що вказує, що оплата адміністративного збору відбулась з переплатою, а не з недоплатою, як це вказано у довідці.

Таким чином, позивач стверджує, що вона дійсно неправильно сплатила адміністративний збір, проте у більшому розмірі ніж передбачено законодавством, а не у меншому, як це вказано у довідці.

По-третє, позивач посилається на те, що у зв'язку з недоліками реєстру, які систематично виникають, з огляду на те, що інженерами постійно проводяться планові та позапланові технічні роботи з реєстром, це унеможливлює нормальний режим роботи з реєстром, часто певні функції реєстру не є активними.

Зокрема, при скануванні в реєстр документів, останній помилки не видавав, у зв'язку з чим позивачу не було відомо, що скановані копії документів не зберіглися на сервері.

В той же час, по всім заявам, при передачі реєстраційної справи в місце її зберігання (Центр надання адміністративних послуг Києво-Святошинської райдержадміністрації) паперові копії всіх необхідних документів були передані згідно з внутрішніми описами реєстраційних справ.

Разом з тим, позивач посилається на те, що при здійсненні відповідних реєстраційних дій допущено певні помилки, проте порушення вимог чинного законодавства при вчиненні таких дій відсутні.

По-четверте, позивач вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий Мінюстом в порушення встановлених вимог та порядку, а саме.

При прийнятті оскаржуваного наказу, права позивача на участь у процесі прийняття оскаржуваного наказу порушенні, оскільки остання була позбавлена можливості захистити свої права та законні інтереси безпосередньо при прийнятті оскаржуваного наказу шляхом подання відповідних пояснень чи документів.

Враховуючи ту обставину, що Мінюст при проведенні камеральної перевірки не вимагав від позивача пояснень, тобто рішення прийнято протиправно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Також позивач стверджує, що Мінюст не обґрунтував якими саме мотивами він керувався при блокуванні доступу до державного реєстру саме на чотири місяці, які критерії оцінки були застосовані при обрані саме цього строку.

Крім того, прийнявши оскаржуване рішення Мінюстом порушено вимоги, встановленні ст.ст. 6, 13 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».

В судовому засіданні представник позивача вказане клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Представники відповідачів проти такого клопотання заперечували та просили відмовити у його задоволенні, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

Вирішуючи по суті заявлене позивачем клопотання, проаналізувавши наведені останнім обставини в контексті зазначених норм чинного законодавства та наявних у матеріалах позовної заяви доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для забезпечення адміністративного позову, позивач зазначає про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, адже відповідна професійна діяльність є єдиним джерелом доходу позивача. Крім того, позивач не має права займатися іншими видами діяльності, а тому зупинення нотаріальної діяльності прямо стосується конституційних прав позивача на можливість заробляти на життя працею.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано жодних доказів стосовно відсутності інших джерел доходу в її сім'ї, крім прибутку від здійснення нотаріальної діяльності.

Матеріали справи також не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дії, пов'язані з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, не є єдиним видом нотаріальної діяльності, відповідно, позивач має право вчиняти інші нотаріальні дії.

Водночас, зупинення дії оскаржуваного наказу Мінюста від 20.10.2017 № 3255/5 та його наслідків - зобов'язання ДП «НІС» відновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є предметом позову та буде фактично вирішенням справи судом до постановлення рішення у справі, що є неприпустимим та порушує принцип рівності сторін, регламентований ст. 10 КАС України.

Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, а отже, позивачем не доведено наявність підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно до ст. 117 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 117, 118, 158, 160, 165, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити приватному нотаріусу Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Судді О.М. Чудак

Т.І. Шейко