Постанова № 70159787, 05.10.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2017 року 810/1623/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю представника позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рійк Цваан Україна"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № НОМЕР_1 від 28.02.2017 та № НОМЕР_2 від 28.02.2017,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рійк Цваан Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2017 №0007131410 та №0007141410.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариством було ввезено на територію України товар "насіння дині для сівби" із зазначенням в графі 33 митних декларацій коду УКТ ЗЕД - 1209 91 80 00 (ставка ввізного мита 0 %). При цьому, позивач не погоджується із висновком контролюючого органу, викладеного в акті перевірки від 15.02.2017 №0001/7/10-36-14-10/30517557, про необхідність класифікувати ввезений товар за кодом УКТ ЗЕД 1207 70 00 00 (ставка ввізного мита 5 %), оскільки товар "насіння дині для сівби" не відноситься до насіння олійних культур, а відноситься до овочевих культур, у звязку з чим вважає, що ним правомірно та у відповідності до правила 3 (а) Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД визначено код товару - 1209 91 80 00.

Крім того, позивач зазначив, що митне оформлення товару "насіння дині для сівби" було здійснено Київською митницею ДФС, а тому митний орган підтвердив правильність та достовірність заповнення митних декларацій шляхом проставлення відповідних відміток, що свідчить про те, що митний орган погодився із визначеним кодом товару згідно УКТ ЗЕД - 1209 91 80 00, а не за будь-яким іншим.

У звязку з цим, на думку позивача, відповідач не мав права перекласифіковувати ввезений товар та донараховувати податкові зобовязання і митні платежі.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що перевірка проведена з дотриманням встановлених законом вимог, а тому прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними. Крім того, відповідач зазначив, що під час проведення перевірки був встановлений факт неправомірного зазначення позивачем в графі 33 митних декларацій коду товару для "насіння дині для сівби" згідно УКТ ЗЕД - 1209 91 80 00, оскільки "насіння дині" класифікується за іншим кодом, а саме - 1207 70 00 00, де ставка ввізного мита становить 5 %.

Також, відповідач зазначив, що декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність зазначених у ній відомостей щодо митної вартості товару та розміру належних до сплати податків, у тому числі щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, а тому контролюючий орган має право самостійно визначати базу оподаткування та податкові зобов'язання платників податків за результатами проведеної перевірки.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та в додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмових поясненнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2014-2016 роках ТОВ "Рійк Цваан Україна" ввозило на територію України товар під назвою - "насіння овочевих культур для сівби", у тому числі "насіння дині для сівби".

Митне оформлення ввезення товару здійснено Київською митницею ДФС (Київською обласною митницею) за митними деклараціями: від 24.02.2014 №125120105/2014/303866; від 12.03.2014 №125120105/2014/305141; від 19.03.2014 №125120105/2014/305776; від 27.03.2014 №125120105/2014/306448; від 18.04.2014 №125120105/2014/308204; від 03.02.2015 №125120105/2015/301933; від 03.02.2015 №125120105/2015/301935; від 12.02.2015 №125120105/2015/302745; від 27.03.2015 №125120105/2015/305892; від 08.04.2015 №125120105/2015/306784; від 26.05.2015 №125120105/2015/310275; від 03.06.2015 №125120105/2015/310874; від 25.09.2015 №125120105/2015/320018; від 20.01.2016 №125120105/2016/301076; від 27.01.2016 №125120105/2016/301628; від 05.02.2016 №125120105/2016/302425; від 09.02.2016 №125120105/2016/302747; від 17.02.2016 №125120105/2016/303424; від 10.03.2016 №125120105/2016/305023; від 14.03.2016 №125120105/2016/305489; від 23.03.2016 №125120105/2016/306290; від 04.04.2016 №125120105/2016/307324.

За даними митних декларацій до митного оформлення заявлено товар як "насіння дині для сівби" в товарній підкатегорії відповідно до УКТ ЗЕД - 1209 91 80 00 (ставка ввізного мита 0 %).

Код товару за всіма митними деклараціями було задекларовано за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) 1209 91 80 00 "Насiння, плоди та спори для сiвби: насіння овочевих рослин - інше" (ставка ввізного мита - 0 %).

У період з 19.01.2017 по 02.02.2017 робочою групою Головного управління ДФС у Київській області згідно з п. 1 ч. 1 ст. 351 Митного кодексу України та відповідно до наказу від 16.01.2017 №36 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Рійк Цваан Україна" щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно УКТ ЗЕД товару "насіння дині" за митними деклараціями від 24.02.2014 №125120105/2014/303866; від 12.03.2014 №125120105/2014/305141; від 19.03.2014 №125120105/2014/305776; від 27.03.2014 №125120105/2014/306448; від 18.04.2014 №125120105/2014/308204; від 03.02.2015 №125120105/2015/301933; від 03.02.2015 №125120105/2015/301935; від 12.02.2015 №125120105/2015/302745; від 27.03.2015 №125120105/2015/305892; від 08.04.2015 №125120105/2015/306784; від 26.05.2015 №125120105/2015/310275; від 03.06.2015 №125120105/2015/310874; від 25.09.2015 №125120105/2015/320018; від 20.01.2016 №125120105/2016/301076; від 27.01.2016 №125120105/2016/301628; від 05.02.2016 №125120105/2016/302425; від 09.02.2016 №125120105/2016/302747; від 17.02.2016 №125120105/2016/303424; від 10.03.2016 №125120105/2016/305023; від 14.03.2016 №125120105/2016/305489; від 23.03.2016 №125120105/2016/306290; від 04.04.2016 №125120105/2016/307324.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 15.02.2017 №0001/7/10-36-14-10/30517557. В даному Акті перевірки контролюючим органом зафіксовано наступне.

За вищевказаними митними деклараціями здійснено митне оформлення товару як "насіння овочевих культур (різних назв та артикулів) для сівби", у тому числі "насіння дині для сівби" за кодом УКТ ЗЕД 1209 91 80 00 (ставка ввізного мита 0 %).

У той же час, за результатами аналізу копій матеріалів митного оформлення, наданих Київською митницею ДФС, робочою групою було виявлено розбіжності щодо класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД.

Так, в копіях інвойсів, наданих ТОВ "Рійк Цваан Україна" до митного оформлення для товару "Melon" (диня), виробником RIJK ZWAAN WELER GMBN визначено тарифний номер 12077000.

Така інформація зазначена в інвойсах для наступних митних декларацій, а саме:

- від 12.02.2015 №125120105/2015/302745 інвойс від 30.01.2015 №705318;

- від 27.03.2015 №125120105/2015/305892 інвойс від 23.03.2015 №706815;

- від 08.04.2015 №125120105/2015/306784 інвойс від 04.04.2015 №707206;

- від 03.06.2015 №125120105/2015/310874 інвойс від 27.05.2015 №708336;

- від 27.01.2016 №125120105/2016/301628 інвойс від 11.01.2016 №712302;

- від 05.02.2016 №125120105/2016/302425 інвойс від 22.01.2016 №712764;

- від 14.03.2016 №125120105/2016/305489 інвойс від 09.03.2016 №714232;

- від 23.03.2016 №125120105/2016/306290 інвойс від 16.03.2016 №714673;

- від 04.04.2016 №125120105/2016/307324 інвойс від 29.03.2016 №714897.

Також, робочою групою було встановлено, що згідно з інформацією АСМО "Іеспектор" ТОВ "Рійк Цваан Україна" здійснювало самостійно оформлення ідентичного товару - "насіння дині для сівби" за митним деклараціями від 08.05.2016 №125120105/2016/311267, від 29.12.2016 №125120105/2016/332786 за кодом згідно з УКТ ЗЕД - 1207 70 00 00, де ставка ввізного мита становить 5 %.

Внаслідок цього, контролюючим органом в ході перевірки правильності класифікації товару "насіння дині" згідно УКТ ЗЕД визначено код товару - 1207 70 00 00 та встановлено наступні порушення ТОВ "Рійк Цваан Україна" вимог законодавства, а саме:

- правила 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), викладеній у додатку до Закону України "Про Митний тариф України", частини 1 та пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, що стосується неправильної класифікації товарів при їх декларуванні (необхідно було зазначити для товару "насіння дині" код - 1207 70 00 00 (ставка ввізного мита 5 %), замість коду 1209 91 80 00 (ставка ввізного мита 0 %)), у звязку з чим занижено податкове зобовязання по сплаті ввізного мита за вказаними митними деклараціями на загальну суму 102240,75 грн.;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму ввізного мита на загальну суму 20448,13 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДФС у Київській області були прийняті рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 28.02.2017 №0007141410, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності" у сумі 102240,75 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 25560,19 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 28.02.2017 №0007131410, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" у сумі 20448,13 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5112,03 грн.

Проте, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленням-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 49 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що пропуск товарів через митний кордон України - це надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД (ч. 2 ст. 69 МК України).

Згідно з ч. 4 ст. 69 МК України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Відповідно до ч. 7 ст. 69 МК України рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 затверджено Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, згідно пунктом 4 розділу ІІІ якого, контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних "Класифікаційні рішення" програми "Інспектор 2006" ЄАІС.

Згідно пункту 5 розділу ІІІ Порядку, у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом (ч. 9 ст. 264 МК України).

При цьому, суд зазначає, що з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску, згідно з вимогами пункту 4 частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів має правопроводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частиною 1 статті 345 МК України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (ч. 2 ст. 345 МК України).

Пунктом 3 частини 3 статті 345 МК України надано повноваження органу доходів і зборів здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Як передбачено пунктом 1 частини 2 статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги твердження позивача про неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень через відсутність правових підстав для їх прийняття у зв'язку з класифікацією товару після того як митні органи, приймаючи митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України, у звязку з чим не може керуватись наданою позивачем практикою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 12.01.2015 №К/9991/41469/11), оскільки зазначене рішення ґрунтувалося на законодавстві, яке діяло на час спірних правовідносин, а саме: Митний кодекс України №92-IV від 11.07.2002 року, який набрав чинності з 01.01.2004 та втратив чинність 01.06.2012, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III, який втратив чинність з 01.01.2011.

У той же час, суд зазначає, що класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі -УКТ ЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, встановленого Законом України від 19.09.2013 №584-VІІ "Про митний тариф" (зі змінами та доповненнями), з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та визначальних для класифікації характеристик товару.

Відповідно до правила 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД. Для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил.

Положеннями правила 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД встановлено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Відповідно до вимог УКТ ЗЕД "Насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж" класифікуються у товарній групі 12.

Згідно з приміткою 3 до товарної позиції групи 12 УКТ ЗЕД до товарної позиції 1209 включається насіння буряків, трав, декоративних квітів, овочів, лісових і плодових дерев, вики (крім виду Vicia faba) або люпину, призначене для сівби.

Вказаною приміткою до товарної позиції групи 12 УКТ ЗЕД визначено, що до цієї товарної позиції не включаються такі продукти, навіть якщо вони призначені для сівби:

(a) бобові овочеві культури або цукрова кукурудза групи 07;

(b) прянощі та інші продукти групи 09;

(c) зернові культури (група 10); або

(d) продукти товарних позицій 1201-1207 або 1211.

При цьому, відповідно до Пояснень УКТ ЗЕД до товарної позиції 1209 до цієї товарної позиції включається все насіння, плоди та спори, використовувані для сівби. До неї включаються такі продукти, навіть якщо вони вже втратили здатність до проростання. Проте сюди не включаються продукти, згадані наприкінці наведених пояснень, які, хоча і можуть використовуватися для сівби, включаються до інших товарних позицій, оскільки вони, як правило, мають інше призначення.

До цієї товарної позиції включаються насіння буряку, трави або інших трав'яних рослин (люцерни, еспарцету, конюшини, костриці, пажитниці (райграсу), тонконогу лучного, тимофіївки і т.п.), насіння декоративних квітів, овочевих культур, лісових (включаючи шишки з насінням) і плодових дерев, вики (крім видів Vicia faba, тобто бобів кормових (кінських) великонасіннєвих і дрібнонасіннєвих), люпину, тамаринду, тютюну, а також насіння (не використовувані як такі насамперед у парфумерних, фармацевтичних, інсектицидних, фунгіцидних або аналогічних цілях) рослин, які дають продукти товарної позиції 1211.

Продукти цієї товарної позиції (особливо насіння трав) можуть бути розсіяні разом із дрібними частками добрив на паперову основу і покриті тонким шаром вати, який притримується пластмасовими сітками.

До цієї товарної позиції не включаються, зокрема, (f) насіння та плоди олійних культур товарних позицій 1201 1207.

Отже, аналіз наведених правил УКТ ЗЕД дає підстави для висновку, що до товарної позиції 1209 не включаються насіння, які віднесені, зокрема, до товарної позиції 1207.

Як вбачається з назви товарної позиції 1207 УКТ ЗЕД та відповідно до Правила 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, до цієї товарної позиції відносяться "Насiння та плоди iнших олiйних культур, подрiбненi або неподрiбненi".

До товарної позиції 1207 віднесено товарну під позицію 1207 70 00 00, яка має назву "насіння дині".

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що товар "насіння дині" класифікується в товарній підкатегорії 1207 70 00 00, а тому суд погоджується із твердженням відповідача про помилковість зазначення позивачем коду УКТ ЗЕД 1209 91 80 00 для товару "насіння дині для сівби", яке було ввезено позивачем за вказаними вище митними деклараціями.

Суд звертає увагу, що застосування податкового зобов'язання внаслідок невірної класифікації щодо імпортованих товарів необхідно проводити згідно чинного законодавства в повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв в межах повноважень та в порядку, визначеному чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Обовязок доказування визначений у статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, частина перша даної норми встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина друга даної статті визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, ці норми одночасно покладають обовязок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, повязаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 жовтня 2017 р.