Постанова № 70161122, 31.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2017 року № 826/1681/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю сторін:

представника позивачів - Мельник А.Ю.,

представників відповідачів - Лич Б.О., Радівіловського Б.І.,

представника третьої особи - Аліфанова Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до КП Київської обласної ради «АВТОГОСПОДАРСТВО»,

Київської обласної ради,

за участю третьої особи - Головного управління ДФС у м.Києві,

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - позивач, податковий орган) до КП Київської обласної ради «АВТОГОСПОДАРСТВО» (далі - відповідач 1), Київської обласної ради (далі - відповідач 2) про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, відповідач 1 має податковий борг у розмірі 2 326 081,15 грн., на рахунках підприємства кошти відсутні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 проти задоволення вимог заперечував, вказавши на те, що підприємство не є власником майна по вул. Кудрявській узвіз 3 у м.Києві, а відтак воно не може бути використане як джерело погашення податкового боргу.

Також заперечував проти задоволення позовних вимог і відповідач 2.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем 1 обліковується податковий борг перед бюджетом у розмірі 2 326 081,15 грн., з яких: 1 287 979,60 грн. з податку на додану вартість, 1 020 331,46 грн. з земельного податку з юридичних осіб, 12 361,06 грн. з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, 5 409,03 грн. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується юридичним особам, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Сума податкового боргу відповідача 1 є узгодженою.

Так, податковий орган відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України відповідачу направлено податкову вимогу від 04.04.2011 року №3495 та рішення про опис майна у податкову заставу від 04.04.2011 року №3495/24-128.

У зв'язку з існуванням суми заборгованості з зазначених податків, податковий орган звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 1 податкового боргу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 14.09.2015 року в адміністративній справі №826/16375/15 позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача 1 на корить позивача 210 250,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 29.03.2013 року в адміністративній справі №826/1655/13-а позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача 1 на корить позивача 603 889,10 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 22.09.2014 року в адміністративній справі №826/13140/14 позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача 1 на корить позивача 774 943,91 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 20.03.2012 року в адміністративній справі №2а-1059/12/2670 позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача 1 на корить позивача 132 911,02 грн.

До банківських установ направлялися інкасові доручення від 09.07.2012 року №597/19-134, від 17.05.2016 року №180/26-59-16-3, які були повернуті без виконання, оскільки кошти на рахунках підприємства відсутні.

З метою визначення обсягу майна для погашення податкового боргу позивачем складено акт опису майна від 23.05.2012 року №1/19-131, відомості з якого було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (абзац другий підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Органами уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, згідно пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, є виключно органи державної податкової служби.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначає, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (частина перша пункту 95.3 статті 95 ПК України).

Абзацом другим пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено право органу державної податкової служби звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (абзац третій пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу).

Зі змісту наведених норм слідує, що достатньою умовою для звернення до суду, за якої можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.

З матеріалів справи вбачається. що позивачем вжито всіх можливих заходів щодо стягнення з відповідача 1 податкового боргу, однак, враховуючи, що у відповідача на момент розгляду даної справи відсутні кошти, що унеможливлює здійснити стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, докази про сплату заборгованості відсутні, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено вимогу про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Водночас, на думку суду, не може бути надано дозвіл на стягнення суми боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, у вигляді нежилого будинку автогосподарства (літ.А), загальною площею 3916,7 кв.м, розташованого за адресою Кудрявській узвіз, 3, м.Київ, оскільки воно належить територіальній громаді сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради (відповідач 2), про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.09.2017 року №97184310. З огляду на те, що відповідач 1 не є власником вказаного майна, нежиловий будинок автогосподарства не може бути джерелом погашення його податкового боргу.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Комунального підприємства Київської обласної ради «АВТОГОСПОДАРСТВО» (код ЄДРПОУ 04012477) за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, за виключенням нежилого будинку автогосподарства (літ.А), загальною площею 3916,7 кв.м, розташованого за адресою Кудрявській узвіз, 3, м.Київ, що належить територіальній громаді сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова, відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов