Постанова № 70160689, 06.11.2017, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтовича І.І.,

при секретарі: Бондарчук О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС"

до начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Бериславському, Великоолександрівському, Високопільському, Нововоронцовському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області

про скасування припису від 06.06.2017 р. № 150/0/92-17-ДК,

встановив:

Приватне підприємство «ЮТС – Агропродукт Плюс» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Бериславському, Великоолександрівському, Високопільському, Нововоронцовському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про скасування припису від 06.06.2017 № 150/0/92-17-ДК.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Бериславському, Великоолександрівському, Високопільському, Нововоронцовському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 було винесено припис від 06.06.2017 № 150/0/92-17-ДК. Відповідний припис зобов'язує ПП «ЮТС – Агропродукт Плюс» у 30 – денний строк звільнити частину земельної ділянки загальною площею 0,1196 га в контурі поля №42 на території ОСОБА_4 – ОСОБА_4 сільської ради Бериславського району Херсонської області. Позивач вважає оскаржуваний припис незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та зазначив, що в оскаржуваному приписі, на думку відповідача, ПП «ЮТС – Агропродукт Плюс» вчинено самовільне зайняття частини земельної ділянки історико – культурного призначення площею 0, 1196 га на земельній ділянці загальною площею 0,20 га в контурі поля №42 за межами населених пунктів на території ОСОБА_4 – ОСОБА_4 сільської ради Бериславського району Херсонської області. Представник позивача заперечив проти факту самовільного зайняття позивачем частини земельної ділянки історико – культурного призначення, оскільки з наявних у позивача документів відсутні дані щодо розташування на орендованій земельній ділянці «Кургану», що відноситься до земельної ділянки історико – культурного призначення. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 18.05.2017 №150/0/92-17- ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» інспектором Іщук Н.Р. здійснено заходи з державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів шляхом проведення перевірки земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки кадастровий номер 6520683600:02:028:0024.

29.05.2017 на підставі зазначеного наказу, уповноваженим інспектором, за участю спеціаліста ІІ категорії ОСОБА_4 – ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_5 було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ПП «ЮТС – Агропродукт Плюс» в особі директора ОСОБА_6 за результатами якої було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №150/0/92-17-ДК/213/АП/09/01/-17.

За результатами перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення від 06.06.2017 №150/0/92-17-ДК/0024/11/07/01/-17, відповідно до якого під час перевірки встановлено самовільне зайняття земельної ділянки історико – культурного призначення, площею 0,20 га, на території ОСОБА_5 – ОСОБА_4 сільської ради в контурі поля №42 за межами населених пунктів на території ОСОБА_4 – ОСОБА_4 сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Приписом від 06.06.17 №150/0/92-17-ДК/0041/Пр/03/01/-17 зобов’язано ПП «ЮТС – АГРОПРОДУКТ Плюс» у 30 – денний строк звільнити частину земельної ділянки загальною площею 0,1196 га в контурі поля №42 на території ОСОБА_4 – Горківської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Вважаючи оскаржуваний припис протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з абзацом 13 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003, № 963-IV (далі – Закон № 963-IV від 19.06.2003) охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Статтею 2 Закону № 963-IV від 19.06.2003 визначено, що основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель зокрема є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Відповідно до статей 4, 5 вищезазначеного Закону № 963-IV від 19.06.2003, об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 963-IV від 19.06.2003, державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються зокрема шляхом проведення перевірок.

Положеннями статті 10 вищезазначеного Закону визначено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема прямо передбачені права стосовно обстеження земельних ділянок, складання матеріалів перевірки (приписи, акти тощо) та передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використання та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування або за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України, відповідальність за порушення земельного законодавства Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» кургани є археологічним об’єктом культурної спадщини. Відповідно до преамбули цього закону, об’єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою.

Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 34 цього Закону встановлено статус територій, пов'язаних з охороною культурної спадщини, а саме, землі на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико- культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Статтею 53 Земельного кодексу України, також визначено, що до земель історико- культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Тобто, законодавством чітко визначено, що земельні ділянки під об’єктами культурної спадщини відносяться до земель історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 150 цього Кодексу, землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Як вже зазначалося судом вище, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 18.05.2017 №150/0/92-17- ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» , старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Бериславському, Великоолександрівському, Високопільському, Нововоронцовському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 було здійснено заходи з державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо самовільного зайняття земельної ділянки історико-культурного призначення площею 0,20 га в контурі поля №42 на території Максимо-Горьківської сільської ради Бериславської району Херсонської області.

За результатами перевірки було складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства та акт обстеження земельної ділянки від 29.05.2017 №150/0/92-17-ДК/46/АО/10/01/-17. Під час перевірки було проведено заміри, орієнтуючись на найвищу точку кургану. Заміряно діаметр земельної ділянки, який становив 32 м. відповідно радіус становить 16 м. За математичною формулою визначення площі кола – S S = 16І 3,14~ 804 мІ було вираховано площу земельної ділянки яка не обробляється 0,0804 га та шляхом віднімання від загальної площі 0,20 га – 0,0804 га =0,1196 га розраховано площу самовільного зайняття.

За наслідками перевірки встановлено самовільне зайняття частини земельної ділянки державної власності історико-культурного призначення на території Максимо-Горьківської сільської ради Бериславського району, а саме земельна ділянка частково оброблена єдиним масивом із земельними ділянками приватної власності.

За даним порушенням видано припис та складено протокол на директора ПП «ЮТС - АГРОПРОДУКТ - Плюс» ОСОБА_6, який ознайомлений з даними документами про що свідчить його власний підпис.

Представником позивача в судовому засіданні заперечувався факт оброблення земельної ділянки (кургану) та зазначено, що представником відповідача не надано доказів які б підтверджували зазначене.

Суд не може погодитися з таким твердженням представника позивача виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 розділу II Прикінцевих положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини», об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", до вирішення питання про їх включення (невключения) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Відповідно до матеріалів наданих Управлінням культури Херсонської обласної державної адміністрації зазначений курган взятий під державну охорону пам'ятників археології, історії та мистецтва згідно рішення виконавчого комітету Херсонської обласної ради народних депутатів від 21.01.1983 №59/2 «Про взяття під державну охорону пам’ятників історії та культури».

Враховуючи викладене, вказані кургани відповідно до законодавства є пам’ятками історії, а земельні ділянки під ними землями історико-культурного призначення, які в свою чергу відповідно до Земельного кодексу України є особливо цінними землями.

Факт наявності курганів в контурі поля № 42 на території Максимо-Горьківської сільської ради підтверджується також матеріалами інвентаризації пам’яток археології Відділу культури Бериславської районної державної адміністрації.

У 2007 році Бериславським районним відділом культури спільно з кандидатом історичних наук, археологом ОСОБА_7 було проведено роботу з інвентаризації пам’яток археології (курганів) на території Бериславського району. За результатами інвентаризації складено акт виконання роботи від 06.07.2007. За даними інвентаризації перелічено кількість пам'яток археології по місцевим радам Бериславського району. Так, на території Максимо-Горьківської сільської ради налічується 5 курганів. До акту інвентаризації додано карто-схеми розміщення курганів по кожній сільській раді згідно схеми розміщення саме у контурі поля 42 на території Максимо-Горьківської сільської ради місце розташування кургану співпадає з його місцем знаходження, та також відповідає місцю розташуванню його на графічних матеріалах, які додаються до технічної документації по передачі у приватну власність земельних часток (паїв) в натурі 42 громадянам із земель колективної власності СТОВ «Промінь» в контурі №42 Максимо-Горьківської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка була затверджена рішенням виконавчого комітету Максимо-Горьківської сільської ради від 07.08.2001 №39 на підставі цього рішення було надано у приватну власність земельні ділянки громадянам згідно з додатком у тому числі і громадянці ОСОБА_8 На графічних матеріалах, які додаються до вищевказаної документації у експлікації земель переданих у приватну власність в останньому стовпчику «У межах плану інші землекористувачі» визначено курган площею 0.2 га. Графічно розміщений на земельній ділянці №24, яка передавалась у власність громадянці ОСОБА_8

ПП «ЮТС - АГРОПРОДУКТ - Плюс» орендує земельну ділянку громадянки ОСОБА_8 на підставі договору про заміну сторони у договорі оренди від 10.10.2015, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.07.2017 номер запису 15519011. Відповідно до п.1 цього договору новий орендар приймає на себе права та обов'язки сторони (орендаря) у договорі який зареєстрований 02.02.2012 №652060004001262 загальною площею 9,67 га по Максимо-Горьківській сільській раді.

Відповідно до умов зазначеного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,67 га. Земельна ділянка перебуває у власності громадянки ОСОБА_8 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії II ХС №007211, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №555 від 25 грудня 2001 року. У вказаному державному акті зазначений план зовнішніх меж земельної ділянки із зазначенням площі земельної ділянки, довжини сторін та зазначенням місця розташування сторонньої земельної ділянки кургану, яка не передається у власність, а отже не може використовуватись і на праві оренди ПП «ЮТС – АГРОПРОДУКТ Плюс». Відповідно до абзацу 7 п. 43 розділу «Прикінцеві положення» цього договору, невід'ємними частинами договору є: план-схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання - передачі об’єкта оренди; копії державних актів на право на земельні ділянки.

Твердження позивача про те, що у договорі оренди жодним чином не зазначено про наявність в межах орендованої земельної ділянки будь яких земель державної власності, земель історико-культурного призначення чи інших охоронюваних земель не відповідає дійсності.

Невід’ємною частиною договору оренди, як було вказано вище є план - схема земельної ділянки та кадастровий план земельної ділянки, на яких чітко визначена межа землекористування і земельна ділянка, яка позначена у плані як курган та не включена до землекористування, а площа кургану 0,20 га не входить до загальної площі земельної ділянки, переданої в оренду ПП «ЮТС – АГРОПРОДУКТ Плюс».

Також, невід’ємною частиною договору оренди є акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) підписаний орендодавцем ОСОБА_8 та орендарем ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» ОСОБА_9, права та обов’язки, якого перейшли до ПП «ЮТС - АГРОПРОДУКТ» відповідно до трьохсторонньої угоди.

Тому твердження позивача про те, що жодним документом не визначено, що орендарю передавались межові знаки орендованої земельної ділянки не знайшли свого підтвердження.

Як вбачається з Договору оренди земельної ділянки від 02.02.2012, пунктом 31 розділу «Інші права та обов’язки сторін» серед обов'язків орендаря встановлено обов’язок дотримуватись режиму використання земель історико-культурного призначення, що в даному випадку стосується кургану - земель історико- культурного призначення.

Тому, на думку суду, під час проведення перевірки, встановлено факт існування кургану який є об’єктом археологічної спадщини і він відображений у всіх документах наданих суду, а саме: технічній документації з передачі у приватну власність земельних часток (паїв) в натурі, державному акті на право власності на землю громадянки ОСОБА_8, у договорі оренди земельної ділянки (зобов'язання по якому взяло на себе ПП «ЮТС - АГРОПРОДУКТ - Плюс»). Отже, даний курган взято під державну охорону пам’ятників археології, історії та мистецтва, про інвентаризовано та відображено у матеріалах інвентаризації.

Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 яка є спеціалістом ІІ категорії ОСОБА_4 сільської ради та була присутня під час обстеження земельної ділянки, підтвердила факт наявності кургану та його часткового оброблення.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність дій відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому слід відмовити в його задоволенні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 листопада 2017 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 6.2.1