Постанова № 70160716, 03.11.2017, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1353/1713 год. 53 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С ОСОБА_1" до ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання неправомірними дій, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С ОСОБА_1" (ТОВ "С ОСОБА_1", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати неправомірними дії ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (відповідач) щодо проведення камеральної перевірки, за висновками якої складено акт від 07.06.2017 № 1095/21-22-12-01/33694531, скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2. Позовні вимогу ґрунтуються на порушені контролюючим органом строків початку проведення перевірки передбаченого п. 76.3 ст. 76, п. 200.10 ст. 200 ПК України та необґрунтованого фіксування в акті перевірки обставин несвоєчасного погашення податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2015 року та квітень 2016 року, що спростовується наявними банківськими платіжними дорученнями, відповідно прийняті податкові повідомлення-рішення вважає незаконними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити.

ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (відповідач) проти позову заперечує з підстав зазначених в наданих до суду запереченнях у письмовому вигляді. Відповідач вважає необґрунтованими заявлені позовні вимоги, оскільки право на проведення камеральної перевірки надано контролюючому органу ст. 75 ПК України, перевірка проводилась у відповідності до строків, визначених п. 76.3 ст. 76, п. 102.1 ст. 102 ПК України, в якій також зазначено про те, що перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України. Відповідач зазначає про те, що в ході перевірки податкових декларації з ПДВ за квітень 2015 та за квітень 2016 року було встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з даного виду податку, із затримкою, чим порушено п. 57.7 ст. 57 ПК України, що слугувало винесенню податкових повідомлень-рішень від 22.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2. Також, відповідач вказав про те, що у зв'язку із внесеними змінами до ПК України, відповідно до п. 200-1.2 ст. 200-1 ПК України та Закону України від 16.07.2015 № 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість", який набув чинності 29.07.2015, з 03 серпня 2015 року сільськогосподарські підприємства, які обрали спеціальний режим оподаткування в системі електронного адміністрування ПДВ має бути відкрито два рахунки: основний та додатковий, на основний рахунок за заявою підприємства перераховуються кошти до бюджету для погашення податкового боргу за несільськогосподарською діяльністю, додатковий рахунок призначений для перерахування коштів на спеціальні рахунки підприємств, зокрема зараховуються кошти з поточного рахунку в сумі, достатній для реєстрації податкових накладних, дані кошти автоматично перераховуються Державним казначейством на спеціальні рахунки, реквізити спеціального рахунку мають бути зазначені в податковій звітності. В деклараціях за квітень 2015 року № НОМЕР_3 від 15.06.2015 та за квітень 2016 року № НОМЕР_4 від 19.05.2016 ТОВ "С ОСОБА_1" не зазначило реквізити спеціального рахунку. Тому незалежно від причин, з яких не була погашена узгоджена сума грошового зобовязання, такий платник податків повинен сплатити суму штрафу за прострочення терміну сплати.

В судовому засіданні представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "С ОСОБА_1" є юридичною особою, здійснює діяльність у сфері вирощування зернових культур (крім рису, бобових культур і насіння олійних культур", є сільськогосподарським підприємством, платником податків, в тому числі податку на додану вартість.

Перевіряючими особами ОСОБА_3 управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області було проведено камеральну перевірку ТОВ "С ОСОБА_1" з питань своєчасності сплати податку на додану вартість по коду платежу 14010160 за квітень 2015 року та квітень 2016 року, за результатами якої було складено акт від 7 червня 2017 року за № 1095/21-22-12-01/33694531 "Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету ТОВ "С ОСОБА_1" (код 33694531) за квітень 2015 року та за квітень 2016 року".

При перевірці було використано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року № НОМЕР_3 від 15.06.2015 та за квітень 2016 року № НОМЕР_4 від 19.05.2016.

В даному акті перевірки зазначено про встановлення порушення термінів сплати визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме:

- податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2015 року № НОМЕР_3 від 15.06.2015 року (скорочена) (15.06.2015 - строк сплати) фактично сплачено - 17.06.2015 у сумі боргу 161 958.00 грн., порушення строку сплати склало 2 дні;

- податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2016 року № НОМЕР_4 від 19.05.2016 року (скорочена) (30.05.2016 - строк сплати) фактично сплачено - 19.07.2016 у сумі боргу 560 252.00 грн., порушення строку сплати склало 50 днів.

За наслідком розгляду висновків вказаного вище акту перевірки, згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України відповідачем ОСОБА_3 управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області 22 червня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 про зобовязання ТОВ "С ОСОБА_1" сплатити штраф за платежем - податок на додану вартість, в сумі 10%, що становить 16 195,80грн. (розрахованого від суми несвоєчасно перерахованого грошового зобовязання до бюджету - 161 958,00грн.);

- № НОМЕР_2 про зобовязання ТОВ "С ОСОБА_1" сплатити штраф за платежем - податок на додану вартість, в сумі 20%, що становить 112 050,40грн. (розрахованого від суми несвоєчасно перерахованого грошового зобовязання до бюджету - 560 252,00грн.

Отримавши 29.06.2017 акт перевірки від 7 червня 2017 року за № 1095/21-22-12-01/33694531 та податкові повідомлення-рішення від 22.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 позивач скористався правом адміністративного оскарження акту перевірки та рішень контролюючого органу на підставі статей 55, 56 ПК України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.07.2017 за № 16332/6/99-99-11-03-01-25 продовжено строк розгляду скарги позивача до 7 вересня 2017 року (включно).

26.08.2017 позивачем було отримано рішення Державної фіскальної служби України від 22.08.2017 за № 18617/6/99-99-11-03-01-25, відповідно до якого скаргу ТОВ "С ОСОБА_1" залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Таким чином, дії контролюючого органу під час проведення перевірки та податкові повідомленні-рішення від 22.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 позивач оскаржує в судовому порядку в даній справі.

Спірні відносини між сторонами регулюються положеннями Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), Порядком акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджений постановою КМУ від 12.01.2011 № 11 та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 № 569.

Суд зазначає, що для сільськогосподарського виробництва, як пріоритетної галузі, передбачена пільга з ПДВ, яка полягає у можливості сільгоспвиробникам не сплачувати ПДВ у бюджет, а використовувати його власні, спеціально окреслені законодавцем цілі.

Стаття 209 ПКУ (в редакції станом на час виникнення спірних відносин між сторонами) передбачала, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Судом встановлено, що ТОВ "С ОСОБА_1" в декларації з ПДВ 0121 (Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за квітень 2015 року № НОМЕР_3 від 15.06.2015 було зазначено сума ПДВ, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок, в розмірі 161958 грн. В декларації вказані реквізити спеціального рахунку. Строк сплати 15.06.2015. Позивач платіжним дорученням № 10 від 26.05.2015 сплатив суму 161958 грн. на свій електронний рахунок.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПКУ (станом на 15.06.2015) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Підпунктом 200-1.4 ст. 200-1 ПКУ на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету або на спеціальний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань (пп. 200-1.5 п. 200-1 ст.200-1 ПКУ).

Також, позивач вчнив всі необхідні дії для сплати грошового зобовязання. Доводи відповідача про те, що до п. 200-1.2 ст. 200-1 ПК України були внесені зміни та з 03 серпня 2015 року у сільськогосподарського підприємства, які обрали спеціальний режим оподаткування в системі електронного адміністрування ПДВ, має бути відкрито два рахунки: основний та додатковий, на основний рахунок за заявою підприємства перераховуються кошти до бюджету для погашення податкового боргу за несільськогосподарською діяльністю, додатковий рахунок призначений для перерахування коштів на спеціальні рахунки підприємств, зокрема зараховуються кошти з поточного рахунку в сумі, достатній для реєстрації податкових накладних, дані кошти автоматично перераховуються Державним казначейством на спеціальні рахунки, реквізити спеціального рахунку мають бути зазначені в податковій звітності, не приймаються до уваги, оскільки відносини зі сплати ПДВ відбулись до такої зміни законодавства. Крім того, суд приймає до уваги, що на вимогу суду відповідач не надав копії інтегрованої картки платника податків по ПДВ за 2015 рік, посилаючись на перебуванні в цей період позивача на обліку в іншій ДПІ, тому взягалі відповідач не пояснив суду яким чином був встановлений факт несвоєчасної сплати податку - при відсутності відомостей інтегрованої картки.

Що стосується декларації з ПДВ (0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) за квітень 2016 року № НОМЕР_4 від 19.05.2016, яка була прийнята контролюючим органом (квитанції 1 та 2) та має в собі відмітку про реквізити спеціального рахунку сільгосппідприємства, то нею позивач задекларував до сплати до бюджету суми 645252 грн. та на свій спеціальний рахунок 645252 грн. Строк сплати 30.05.2016 . Платіжними дорученнями № 177 від 03.05.2016 на суму 170100 грн. та № 223 від 30.05.2016 на суму 1120504 грн. позивач перерахував ПДВ за квітень 2016 року на електронний рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритий у органі державного казначейства.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України (в редакції станом на 19.05.2016) позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена:

а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків…

Згідно пп. 209.2.1 п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарські підприємства для забезпечення перерахування, зазначеного у: а) підпункті "а" пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для здійснення операцій з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва);

Підпунктом 209.2.2 п.209.2 ст. 209 ПКУ встановлено, що кошти , зараховані на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, автоматично протягом наступного операційного дня за днем, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах:

а) з рахунків, зазначених у підпункті "а" підпункту 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті: 50 відсотків - на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість; 50 відсотків - на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;…

Для перерахування до державного бюджету коштів, зарахованих на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість з рахунків платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначених у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету, зазначена у податковій декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за звітний (податковий) період. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. (пп. 209.2.3 п. 209.3 ст. 209 ПКУ).

Згідно пп. 209.2.4 п. 209.2 ст. 209 ПКУ сільськогосподарські підприємства - суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їхні рахунки у системі електронного адміністрування податку, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, коштів у розмірі, достатньому для перерахування до державного бюджету та на спеціальний рахунок, на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду. Проведення сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування розрахунків з бюджетом за іншими операціями, здійсненими протягом звітного (податкового) періоду не в межах спеціального режиму оподаткування, здійснюється у порядку, передбаченому статтею 200 цього Кодексу.

Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджений постановою КМУ від 12.01.2011 № 11 (далі-Порядок № 11). Сільськогосподарські підприємства - суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їхні рахунки у системі електронного адміністрування податку, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, коштів у розмірі, достатньому для перерахування до державного бюджету та на спеціальний рахунок, на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Згідно ч. 2 Порядку № 11 сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання копії витягу з реєстру платників податку на додану вартість про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Платникам - сільськогосподарським підприємствам, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, додатково відкриваються: а) рахунки в системі електронного адміністрування податку, призначені для перерахування коштів до Державного бюджету України та на їх спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання сільськогосподарських товарів/послуг (крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва, визначеної у пункті 209.19 статті 209 цього Кодексу); б) рахунки в системі електронного адміністрування податку, призначені для перерахування коштів до Державного бюджету України та на їх спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання зернових та технічних культур, визначених у пункті 209.19 статті 209 цього Кодексу; в) рахунки в системі електронного адміністрування податку, призначені для перерахування коштів до Державного бюджету України та на їх спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання продукції тваринництва, визначеної у пункті 209.19 статті 209 цього Кодексу.

Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначеній у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідальність платників податків при затримці сплати узгодженої суми грошового зобовязання протягом встановлених строків, визначено п. 126.1 ст. 126 ПКУ та платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно ст. 200-1 ПКУ платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідачем не спростовано законність даних платіжних доручень в ході розгляду справи, надходження даних коштів до бюджету не заперечувалось. Сільськогосподарським підприємствам, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, додатковий рахунок в системі електронного адміністрування відкривається як для перерахування коштів до Державного бюджету України так і на їх спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання сільськогосподарських товарів/послуг. Позивач своєчасно перерахував кошти по ПДВ на додатковий спецрахунок. Подальші дії по перерахуванню податків вчиняють контролюючий орган та орган держказначейства, тому у разі неповідомлення платником реквізитів спецрахунку, через що відбулось несвоєчасне перерахування податку на спецрахунок позивача як сільгосппідпримства, не має негативних наслідків у вигляді застосування штрафних санкцій до платника податку. Відповідальність за ст. 126 ПКУ наступає у випадку затримки сплати узгодженої суми грошового зобовязання протягом встановлених строків. В даному випадку позивач сплатив ПДВ у межах строку, встановленого пунктом 57.1 ст. 57 ПКУ, тому у контролюючого органу не було підстав для застосування до підприємства штрафної санкції за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобовязання. На платника податку полягає відповідальність сплатити податки та збори, а не відповідальність за зарахування їх на відповідні рахунки.

Крім того, суд приймає до уваги, що суми ПДВ, які потрапили на спецрахунок сільгосппідприємства несвоєчасно, є коштами, що належать такому сільгосппідприємству; ці кошти не сплачуються до державного бюджету України та не підлягають вилученню; в межах цільового призначення ці кошти використовуються сільгосппідприємством, тобто залишаються в його розпорядженні. Усі ці ознаки вказаних коштів є свідченням того, що вони не є ані бюджетними, ані державними. Навіть в умовах дії електронних рахунків, призначених для адміністрування ПДВ, кошти на спецрахунку не набувають статусу бюджетних. Так, листом від 11.09.2015 р. № 33835/7/99-99-19-03-01-17 ДФСУ роз'яснила, що сільськогосподарські підприємства використовують у системі електронного адміністрування два електронних рахунки: основний та додатковий. При цьому основний електронний рахунок призначається для проведення розрахунків з бюджетом по іншій діяльності, ніж сільськогосподарська, а додатковий електронний рахунок призначений для перерахування коштів на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств. Проте кошти на цьому додатковому рахунку автоматично перераховуються Державною казначейською службою на спеціальні рахунки сільгосппідприємств протягом операційного дня, у якому кошти надійшли на такі електронні рахунки.

Тобто, суми ПДВ, необхідні для складання податкових накладних сільгоспвиробниками при продажу сільгосппродукції, статусу бюджетних не набувають: вони залишаються на спецрахунку такого сільгоспвиробника, яким він розпоряджається самостійно (а саме, використовує на виробничі цілі, якими вважаються витрати, що безпосередньо повязані з веденням діяльності у сфері сільського господарства). Адже електронний рахунок (основний чи додатковий) також є рахунком платника податку, а не бюджетним рахунком.

Не відповідає вказана сума ПДВ і ознакам грошового зобов'язання, оскільки відповідно до пп.14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПКУ грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Суд вважає відсутніми підстави для застосування відносно ТОВ "С ОСОБА_1" штрафних санкцій, оскільки відповідачем по справі не доведено порушення платником термінів сплати податку з ПДВ до бюджету. Відповідальність за ст. 126 ПКУ наступає у випадку затримки сплати узгодженої суми грошового зобовязання протягом встановлених строків. В даному випадку позивач сплатив ПДВ у межах строку, встановленого пунктом 57.1 ст. 57 ПКУ.

Суд приходить до висновку, що позивачем дотримано всі необхідні вимоги чинного законодавства як суб'єкта, що обрав спеціальний режим оподаткування, в належні строки сплачено суми ПДВ до бюджету.

Згідно ч. 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи встановлені обставини, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від 22.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

В задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій по проведенню камеральної перевірки ТОВ "С ОСОБА_1" суд відмовляє, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З обставин справи вбачається, що камеральна перевірка ТОВ "С ОСОБА_1" проводилась у червні 2017 року, перевірці підлягала податкова звітність з ПДВ за квітень 2015 року та квітень 2016 року. Статтею 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку. встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 200.10 ст. 200 ПКУ встановлено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). А відповідно до п. 76.3 ст. 76 ПКУ ( в редакції станом на день перевірки) камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. В даному випадку перевірялась не податкова декларація платника, а інше питання - своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, строк перевірки 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларацї. В задоволенні даних позовних вимог суд відмовляє.

Сплачений судовий збір повертається позивачу у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "С ОСОБА_1" задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 22.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "С ОСОБА_1" (код ЄДРПОУ 33694531) витрати по сплаті судового збору в сумі 1923 грн. 70 коп. (одну тисячу дев'ятсот двадцять три гривні 70 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 листопада 2017 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.3