Постанова № 70159818, 07.11.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року м.Житомир справа № 806/2378/17

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернової Г.В.,

секретар судового засідання Степанчук С.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання повторно розглянути заяву та прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту у строк, визначений Земельним кодексом України;

2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути повторно заяву про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства;

3) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позову зазначила, що зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Проте відповідачем було відмовлено у наданні дозволу, оскільки додані до клопотання графічні матеріали не містять у собі інформації щодо розташування земельної ділянки у достатньому обсязі, а сама земельна ділянка відповідно до Стратегії від 07.06.2017 № 413 не входить до переліку земель сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам. Вважає такі дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області протиправними, так як Земельним кодексом України встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Всупереч цьому положенню, з наданих позивачем графічних матеріалів неможливо було ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості. Крім того, відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, земельна ділянка, на яку заявлено клопотання, не входить до переліку земель сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Встановлено, що рішенням Миролюбівської сільської ради від 28.07.2000 № 24 "Про виконання земельного законодавства при реформуванні аграрного сектора економіки" ОСОБА_1 було виділено 2 га землі для для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.12-15).

Рішенням Миролюбівської сільської ради від 03.06.2009 № 187, позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в розмірі 2 га для ведення особистого селянського господарства в с.Миролюбівка (а.с.16).

З метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, позивач звернулась із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Листом від 07.02.2017 № Ш-746/0-895/6-17 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно доданих нею до клопотання графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місцерозташування земельної ділянки вимогам законів; неможливо точно визначити місцерозташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутність інформації щодо прив'язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту. Таким чином, додані до клопотання графічні матеріали не містять у собі достатньої інформації, що робить неможливим визначити відповідність місця розташування затребуваної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих до них нормативно-правових актів та іншій містобудівній і землевпорядній документації (а.с.17-18).

В квітні 2017 року позивач повторно звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додавши викопіювання земельної ділянки (а.с.63-68).

Листом від 22.06.2017 № Ш-6164/0-6403/6-17 відповідач надав аналогічну відповідь викладеній 07.02.2017 за № Ш-746/0-895/6-17 (а.с.19).

28.08.2017 позивач втретє звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та просила долучити графічні матеріали бажаної земельної ділянки (а.с.59-61).

В свою чергу листом від 28.09.2017 № Ш-6164/1-10705/6-17 їй було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що спірна земельна ділянка не увійшла до переліку земель сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в 3-му кварталі 2017 року, в рамках Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Також зазначено про невідповідність місця розташування затребуваної земельної ділянки вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів (а.с.58).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно зі ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 Земельного кодексу України).

Згідно зі пп. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною шостою вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У абзаці першому частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем разом з клопотанням подавалися графічні матеріали, а саме викопіювання з кадастрової карти (плану) с.Миролюбівка Житомирського району Житомирської області (а.с.61), виготовлене компетентним органом - Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області.

В свою чергу, ч.1 ст.79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до п. 1.3 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Держземагентства України від 18.05.2010 №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, межа земельної ділянки це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

З наданих графічних матеріалів вбачається конкретне місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки та дозволяє ідентифікувати її розташування на місцевості.

Відтак, додані позивачем до зави викопіювання слід розцінювати, як належні графічні матеріали в розумінні ч. 6 ст.118 ЗК України.

Крім того, слід відзначити, що згідно пунктів 45, 47,162 постанови Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку державними кадастровими реєстраторами виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.

Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об’єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Згідно п.183 постанови Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом.

Таким чином, викопіювання здійснюється державним кадастровим реєстратором у порядку, встановленому постановою КМУ № 1051, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Відтак тягар надання інформації у вигляді викопіювання не може покладатись на заявника, оскільки останній є лише замовником такої інформації у компетентного державного органу, який і відповідає за її достовірність, точність, повноту.

З метою з'ясування належності наданих графічних матеріалів, які ставить під сумнів відповідач, судом було витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області оригінал картографічних матеріалів щодо спірної земельної ділянки.

Однак відповідачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 надано неповну /відмінну інформацію у вигляді викопіювання земельної ділянки, ніж та, яка міститься в Державному земельному кадастрі.

Беручи до уваги досліджені графічні матеріали, нормативне закріплення обов'язку за суб'єктом владних повноважень надати заявнику належним чином сформоване викопіювання з кадастрової карти (плану) земельної ділянки, суд робить висновок, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області неправомірно відмовлено у розгляді клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Щодо посилання відповідача на відсутність спірної земельної ділянки в переліку земель сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в 3-му кварталі 2017 року, в рамках Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, - суд зазначає наступне.

Стратегія полягає у визначенні ефективного механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, запобігання зловживанням, недопущення соціальної напруги у цій сфері, є підзаконним актом. Завданнями Стратегії є: впровадження засад стратегічного менеджменту в систему управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності; забезпечення оптимального використання земель, зокрема з урахуванням регіональних програм і планів розвитку територій, генеральних планів населених пунктів; підвищення рівня прозорості та публічності під час формування та реалізації державної земельної політики; підвищення рівня обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель та сталого землекористування; запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву, підвищення рівня родючості ґрунтів; проведення рекультивації порушених земель.

Органами, що забезпечують реалізацію Стратегії, є Мінагрополітики, Держгеокадастр, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, які беруть участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань реалізації Стратегії.

Суд зазначає, що Стратегія не врегульовує порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та є підзаконним актом, який не може суперечити законодавчим актам вищої сили, підміняти собою Земельний кодекс України, яким чітко передбачено підстави для відмови громадянам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За таких обставин, Стратегія та шляхи її реалізації, втілені органом виконавчої влади у відповідних владних актах та рішеннях, не можуть бути підставою для відмови фізичній особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, та зобов'язує повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Керуючись статтями 158-163,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Відшкодувати з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 640грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 09 листопада 2017 р.