Постанова № 70160006, 07.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 року № 813/3211/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокме» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокме» (далі ТзОВ «Сокме», позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено податкове зобовязання за платежем податок прибуток в сумі 78 840,00 грн., з них 63072,00 грн. за основним платежем та 15 768,00 грн. за штрафними санкціями, та від 29.08.2017 року № НОМЕР_2, яким зменшено відємне значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 932 037,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що документальною плановою виїзною перевіркою, проведеною ГУ ДФС у Львівській області 07.06.2017 року по 19.07.2017 року, встановлені хибні висновки щодо порушень ТзОВ «Сокме» податкового законодавства, а саме: п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі П (С)БО 15), п. 134.1.1.п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі ПК України) (в редакції після 01.01.2015 року), п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188 ст.188, п.189.1 ст.189, 198.5 ст.198, п.198.1 п.198.2., п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України. Вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту №1074/13-01-14-12/32051454 від 26.07.2017 року, містять недостовірну інформацію та суперечать фактичним обставинам вчинення позивачем господарських операцій.

Відповідач в письмових запереченнях стверджує, що за результатами проведеної перевірки, оформленої актом №1074/13-01-14-12/32051454 від 26.07.2017 року, встановлено заниження позивачем податку на прибуток. Зокрема, покликається на нереальність господарської операції (у визначенні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України та частин 1 та 2 ст.3, ч.1 ст.43 Господарського кодексу України) з придбання ТзОВ «Сокме» в ТзОВ «ОСОБА_4 Груп» стрічки меблевої ПВХ білої гладкої по ланцюгу постачання згідно видаткової накладної за №0000012 від 25.01.2017 року на загальну суму 350 400 грн., в тому числі ПДВ 58 400 грн. Також стверджує, що враховуючи реальний час здійснення операцій з ТзОВ «Пост-Тайм», місцезнаходження відповідного майна покупця та наявність (відсутність) у нього ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, які необхідні для здійснення господарських операцій, відсутність ділової мети даних операцій, перевіркою не підтверджується факт реалізації ТзОВ «Сокме» товарів ТзОВ «Пост-Тайм» за період з 01.02.2016 року по 31.03.2016 року на загальну суму 292 000 грн, в тому числі ПДВ 48 666, 67 грн., та ПП «Муксун» - за період 01.05.2014 року по 31.08.2014 року на загальну суму 555 000 грн., в тому числі ПДВ 92 500 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду пояснення аналогічні позовній заяві, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, просила у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

З 07.06.2017 року по 19.07.2017 року ГУ ДФС у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Сокме» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року.

За результати проведеної перевірки відповідачем було складено акт №1074/13-01-14-12/32051454 від 26.07.2017 року (далі акт від 26.07.2017 року), в якому зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

-п.5 П (С)БО 15, п. 134.1.1.п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 63 072 грн., в тому числі за 1-й квартал 2017 р. в сумі 63 072 грн.,

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188 ст.188, п.189.1 ст.189, 198.5 ст.198, п.198.1 п.198.2., п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду за березень 2017 року, на загальну суму 932 037 грн.

Не погодившись з висновками проведеної перевірки, 16.08.2017 року позивач, керуючись п.86.7 ПК України, направив до Головного управління ДФС у Львівській області заперечення №42 на акт перевірки від 26.07.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2017 року ТзОВ «Сокме» отримало лист Головного управління ДФС у Львівській області від 29.08.2017 року №12561/10/13-01-14-12 про розгляд заперечення, яким податковий орган повідомив про залишення заперечення платника податку без задоволення.

Відтак, 29.08.2017 року ГУ ДФС у Львівській області прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

-№0015381412, яким визначено грошові зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 78 840,00 грн., з них 63072, 00 грн. за основним платежем та 15 768 грн. за штрафними санкціями;

-№001581419, яким зменшено відємне значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 932 037,00 грн., з них:

-58 400, 00 грн. - по господарських операціях з ТОВ «ОСОБА_4 Груп» за березень 2017 р.,

-732 470,00 грн. - по господарських операціях з продажу житлових будинків, в т.ч. за червень 2015 року 370 879,00 грн., за вересень 2015 р. - 361 600, 00 грн.;

-48 667,00 грн. - по господарських операціях з ТОВ «Пост-Тайм» за період з 01.02.2016 р. по 31.03.2016 року;

-295, 500 грн. - по господарських операціях з ПП «Муксун» за період з 01.05.2014 р. по 31.08.2014.

Не погодившись з висновками, фактами та даними, викладеними ревізорами-інспекторами в акті перевірки та вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами вказаної перевірки протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Аналізуючи приписи законодавства у взаємозвязку з обставинами даної справи, суд виходить з наступного.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абц.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст. 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 26.07.2017 року, контролюючий орган дійшов висновку, що господарську операцію між позивачем як покупцем та його контрагентом ТзОВ «ОСОБА_4 Груп» як постачальником проведено без реального придбання стрічки меблевої ПВХ білої гладкої, а здійснено лише оформлення документів, оскільки податкова інформація свідчить про «нереальність здійснення первинного постачання ТзОВ «ОСОБА_4 Груп» та першим в ланцюгу постачання постачальником ТОВ «Пульсар».

Так, як зазначено в п.3.1.1.5 акту перевірки від 26.07.2017 року, проведеним аналізом в інформаційній системі «Реєстр податкових накладних товар» встановлено, що ТОВ «ОСОБА_4 Груп» реалізовану стрічку меблеву ПВФ гладку 0.4 мм x 19 мм ТзОВ «Сокме» по ланцюгу постачання придбало від ТОВ «Пульсар». По ланцюгу постачання встановлено відсутність підтвердження факту реального одержання кожним із субєктів господарювання відповідного обсягу стрічки меблевої ПВХ гладкої 0.4 мм x 19 мм , що засвідчує недійсність формування ТзОВ «Сокме», а відтак використання даного товару в господарській діяльності.

Однак, на підтвердження хибності висновку контролюючого органу позивач надав суду договір поставки № 2/02 від 05.01.2017 р., укладений між ТзОВ «Сокме» як покупцем та ТзОВ «ОСОБА_4 Груп» як постачальником, останній поставив ТзОВ «Сокме» стрічку меблеву ПВX білу гладку 0.4 мм x 19 мм , в кількості 400 000, 00 м. на загальну суму 350 400 грн., в т.ч. ПДВ - 58 400, 00 грн., що підтверджується первинними документами: видатковою накладною № PH - 0000012 від 25.01.2017 р., податковою накладною від 25.01.2017 року №112501, зареєстрована в реєстрі - витяг № 47613, рахунком від 25.01.2017 р. № СФ 0000012.

Оплату вартості стрічки проведено шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, що стверджується угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.03.2017 р., договором про переведення боргу від 03.03.2017 року, договором поставки від 05.01.2017 р. № 2/02, рахунком від 10.01.2017 р. № СФ 000001, платіжним дорученням від 16.01.2017 р. № 24.

Факт перевезення стрічки від постачальника до покупця підтверджується товарно-транспортною накладною від 25.01.2017 р. № 12, посвідченням про відрядження водія, наказом про відрядження, що містяться в матеріалах справи.

Рух активів внаслідок використання стрічки у господарській діяльності по виробництву матеріалів підтверджується накладною вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 01.02.2017 року, калькуляційним листом, звітом про випуску продукції від 01.02.2017 року.

Як підтверджується матеріалами справи, рух активів внаслідок реалізації меблевої продукції (виготовленої з використанням стрічки) підтверджується договором від 04.01.2016 р. № 04/01 -З8С, видатковою накладною від 09.02.2017 р. №СМ-09/02-6, довіреністю від 09.02.2017 р. № СМ000000571, товарно-транспортною накладною від 09.02.2017 року № СМ-09/02-6. Отримано оплату згідно платіжних доручень № 502, № 683, № 840, 872, №907, №984, № 1010, № 1068, № 1448 за лютий 2017 року.

На підставі належних первинних документів платником податків у бухгалтерському обліку відображено рух активів наступним чином:

Дебет (далі дт) 231 Кредит (далі кт) 201 отримані матеріали (роботи, послуги) використані при виробництві меблів;

Дт 26 Кт 231 дані матеріали як складову матеріальних витрат списано на собівартість реалізованої продукції;

Дт 901 Кт 26 відображена собівартість реалізованої продукції;

Дт 791 Кт 901 відображена списана собівартість реалізованої продукції в порядку закриття рахунків обліку витрат.

Згідно вимог ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

Згідно п.12 П (С)БО 16 «Витрати» до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Керуючись наведеним, у податковому обліку платника податку витрати по придбанню стрічки меблевої ПВХ у ТзОВ «ОСОБА_4 Груп» правомірно враховано при визначенні загального результату, що відображено у податковій декларації ТзОВ «Сокме» за І квартал 2017 р.

Сума ПДВ у розмірі 58 400, 00 грн. по цій операції правомірно віднесено до податкового кредиту, що відображено у податковій декларації з ПДВ за березень 2017 р.

Таким чином, докази, зібрані судом у справі, у своїй сукупності підтверджують факт придбання позивачем стрічки меблевої ПВХ білої гладкої у ТзОВ «ОСОБА_4 Груп». Натомість контролюючим органом в акті перевірки не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на обєктивній інформації та спростовують факти вчинення господарської операції, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд зауважує, що позиція відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним агентом ґрунтується лише на дослідженні податкових органом податкової інформації щодо ланцюга постачання товару від третіх осіб до ТзОВ «ОСОБА_4 Груп», ТзОВ «Сокме» у інформаційній системі «Реєстр податкових накладних товар». Однак, податкова інформація не є належним та допустимим доказом відсутності фактичного виконання такої господарської операції за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Як вбачається з акту від 26.07.2017 року, ТзОВ «Сокме» в порушення вимог ст.185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України занижено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 732 470, 00 грн. при здійсненні платником податку господарської операції з продажу будинку № 16 по вул. Блаженної Йосафати Гордашевської, м.Червоноград, балансовою вартістю 1 644 043, 57 грн. та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,0632 га по вул. Блаженної Йосафати Гордашевської, м. Червоноград, балансовою вартістю 163 504 грн. згідно договору купівлі продажу від 28.09.2015 р., укладеному між ТОВ «Сокме» та ОСОБА_5; житлового будинку № 19 по вул. Блаженної Йосафати Гордашевської, м. Червоноград, балансовою вартістю 1 611 790,06 грн. та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,0632 га по вул. Блаженної Йосафати Гордашевської, м. Червоноград, балансовою вартістю 163 504,47 грн. згідно договору міни обєктів нерухомості від 26.06.2015 р., укладеному між ТзОВ «Сокме» та ТОВ «Київ - Захід».

Даний висновок ґрунтується на твердженні податкового органу про те, що така господарська операція підлягає оподаткуванню за загальними правилами, встановленими ПК України.

Натоміть суд звертає увагу відповідача на наступні положення законодавства.

Згідно п. 14.1.129.ПК України об'єкти житлової нерухомості будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Згідно вимог п. 14.1.129.1. ПК України, до будівель, віднесених до житлового фонду, дачні житлові будинки - будівлі капітального типу, споруджені з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначені для постійного у ній проживання.

Порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання житла визначений підпунктом 197.1.14 п.197.1. ст..197 ПКУ.

Згідно вимог ст. 197.1.14 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (обєктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:

а) передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію або капітальний ремонт за рахунок замовника.

У листі ДФС України від 04.08.2016 р. № 16929/6/99-99-15-03-02-15 зазначено, що операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло (об'єкт житлового фонду) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва. Лише операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню податку на додану вартість на загальних підставах.

Наведене свідчить, що за загальними правилами оподаткування податком на додану вартість застосовується лише господарська операція з першого постачання житлових будинків №16 та №19 по вул. Блаженної Йосафати Гордашевської у м.Червонограді.

20.06.2013 першим власником готових новозбудованих житлових будинків за вказаною адресою стало ТзОВ «Сокме», про що свідчать свідоцтва та витяги про державну реєстрацію права власності.

Як встановлено судом, 28.08.2013 року позивачем було здійснено першу передачу готового новозбудованого житла (обєктів житлового фонду) у власність покупця - ЖБК «Монастирський». Зазначене підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- по житловому будинку № 16 по вул. Блаженної Йосафати Гордашевської, м. Червоноград договір купівлі-продажу житлового будинку від 23.08,2013 р., зареєстрований в реєстрі № 2406, акт прийому-передачі від 28.08.2013 р. № 16, видаткова накладна № CM 0000020 від 28.08.2013, податкова накладна 28.08.2013 р. № 213, оплату проведено шляхом зарахування зустрічних вимог згідно угоди № 16 від 28.08.2013 р.;

- по житловому будинку № 19 по вул. Блаженної Йосафати Гордашевської, м. Червоноград договір купівлі-продажу житлового будинку від 23.08.2013 р., зареєстрований в реєстрі № 2408, акт прийому-передачі від 28.08.2013 р. № 18. видаткова накладна від 28.08.2013 р. № CM - 0000022, податкова накладна від 28.08.2013 р. № 215, оплату проведено шляхом зарахування зустрічних вимог згідно угоди № 18 від 28.08.2013 р.

Правомірність оподаткування господарської операції між ТОВ «Сокме» та ЖБК «Монастирський» у серпні 2013 р. як операції з першого постачання житла підтверджено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2017 року по справі № 813/7150/14.

Згідно вимог ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки згідно ст. 197.1 ПК України всі наступні постачання (крім першого постачання) житла звільнено від оподаткування, позивачем у червні 2015 р. та у вересні 2015 р. правомірно звільнено від оподаткування господарські операції по постачанню житлових будинків № 16 та № 19 по вул. Блаженної Йосафати Гордашевської у м. Червонограді, про що зазначено у податковій накладній від 28.09.2015 року № 157 та податковій накладній від 26.06.2015 р. № 109.

Висновки в акті перевірки від 26.07.2017 року ґрунтуються також на твердженні, що господарська діяльність контрагентів позивача ТОВ «Пост-Тайм» та ПП «Муксун» - за даними податкової інформації має ознаки нереальності, які полягають в наступному:

-реалізація товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документального оформлення попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, тобто з придбанням одних товарів (робіт, послуг) відбувається реалізація товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) невідомого походження;

-відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсом;

-відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди про зберігання товарно-матеріальних цінностей, відомості про місцезнаходження складів. їх площа, власних складських приміщень);

-відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні);

-відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

В акті перевірки від 26.07.2017 року податковий орган зазначає, що при проведенні аналізу даних ЄРПН встановлено маніпулювання ТзОВ «Пост-Тайм» та ПП «Муксун» податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ, охоплені перевіркою, а саме: невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару.

На противагу цьому, в матеріалах справи містяться докази, що свідчать про реальність господарської операції по поставці меблевої продукції. Зокрема, реальність факту поставки ТзОВ «Сокме» меблевої продукції для ТОВ «Пост-Тайм» підтверджується такими документами: договір поставки від 29.01.2016 р. № 29/01-1С, рахунок на оплату від 03.02.2016 № СМ - 03/02-2, рахунок на оплату від 09.03.2016 р. № СМ - 09/03-2, видаткова накладна від 03.02.2016 р. № СМ- 03/02-2, довіреність ТОВ «Пост - Тайм» від 03.02.2016 р. № 1, податкова накладна від 09.03.2016 р. № СМ/09/03-3, довіреність ТОВ «Пост - Тайм» від 07.03.2016 р.№2, податкова накладна від 03.02.2016 р. № 8, податкова накладна від 09.03.2016 р. № 9, оплату продукції проведено шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ТзОВ «Сокме», що підтверджується випискою на рахунку від 03.02.2016 р. та від 09.03.2016 р., факт відвантаження меблевої продукції підтверджується товарно-транспортною накладною від 03.02.2016 р. № СМ 03/02-2, товарно-транспортною накладною від 09.03.2016 р. № СМ-09/03-3.

Документами, що свідчать про реальність операцій між позивачем та ПП «Муксун» є: договір від 03.02.2014 р. № 03/02-1С, рахунок - фактура від 12.05.2014 р. № СМ -12/05 -2, рахунок - фактура від 05.06.2014 р. № СМ - 05/06 - 1, рахунок - фактура від 05.06.2014 р. №СМ - 05/06 - 2, рахунок - фактура № СМ - 17/07 - 1, видаткова накладна від 12.05.2014 р. №СМ - 12/05 - 1, довіреність ТОВ «Муксун» від 29.04.2014 р. № 13, видаткові накладні від 08.08.2014 р. № СМ - 08/08 - 3 та № СМ-08/08-1, довіреність ТОВ «Муксун» від 01.08.2014 р. №35. податкова накладна від 29.04.2014 р. № 138, податкова накладна від 05.06.2014 р.№25, податкова накладна від 05.06.2014 р. № 35, оплату продукції проведено шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ТОВ «Сокме», що підтверджується випискою на рахунку від 29.04.2014 р. та від 05.06.2014 р., факт відвантаження меблевої продукції підтверджується товарно-транспортною накладною від 12.05.2014 р.№12/05-1 від 08.08.2014 р.№08/08-1, відрядження водія.

Позиція відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами ґрунтується лише на податковій інформації щодо господарської діяльності таких контрагентів. Попри це, суд погоджується з позивачем, що таке твердження не може свідчити про невиконання платником податку договірних зобовязань перед своїми контрагентами.

Стосовно покликання відповідача на відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від наявності чи відсутності контрагента платника податків за місцем реєстрації. А відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договором поставки, які були укладені позивачем з його контрагентами.

Більше того, суд акцентує увагу на тому, що самі по собі порушення податкового законодавства, допущені постачальником у ланцюгу постачання товарів/робіт/послуг, тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не можуть впливати на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість чи сплачених коштів до складу своїх витрат. І лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

Зазначене випливає з актуальної практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Європейський Суд з прав людини вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив і у рішенні по справі «Бізнес ОСОБА_6» проти Болгарії», п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

А відтак, навіть за умови достовірного підтвердження обставин щодо порушення податкового законодавства контрагентом позивача, це не може підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем.

При вирішені цього спору суд враховує, що відповідно до ч.3 ст. КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);) добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Стаття 94 КАС України встановлює, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, оскільки по цій справі судовий збір сплачений позивачем у відповідному розмірі, то він підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.08.2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 78 840,00 грн., з них 63072,00 грн. за основним платежем та 15 768,00 грн. за штрафними санкціями, та від 29.08.2017 року № НОМЕР_2, яким зменшено відємне значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 932 037,00 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокме» (вул. Л.Українки, 32, смт. Жвирка, Сокальський район, Львівська область, 80040, код ЄДРПОУ 32051454) судовий збір у розмірі 15 163 (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят три) грн. 16 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 листопада 2017 року.