Постанова № 70159932, 09.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 року справа № 813/3622/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

секретар судових засідань ОСОБА_1

з участю представників:

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Бадер Україна» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Бадер Україна» звернулося в суд з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2017 року за №0006564817, за №0006554817 та за №0006544817.

Позивач в позовній заяві стверджує, що належно оформлені між товариством та його контрагентом ПП «Секюріті Профі» первинні документи є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операцій з отримання товарів, робіт, послуг. Зазначені первинні документи повністю відповідають вимогам до первинних документів, які предявляються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Порушення контрагентом певних правил оподаткування не може бути підставою для висновку про укладення угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства. Також, продовжує позивач, з врахуванням того, що на момент здійснення господарських операцій, продавці ПП «Секюріті Профі» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, віднесення товариством до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є цілком законним та обґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що під час перевірки було встановлено, що в наданому до перевірки акті виконаних робіт (надання послуг) не зафіксовано, які саме послуги надавались, а також відсутня інформація щодо кошторису витрат виконаних робі, місця здійснення господарських операцій, обсязі, одиниці виміру господарських операцій та не зазначено в чому виражено їх результат. Поряд з цим, продовжує відповідач, вироком Сихівського районного суду м.Львова від 19.04.2017 року у справі №464/2507/17 директора ПП «Секюріті Профі» ОСОБА_4 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Бадер Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України при проведенні господарських операцій з ПП «Секюріті Профі» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, Офісом великих платників податків ДФС було складено акт від 30.06.2017 року за №5/112/28-10-48-17/33909724 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.07.2017 року:

- за №0006554817, яким платнику податків збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 99 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем 66 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 33 грн. 00 коп.;

- за №0006564817, яким платнику податків зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 367 грн. 00 коп.;

- за №0006544817, яким платнику податків зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування з податку на додану вартість розмірі 1833 грн. 33 коп.

За результатами адміністративного оскарження вищенаведені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.6, п.7, п.п.10-15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, що призвело до зниження податку на прибуток на загальну суму 66 грн. 00 коп.;

- підп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України внаслідок чого завищено відємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 1833 грн. 33 коп. за березень 2016 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення відємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1833 грн. 33 коп. за березень 2016 року, то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ПП «Секюріті Профі».

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган прийшов до висновку про відсутність підтвердження фактичного придбання робіт (послуг) у ПП «Секюріті Профі» та їх зв'язок з провадженням господарської діяльності платника податку та відсутня підстава та відсутня підстава для включення вартості товарно-матеріальних цінностей без підтвердження відповідними, складеними згідно чинного законодавства, первинними документами до складу витрат.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Що стосується висновків відповідача про зниження податку на прибуток на загальну суму 66 грн. 00 коп., то суд зазначає наступне.

Як передбачено підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням вищенаведеного, судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Секюріті Профі».

Між ТзОВ «Бадер України» (надалі замовник) та ПП «Секюріті Профі» (підрядник) 03.02.2016 року було договір підряду за №078/02 відповідно до умов якого підрядник зобовязується за завданням та за кошти замовника власними силами і засобами, на свій ризик виконати роботи по ремонту свердловини із встановленням фільтрової колони щодо обєкту на території ТзОВ «Бадер України» за адресою Львівська область, м.Городок, вул.Заводська, 5.

В підтвердження виконання наведеного договору підряду позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.02.2016 року за №ОУ-0000003 та податкову накладну від 03.02.2016 року за №4 на суму 11000 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість - 1833 грн. 33 коп.

В той же час, в матеріалах справи наявний вирок Сихівського районного суду від 19.04.2017 року у справі №464/2507/17, яким директора ПП «Секюріті Профі» ОСОБА_4 визнано винуватим за ч.1 ст.205 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.205 КК України, фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

В протоколі допиту ОСОБА_5 від 30.03.2017 року останні особисто підтвердив, що усі первинні бухгалтерські документи підписував особисто, а основною метою діяльності ПП «Секюріті Профі» було оформлення безтоварних операцій з метою отримання вигоди по сплаті різних податків, формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підприємствам реального сектору економіки.

Більше того, зміст згаданого вироку вказує на те, що ОСОБА_5 беззаперечно визнано вину з приводу надання податкової вигоди для підприємств реального сектору економіки з метою мінімізації ними податкових зобовязань, в тому числі і з ТзОВ «Бадер Україна».

Враховуючи викладене, суд вважає, що господарські операції з ПП «Секюріті Профі» не мали реального характеру та не створюють жодних правових наслідків, в тому числі не дають права на формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ПП «Секюріті Профі», правомірним є висновок контролюючого органу про зниження податку на прибуток на загальну суму 66 грн. 00 коп. та завищення відємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1833 грн. 33 коп. за березень 2016 року, нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та, як наслідок, правомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 листопада 2017 року.

Суддя В.Я.Мартинюк