Постанова № 70159752, 23.10.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року 09 год. 52 хв.Справа № 808/709/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача-2 ОСОБА_2, розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 казначейська служба України.

про визнання протиправною відмови у вчиненні дій та стягнення одноразової вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1П.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Запорізької області (далі відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі відповідач-2), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною відмову відповідачів у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової вихідної допомоги без сплати податку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; 2) стягнути з відповідачів 258390 грн. 00 коп. одноразової вихідної допомоги у звязку з виходом у відставку.

У позовній заяві (а.с.4-11) позивачем зазначено, що згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, усього стаж роботи ОСОБА_1 станом на 20.09.2016 становить 38 років 11 місяців 10 днів, з яких штатні суддівські посади в загальних судах України позивач займав 34 роки 11 місяців 27 днів. Більш третини століття здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, позивач забезпечував кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод гарантованих Конституцією і Законами України. Наказом від 20.09.2016 №81-к, позивача, такого, який досяг пенсійного віку, виключено із складу суддів Апеляційного суду Запорізької області у звязку з поданням заяви у відставку без виплати разової вихідної допомоги, яка не була нарахована до виплати ані Апеляційним судом Запорізької області, ані ОСОБА_3 судовою адміністрацією України з посиланням на таке: «... Верховна ОСОБА_2 України 08.09.2016 прийняла постанову «Про звільнення суддів» №1515-VIII, відповідно до якої Вас звільнено у відставку. На час прийняття цієї постанови стаття 136 ОСОБА_4 України від 07.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», що регламентувала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, втратила свою чинність згідно з ОСОБА_4 України, від 27.03.2014 №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» ...» (лист Голови ДСА України ОСОБА_5 від 10.02.2017 №Ш 114-17-128/17); «... Відсутність норми в ОСОБА_4, на жаль унеможливлює здійснити нарахування та виплатити Вам вихідну допомогу ... З прийняттям нового ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, який набув чинності 30.09.2016, ... судді, які звільнені у відставку ... отримують вихідну допомогу на підставі статті 143 цього ОСОБА_4» (лист в.о. голови Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_6 від 10.02.2017 №08-02/17вих). Невиплатою разової вихідної допомоги при звільненні держава: - з одного боку порушила конституційні права позивача на її отримання, - з іншого - надала можливість ставити питання про отримання одноразової вихідної допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді виходячи з такого. Право на отримання разової вихідної допомоги позивач набув ще у 1997 році коли став отримувати щомісячне грошове утримання працюючого судді в розмірі 80% за стаж роботи на досаді судді 20 років (витяг з наказу №45 по Запорізькому обласному суду від 17.09.1997). За наказом голови Апеляційного суду Запорізької області від 24.09.2002 №92-4 щомісячне грошове утримання позивачу було встановлено вже у розмірі 90% за стаж роботи на посаді судді 25 років. Аналіз правових норм ОСОБА_4 №2862-ХІІ та незмінюваних правових норм-принципів - статей 8, 22, 41, 64 діючої Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, - у її системному зв'язку, дозволяє стверджувати про конституційне право позивача на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України - статей 8 і 55, з метою матеріалізації "легітимного сподівання" і отримання можливості "ефективної реалізації права на майно" - вихідної допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен шовний рік роботи на посаді судді, оскільки: воєнний або надзвичайний стан Президент України не приймав у порядку, передбаченому п.20 ст.106 Конституції України; права та інтереси позивача на отримання вихідної допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, - становлять активи, тобто є "майновими правами" і, відповідно, "майном" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див., серед багатьох інших, рішення у справах "ОСОБА_7 (Оксфорд) ОСОБА_8" та "ОСОБА_7 (Оксфорд) ОСОБА_8" проти Сполученого Королівства" [ВП], заява №44302/02, п.61, ЕСНR 2007-... та "Копецкі проти Словаччини" [ВП], заява №44912/98, п.35, ЕСНR 2004-ІХ, рішення у справі "Ангойзер Буш Інкорпорейтед" проти Португалії" [ВП], заява №73049/01, п.65, ЕСНR 2007-... та зазначене вище рішення у справі "Копецкі проти Словаччини", п.52, ухвалу від 08.03.2011 "Щодо прийнятності заяви №55804/07, поданої ОСОБА_9 проти України", рішення від 2007.01.09 у справі "Інтерсплав" проти України" п.30, рішення від 06.12.2007 у справі у справі "Воловік проти України" п.67). Звідси, своїм "майном", яке складає вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, - позивач має право володіти, користуватися і розпоряджатися в силу ч.1 ст.41 Конституції України. Це право приватної власності набуто відповідно до ч.2 ст.41 Конституції - в порядку, визначеному ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від якого Україна не зробила відступу (пункт 1 Постанови Верховної ОСОБА_2 України від 21.05.2015 №462-VІІІ "Про Заяву Верховної ОСОБА_2 України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод"). Згідно ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Таким чином, виплата вихідної допомоги суддям у зв'язку з відставкою є усталеною практикою самої держави з 10.02.1993 за виключенням проміжку часу з 01.04.2014 по 29.09.2016. Не зазначення строку дії обмежень нарахування і виплати разової вихідної допомоги у ОСОБА_4 України від 07.07.2010 №2453-VI, від 27.03.2014 №1166-VII, прийнятих не в умовах воєнного або надзвичайного стану, є порушенням вимог ст.64 Конституції України. Позивач був звільнений наказом від 20.09.2016 №81-к після досягнення пенсійного віку, а вже з 30.09.2016 обмеження прав суддів на отримання разової вихідної допомоги у разі звільнення у відставку було скасовано. Розмір одноразової вихідної допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді складає суму 878526,00 грн. Таким чином, розмір вихідної допомоги, на думку позивача, повинен складати 258390,00 грн. виходячи з такого розрахунку: 15950,00 грн. (оклад) + 12760,00 грн. (надбавка-доплата за вислугу років 80%) = 28710,00 грн. х 10 місячних заробітних плат.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідачем-1 подано до суду письмові заперечення (а.с.27-28), в яких зазначено, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді судді Апеляційного суду Запорізької області, звільнений у відставку Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 08.09.2016 №1515-VІІІ та наказом від 20.09.2016 відраховий зі штату суду. При звільненні у відставку позивачу не виплачувалась вихідна допомога. Позивач був звільнений у відставку на підставі ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції ОСОБА_4 України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VII від 12.02.2015, який взагалі не містив норму щодо виплати вихідної допомоги судді звільненому з посади у звязку з виходом у відставку. Враховуючи це, будь-які законні підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги судді Шпоньці В.П. на час звільнення були відсутні. На звернення судді у відставці ОСОБА_1 надано відповідь від 10.02.2017 та розяснено, що підстави для виплати вихідної допомоги відсутні. Крім того, доводи позивача про те, що право на виплату вихідної допомоги він набув раніше, а саме з моменту набуття права на відставку з 1997 року, як суддя який мав стаж роботи на посаді 20 років, тобто задовго до внесення змін до законодавства, яким було виключено норми про виплату такої допомоги безпідставні, оскільки право на виплату вихідної допомоги, враховуючи зміст норм, які раніше містились в законодавстві та зараз закріплено в ст.143 ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 набував (набуває) суддя лише при звільненні його у відставку. Таке право не може набуватися заздалегідь.

Відповідачем-1 подано до суду заяву про розглянути справи без участі його представника (а.с.92).

Відповідачем-2 подано до суду письмові заперечення (а.с.33-39), в яких зазначено, що Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 08.09.2016 №1515-VІІІ «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Запорізької області у звязку із поданням заяви про відставку. Позивач звернувся до голови апеляційного суду та Державної судової адміністрації України із заявою про виплату йому одноразової вихідної допомоги судді у звязку із виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат. 10.02.2017 апеляційним судом Запорізької області надано відповідь позивачу, в якій відповідачем-1 зазначено, що на день звільнення позивача був чинним ОСОБА_5 України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції ОСОБА_4 України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VII від 12.02.2015, яким не передбачалось виплати вихідної допомоги судді, який звільняється у звязку із поданням заяви про відставку. З урахуванням зазначеного, правові підстави для виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги відсутні. Листом від 10.02.2017 ДСА України повідомлено позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати йому вихідної допомоги у звязку зі звільненням у відставку. Звертаючись до суду з адміністративним позовом позивач вважає, що порушене його право на виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, яке було передбачено на час набуття ним права на відставку ст.43 ОСОБА_4 України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ, а в подальшому ст.136 ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ (в редакції ОСОБА_4, що діяла до 01.04.2014). ОСОБА_4 України «Про статус суддів», крім ст.ст.43-44 ОСОБА_4, втратив чинність з прийняттям ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ. Статті 43-44 ОСОБА_5 України «Про статус суддів» діяли до 01.01.2012. ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла до 01.04.2015 (набрання чинності ОСОБА_4 України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні») передбачалася виплата судді, який вийшов у відставку, вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (ст.136). Конституційний Суд України у рішенні від 19.11.2013 №10-рп/2013 (справа №1-1/2013) вказав, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді і реалізація права судді на відставку відбувається шляхом прийняття Верховною ОСОБА_2 України відповідної постанови. 01.04.2014 набрав чинності ОСОБА_5 України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VІІ, пунктом 28 розділу II якого статтю 136 ОСОБА_4 України "Про судоустрій і статус суддів" виключено. Вказані положення ОСОБА_4 України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" неконституційними не визнавалися. Отже, суддям, які виходили у відставку після 31.03.2014 (починаючи з 01.04.2014) виплата вихідної допомоги законодавством передбачена не була. Постанова (№1515-VIII) про звільнення з посади судді апеляційного суду Запорізької області Шпоньки В.П. у зв'язку з виходом у відставку прийнята Верховною ОСОБА_2 України 08.09.2016. До цієї дати позивач здійснював свої повноваження, як працюючий суддя апеляційного суду Запорізької області, що ним не заперечувалось, а статусу судді у відставці набув з моменту набрання чинності Постановою Верховної ОСОБА_2 України. Відповідач з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, ч.1 ст.58 Конституції України, вважає, що в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною ОСОБА_2 України постанови про звільнення позивача. На даний час норми ОСОБА_4 України №1166-VII від 27.03.2014 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", яким внесено зміни до ст.136 ОСОБА_4 України №2453-VІ від 07.07.2010, діють, неконституційними чи такими, що не підлягають виконанню не визнані, а отже підлягають обов'язковому застосуванню. Враховуючи вищезазначене, у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки на момент виходу у відставку (прийняття Верховною ОСОБА_2 України відповідного рішення) ОСОБА_4 України "Про судоустрій і статус суддів" виплату такої допомоги не передбачено, а відтак, відповідачем-2 не вчинено будь-яких протиправних дій щодо звуження змісту та обсягу прав позивача.

Представник відповідача-2 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, копії трудової книжки, позивач з 28.05.1979 по червень 1982 року працював народним суддею Харківського районного народного суду Харківської області, з червня 1982 року по лютий 1986 року народним суддею Дергачівського районного народного суду Харківської області, з лютого 1986 року по квітень 1989 року суддею Харківського обласного суду, а з 19.08.1991 по 20.09.2016 працював суддею Запорізького обласного суду, який 11.10.2001 перейменований у Апеляційний суд Запорізької області (а.с.42-47).

Вказані відомості зазначені і у Рішенні Вищої ради юстиції №1651/0/15-16 від 21.07.2016 «Про внесення подання до Верховної ОСОБА_2 Українипро звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Запорізької області у звязку з поданням заяви про відставку» (а.с.67).

Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 08.09.2016 №1515-VІІІ «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Запорізької області у звязку із поданням заяви про відставку.

20.09.2016 Наказом виконуючого обовязки голови Апеляційного суду Запорізької області №81-к «Про звільнення ОСОБА_1П.» позивача відраховано із штату Апеляційного суду Запорізької області (а.с.15, 29).

У даному Наказі №81-к від 20.09.2016, зокрема, зазначено: «… 1.Виключити 20 вересня 2016 року суддю судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1 із складу суддів Апеляційного суду Запорізької області у звязку з поданням заяви у відставку. 2.Відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності апарату Апеляційного суду Запорізької області виплатити ОСОБА_1, компенсацію за 6 календарних днів невикористаної частини щорічної основної відпустки за період роботи з 19.08.2015 по 18.08.2016 та компенсацію за 4 календарних дні невикористаної частини щорічної основної відпустки за період роботи з 19.08.2016 по 20.09.2016. Підстава: заява ОСОБА_1, трудова книжка, розрахунок стажу роботи, погодження в установленому порядку …».

При цьому, у зазначеному Наказі №81-к від 20.09.2016 виконуючим обовязки голови Апеляційного суду Запорізької області не зазначено про виплату ОСОБА_1 одноразової вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Позивач не оскаржує вказаний Наказ №81-к від 20.09.2016 виконуючого обовязки голови Апеляційного суду Запорізької області, його винесення не є предметом розгляду у цій адміністративній справі.

Судом досліджено відповідь ДСА України на звернення позивача (за вих.№Ш114-17-128/17 від 10.02.2017), в якій зазначено: «… Верховна ОСОБА_2 України 08.09.2016 прийняла постанову №1515-VІІІ відповідно до якої Вас звільнено у відставку. На час прийняття цієї постанови стаття 136 ОСОБА_4 України від 07.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», що регламентувала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, втратила свою чинність згідно з ОСОБА_4 України, від 27.03.2014 №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» … Оскільки Ваша заява подана до Вищої ради юстиції і постанова Верховної ОСОБА_2 України про відставку прийнята після набрання чинності вказаними змінами до ОСОБА_4 України від 07.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» правові підстави для нарахування та виплати Вам вихідної допомоги, на жаль, відсутні …» (а.с.17).

До суду надано відповідь виконуючого обовязки Голови Апеляційного суду Запорізької області (за №08-02/17вих від 10.02.2017) на адресу позивача, в якій зазначено: «… Повідомляю наступне, що 08.09.2016 Постановою Верховної ОСОБА_2 України Вас звільнено з посади у звязку з поданням заяви про відставку. 20.09.2016 наказом голови апеляційного суду Вас виключено зі складу суддів Апеляційного суду Запорізької області. Діючий на той час ОСОБА_5 України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції ОСОБА_4 України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VII від 12.02.2015, не передбачав виплат вихідної допомоги суддям, які звільняються у звязку з поданням заяви у відставку. У звязку з такими змінами в законодавстві, до бюджету та кошторису суду не закладалися видатки для виплати вихідної допомоги суддям, які звільняються у відставку. Відповідно до норми ОСОБА_4, яка діяла на час Вашого звільнення не здійснювались нарахування і виплати вихідної допомоги судцям у відставці, так як це не було передбачено нормами діючого на той час законодавства. Відсутність норми в ОСОБА_4, на жаль унеможливлює здійснити нарахування та виплатити Вам вихідну допомогу. З прийняттям нового ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набув чинності 30.09.2016, норма щодо виплат вихідної допомоги передбачена, тому судді, які звільнені у відставку відповідно до цього законодавства, отримують вихідну допомогу на підставі статті 143 цього ОСОБА_4 …» (а.с.19).

Надаючи правову оцінку діям відповідачів-1,2 щодо не нарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою (або відмови у нарахуванні і виплаті позивачу одноразової вихідної допомоги без сплати податку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, як то зазначено у позові) суд виходить з наступного.

Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (ч.1 ст.136 ОСОБА_4 України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції ОСОБА_4 №2453-VI від 07.07.2010).

Пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2013 від 19.11.2013 у справі (№1-1/2013) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення", абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" ОСОБА_4 України "Про судоустрій і статус суддів" визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення статей 103, 109, 136, 137, абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" ОСОБА_4 України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI з наступними змінами.

Відтак, на час роботи ОСОБА_1 суддею діяла визнана конституційною ч.1 ст.136 ОСОБА_4 України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції ОСОБА_4 №2453-VI від 07.07.2010.

Однак, позивач не подав заяву про відставку під час дії вказаної норми.

01.04.2014 набрав чинності ОСОБА_5 України №1166-VII від 27.03.2014 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", пунктом 28 розділу II якого статтю 136 ОСОБА_4 України "Про судоустрій і статус суддів" виключено.

Вказана норма ОСОБА_4 України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" неконституційним не визнавалась і діє на теперішній час.

У рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ч.1 ст.143 ОСОБА_4 України №1402-VIII від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" (який набрав чинності 30.09.2016) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Таким чином, судді, які у період з 01 квітня 2014 року по 30 вересня 2016 року подали заяву про відставку та стосовно яких у період з 01 квітня 2014 року по 30 вересня 2016 року було прийнято Верховною ОСОБА_2 України рішення про звільнення з посади у відставку, до складу яких входить і позивач, були позбавленні права на отримання вихідної допомоги.

Конституційний Суд України у Рішення №10-рп/2013 від 19.11.2013 у справі №1-1/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення», абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII «Перехідні положення» ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» зазначив: «… Конституційний Суд України вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір. Кошти, які отримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу, а тому законодавець може розглядати їх як об'єкт оподаткування, що узгоджується з вимогами частини першої статті 67 Основного ОСОБА_4 України …».

Згідно з ст.17 ОСОБА_4 України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Звідси, вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. Отже, її отримання не можна визнавати «активом», захищеним ст.1 Протоколу №1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч.2 ст.8 КАС України).

Як зазначено Європейським судом з прав людини у п.23 Рішення по справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 (Заява №63134/00), Суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. ОСОБА_3 може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

На час звільнення ОСОБА_1 у відставку положення ч.1 ст.136 ОСОБА_4 України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції ОСОБА_4 №2453-VI від 07.07.2010 вже не були чинними, а відтак законних підстав ("законних сподівань" на отримання активу) до виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою не було.

Європейським судом з прав людини не заборонено державам-учасникам вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вихідної допомоги тощо.

Надаючи правову оцінку вимозі позивача про стягнення з відповідачів-1,2 на його користь 258390 грн. 00 коп. одноразової вихідної допомоги суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст.149 ОСОБА_4 України "Про судоустрій і статус суддів" суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього ОСОБА_4, у межах річної суми видатків, визначених ОСОБА_3 бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно з ч.1 ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про ОСОБА_3 бюджет України (ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України).

Як зазначено у ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України, бюджетні призначення встановлюються законом про ОСОБА_3 бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Термін "дискреційне повноваження" відповідно до Рекомендації Комітету ОСОБА_10 Європи №R(80)2, прийнятої 11.03.1980 на 316-му засіданні заступників міністрів, означає повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Оскільки виконуючим обов'язки голови Апеляційного суду Запорізької області у Наказі №81-к від 20.09.2016 під час виконання дискреційних повноважень не зазначено про виплату ОСОБА_1 одноразової вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, а позивач не оскаржує цей наказ розпорядника бюджетних коштів, то наведена позовна вимога не є обґрунтованою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки на момент виходу у відставку позивача ОСОБА_4 України "Про судоустрій і статус суддів" виплату такої допомоги не передбачено, а відтак, відповідачами-1,2 не вчинено будь-яких протиправних дій щодо звуження змісту та обсягу прав, інтересів позивача.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_10 України (ч.1 ст.2 ОСОБА_4 України "Про судоустрій і статус суддів").

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доводи позивача суд не приймає до уваги виходячи з наведеного вище.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 87, 94, 98, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 27.10.2017.

Суддя О.О. Прасов