Постанова № 70161026, 03.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2017 року № 826/11113/16

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради

треті особи Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі»

про визнання протиправним та скасування рішення від 10.03.2016р.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась з позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) до Київської міської ради (надалі - КМР, відповідач), треті особи Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - ВО КМР, третя особа - 1), Комунальне підприємство «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» (надалі - КП, третя особа - 2) про визнання протиправним та скасування рішення від 10.03.2016р.

Представник позивача зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у передачі земельної ділянки у власність, тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представником відповідача на адресу суду подано письмові заперечення, в яких зазначив про правомірність винесеного рішення та безпідставність вимог позивача.

Представником третьої особи-1 на адресу суду подано письмові заперечення, в яких зазначив про правомірність винесеного рішення та безпідставність вимог позивача.

Представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачем в позовній заяві зазначає, що з травня 1990 року вільно, відкрито і без перешкод використовує земельну ділянку на вул. Чабанівській, 16 у Голосіївському районі м.Києва, яка раніше не використовувалась і знаходилась в безгосподарному стані.

З метою реалізації свого права на надання земельної ділянки у власність безоплатно, передбаченого ч.6 ст.118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Позивач, 07.05.2007 р. звернулася до Київського міського голови з заявою про передачу земельної ділянки безоплатно у власність.

08.05.2007р. на підставі листа-доручення заступника Київського міського голови-секретаря Київради О.Довгого Заступнику голови КМДА - начальнику головного управління земельних ресурсів Муховикову А.М. розпочато процес розробки «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 який розроблено КП «Київський міський центр земельного кадастру і приватизації землі.

Зокрема, як підтверджено матеріалами справи відповідний проект (справа №А-1401) був погоджений:

листом Головного управління охорони культурної спадщини, вих. №7181 від 18.09.2007р.;

висновком Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища вих. №19-8376 від 08.04.2008р. за №07-0053-В, щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при розробці проекту земельної ділянки;

листом Головного державного санітарного лікаря м.Києва №5275 від 10.07.2008р.;

листом Управління охорони навколишнього природного середовища Київської міської державної адміністрації №071/04-4-19/5046 від 22.08.2008р.;

листом Голови Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації від 04.07.2008р. №523-2994;

висновком Головного управління земельних ресурсів від 11.10.2010р. №05-6797 та разом з відповідним проектом рішення Київради було передано на погодження до Київської міської державної адміністрації (третя особа 1).

На підставі Рішення Київради від 30.12.2010р. №573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік» вже виготовлений проект землеустрою, повернуто розробнику документації із землеустрою на підготовку нового проекту рішення, про що свідчить лист від 17.03.2011р. №03-480/7238.

04.01.2013р. позивач звернувся до третьої особи-2 з заявою про виготовлення технічної документації по винесенню земельної ділянки в натуру та проханням внести відповідні зміни у проект землеустрою (кадастрова справа А 14018).

КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» виготовлено «Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1

Технічною документацією, а саме п.3 Пояснювальної записки «Відповідність законодавчій та нормативно-правовій базі» зазначається, що «документація із землеустрою розроблена у відповідності з діючими нормами і правилами, що відносяться до компетенції органів державного нагляду», та що її виконано у відповідності з Земельним Кодексом України, Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про державний земельний кадастр» та іншими підзаконними нормативно-правовими актами у сфері землеустрою та містобудування (стор. 4 Технічної документації).

Згідно кадастрового плану на стор. 11 Технічної документації категорія земель, до яких відноситься земельна ділянка - «землі житлової та громадської забудови».

16.02.2015р. листом №08/281-337 позивача повідомлено, що на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, що відбулося 20.01.2015р., розглянуто і підтримано проект рішення (ПР-6268 від 11.12.2014р.) «Про передачу громадянці ОСОБА_1 у власність земельної ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 а також було доручено Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести відповідні зміни до затвердженої містобудівної документації - ДПТ Теремки ІІІ.

Крім того, висновком Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 13.02.2015р. №08/230-390 до проекту рішення «Про передачу громадянці ОСОБА_1 у власність земельної ділянки….» в якому зазначено, з посиланням на Генеральний план Києва, затверджений Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002р. №370/1804, територія та відповідна земельна ділянка за функціональним призначенням належить до комунально-складської території, з посиланням на рішення Київської міської ради від 14.07.2005р. №690/3265. У зв'язку з викладеним вище розгляд питання буде можливий після розроблення, погодження та затвердження у встановленому порядку, відповідних змін до містобудівної документації.

Зі змісту даного листа вбачається, що після виконання Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідні зміни до Детального плану території (зміна функціонального призначення ділянки) мали б бути внесені і після внесення відповідних змін, рішення мало б бути винесено на сесію. А обставини, викладені у висновку Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради повинні були б усунуті виконанням покладеного на відповідний Департамент доручення.

Листом від 08.04.2015р. №08/281-789 позивача проінформовано, що 17.03.2015р. постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, розглянуто правовий висновок Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 13.02.2015р. №08/230-390 до проекту рішення та ухвалено підтримати зауваження викладені в правовому висновку та повернути проект суб'єкту подання на доопрацювання. Матеріали земельно-кадастрової справи повернуті до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Також, даним листом позивача повідомлено, що відповідно до ст.17 ЗУ «Про основи містобудування» зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Однак, відповідачем матеріали кадастрової справи не передані до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а натомість повернуті до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Як встановлено судом, Постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування доручила, а потім відмовилась від передачі матеріалів проекту для внесення змін щодо функціонального призначення земельної ділянки, таким чином що спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), не отримав необхідних для внесення змін до Детального плану території документів.

В результаті проект винесений на розгляд Київської міської ради, висновок Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 13.02.2015р. №08/230-390 до проекту рішення спростований не був через бездіяльність самого відповідача щодо передачі документів до Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), наслідком чого прийнято оспорюване Рішення.

Матеріали щодо відведення земельної ділянки всупереч рішенню не передані до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відомості про висновок Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради, в якому зазначено про комунально-складський характер території, не можуть бути сприйняті, поза зв'язком з іншими доказами, як однозначний належності ділянки до комунально-складських територій.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно прийнято рішення від 10.03.2016р. №221/221 «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1»

В оскаржуваному рішенні зазначено, що «земельна ділянка, яка передбачається для передачі гр. ОСОБА_1 за функціональним призначенням належить до комунально-складської території згідно з Генеральним планом міста, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002р. №370/1804 «Про затвердження «Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року» та відповідно до рішення Київської міської ради від 14.07.2005р. №690/3265 «Про затвердження детального плану АДРЕСА_2 на територію, до якої входить земельна ділянка, затверджено детальний план території житлового масиву Теремки-3.

В матеріалах справи відсутні докази віднесення земельної ділянки, у наданні якої відмовлено, до земель житлової і громадської забудови, та надав витяг з документу «Детальний план території району Теремки-ІІІ (Графічний аркуш «Проектний план») на 1 арк. А3 » при розгляді якого в судовому засіданні за присутності представника Відповідача було встановлено, що за своїм розташуванням земельна ділянка попадає в площу, позначену на листі зеленим кольором, який відповідає «існуючій малоповерховій житловій забудові» а не «комунально-складській забудові».

Відповідачем суду надано графічні матеріали, які грунтуються на Детальному плані території Теремки ІІІ, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.04.2017р. №76/2298, що не є допустим доказом у справі, оскільки вказаний Детальний план території масиву Теремки -ІІІ датується набагато пізніше оспорюваного рішення, і не може братись до уваги при вирішенні спірних правовідносин, що мали місце на момент прийняття Відповідачем оспорюваного рішення. момент .

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів обставин на підставі яких прийнято оспорюване рішення. А тому, факт належності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 до земель комунально-складської території не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні..

Отже, відповідач протиправно відмовив позивачеві у передачі документів до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з метою переведення земель із земель комунально-складської до земель житлової і громадської забудови, в супереч власному рішенню відповідної постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Статтею 39 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038-VI (надалі - Закон №3038) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові питання вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, а детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Як передбачено ч.1 ст.16 Закону №3038 планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Згідно ч.1 ст. 17 Закону №3038 генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону №3038 детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Відповідно до п.4.17 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» комунально-складська зона - територія населеного пункту, призначена для розміщення груп і окремих підприємств, які забезпечують потреби населення у зберіганні товарів, комунальних і побутових послугах, із загальними для них об'єктами інженерно- технічного і адміністративного забезпечення.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.1 ЗК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч.1 ст.3 ЗК України).

Принципами земельного законодавства, зокрема, є: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю (п. "в", "г" ч.1 ст.5 ЗК України).

У відповідності до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що рішення Київської міської ради є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка код НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 не належить до комунально-складської території.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати Рішення Київської міської ради від 10.03.2016 р. №221/221 «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1».

Зобов'язати Київську міську раду прийняти рішення про передачу земельної ділянки площею 0,0790 га у власність громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 обліковий номер НОМЕР_2 (кадастрова справа А14018).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій