Постанова № 70159709, 19.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Захарчук – Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2017 ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – Лівобережна ОДПІ, відповідач), в якому просить зобов’язати Лівобережну об’єднану державну податкову інспекцію м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надміру сплачених сум грошового зобов’язання зі сплати транспортного податку у розмірі 36947, 51 грн. та подати до відповідного органу Державного казначейства України.

Ухвалою суду від 04.10.2017 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим повідомленням – рішенням Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області №5506-15 від 11.09.2015 було нараховано ОСОБА_1 транспортний податок у сумі 25 000, 00 грн. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі №804/8396/16 було визнано протиправним та скасовано вказане податкове повідомлення рішення. На думку позивача, оскільки він сплатив транспортний податок 10.04.2017 у сумі 25000, 00 грн. на підставі податкового повідомлення – рішення №5506-15 від 11.09.2015, а судом було скасоване дане податкове повідомлення – рішення, тому дані кошти є надміру сплачені та підлягають поверненню.

Представник позивача у судове засідання з’явився, проти розгляду позовної заяви в письмовому провадженні не заперечував, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, з письмовими запереченнями до суду не звертався.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 11.09.2015 Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення – рішення №5506-15, яким ОСОБА_1 нараховано транспортний податок у сумі 25000, 00 грн.

29.11.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Ф” № 5506-15 від 11.09.2015 року Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі №804/8396/16 було визнано протиправним та скасовано вказане податкове повідомлення рішення.

10.04.2017 ОСОБА_1 сплатив транспортний податок у сумі 25000, 00 грн. відповідно до квитанції №301666 та 11947, 51 грн. штрафних санкцій відповідно до квитанції №305083 від 14.04.2014 з метою зняття податкової застави.

22.06.2017 позивач звернувся до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області із заявою про повернення надміру сплачених податків.

08.08.2017 позивачем повторно було подано до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області заяву про повернення надміру сплачених податків.

Проте, відповідач не підготував та не подав до органу державного казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Не погоджуючись з бездіяльністю Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склали між сторонами, суд виходить із наступного.

Умови повернення помилково сплачених грошових зобов'язань врегульовані статті 43 Податкового кодексу України, зокрема, помилково сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику тільки відповідно до цієї статті.

Відповідно до п.43.3 ст.43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2017 ОСОБА_1 сплатив транспортний податок у сумі 25000, 00 грн. відповідно до квитанції №301666 та 11947, 51 грн. штрафних санкцій відповідно до квитанції №305083 від 14.04.2014 з метою зняття податкової застави.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (стаття 38 Податкового кодексу України).

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Таким чином, позивач поза межами процедури, встановленої статтею 43 Податкового кодексу України, намагається повернути суми погашеного податкового зобов’язання, заявляючи про помилковість добровільного погашення податкового боргу.

Поряд із цим, на думку суду вказана помилковість сплати транспортного податку відсутня, оскільки позивачем виконаний податковий обов’язок відповідно до вимог податкового законодавства.

У зв’язку з викладеним, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра про зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

Керуючись ст.ст.122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.