Постанова № 70160673, 08.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 листопада 2017 р. № 820/4728/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лук`яненко М.О.,

за участі секретаря судового засідання- Кабанова Д.С.,

представника відповідача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд cкасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 27 вересня 2017 року, стягнути з ГУ ДФС у Харківській області на користь Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства сплачений судовий збір у розмірі 6400 грн. 99 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що погашення заборгованості позивача по податку на додану вартість відбулося за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості за спірний період в тарифах, як було передбачено Законами України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та в порядку, визначеному постановою КМ України №332 від 18 травня 2017. З огляду на те, що розрахунок позивача з бюджетом здійснювався на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з бюджету, обставини щодо вини позивача, на його думку, не підтверджуються, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ.

Позиція відповідача відображена у запереченнях на позов та аргументована правомірністю оскаржуваного рішення Головного управління ДФС у Харківській області, а також безпідставністю заявлених позивачем вимог. Так, на думку відповідача, посадові особи управління діяли під час здійснення своїх повноважень у межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника та підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з метою погашення заборгованості з податку на додану вартість укладено договір № 10-21-з від 10.07.2017 року з Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області про організацію взаєморозрахунків, відповідно до умов якого Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство перерахувало до спеціального фонду державного бюджету кошти для погашення податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій та пені), в тому числі дострокового погашення реструктуризованої або розстроченої (відстроченої) заборгованості з податку на додану вартість.

Позивачем на виконання договору № 10-21-3 від 17.07.2017 року з метою погашення заборгованості з податку на додану вартість до Ізюмського УДКСУ надано платіжне доручення №1 від 06.09.2017 року на перерахування до бюджету 2 241 043 грн. 27 коп. в рахунок погашення податкового боргу.

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку з питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань по податку на додану вартість по податковим деклараціям за листопад 2015 року, січень - листопад 2016 року та по уточнених розрахунках Ізюмського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства, за результатами якої складено акт № 12503/20-40-12-01-08-17/24673063 від 14.09.2017 року.

Згідно даного акту виявлені наступні порушення: несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов`язань податку на додану вартість ІКВ ВКП по податковій декларації з ПДВ: за листопад 2015 року № НОМЕР_2 від 21.12.2015 року, за січень 2016 року № НОМЕР_3 від 19.02.2015 року, за лютий 2016 року № НОМЕР_4 від 18.03.2016 року, за березень 2016 року № НОМЕР_5 від 20.04.2016 року, ПДВ за квітень 2016 року № НОМЕР_6 від 20.05.2016 року, за травень 2016 року № НОМЕР_7 від 21.06.2016 року, за червень 2016 року № НОМЕР_8 від 20.07.2016 року, за липень 2016 року № НОМЕР_9 від 19.08.2016 року, за серпень 2016 року № НОМЕР_10 від 20.09.2016 року, за вересень 2016 року № НОМЕР_11 від 20.10.2016 року, жовтень 2016 року № НОМЕР_12 від 21.11.2016 року, за листопад 2016 року № НОМЕР_13 від 20.12.2016 року та по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок; за березень 2016 року № НОМЕР_14 від 19.05.2016 року, за червень 2016 року № НОМЕР_15 від 19.08.2016 року, за жовтень 2016 року № НОМЕР_16 від 16.12.2016 року, чим порушено п.50.1 ст.50 та п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

Головним управлінням ДФС у Харківській області на основі акту винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.09.2017 року та зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у розмірі 426 733 грн. 22 коп. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Тож, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, вважаючи протиправними дії контролюючого органу щодо нарахування йому штрафних санкцій та безпідставність винесення спірних рішень, звернувся до суду з означеним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2017 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.

Порядок погашення заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить, зокрема, позивач, здійснюється з урахуванням положень «Порядку та умовам надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 року № 332 (далі Порядок).

Водночас, цей Порядок визначає механізм надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, у тому числі на послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Отже, як вбачається із наведеного, чинним законодавством України передбачено умови й порядок погашення податкового боргу з податку на додану вартість надавача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно даного Порядку субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік, та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік, згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2017 р. і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

Аналізуючи наведені правові норми, суд приходить до висновку, що проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості можливо лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов'язань учасниками розрахунків.

Судом з`ясовано, що 10.07.2017 року між позивачем та Головним управлінням державної казначейської служби України в Харківській області укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 10/21-3, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та водопостачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332.

Отже, суд приходить до переконання щодо відсутності вини позивача в порушенні граничного строку сплати до бюджету суми самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на додану вартість, погашення податкового боргу здійснено за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №332, а тому відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій, визначених у податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_1 від 27.09.2017 року.

Підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, внаслідок чого рішення приймається на користь платника податків.

Тож, судом встановлено, що позивачем погашено заборгованість зі сплати ПДВ на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з державного бюджету, а тому відсутні підстави для застосування до позивача вимог ст.57 та ст.126 ПК України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не довів правомірності своєї поведінки щодо нарахування позивачу штрафних санкцій та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_1 від 27 вересня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства сплачений судовий збір у розмірі 6400 грн. 99 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст виготовлений 10 листопада 2017 року.

Суддя М.О. Лук`яненко