Постанова № 70159544, 07.11.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 р. Справа №805/3505/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14:52

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шувалової Т.О.,

секретаря судового засідання - Шемет Я.О.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1 за довір.;

представник відповідача – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з платника податків податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 70 494, 99грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що станом на 19.09.2017 року за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 70 494,99грн., який виник у термін з 30.08.2016 року по 19.09.2017 року у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань самостійно задекларованих у податкових деклараціях зі сплати за землю.

Позивач, з урахуванням додаткових письмових пояснень (а.с. 64-65), вказує на те, що відповідно до приписів п.п. 16.1.4 п. 16. 1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплачувати податки та збори, в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового Кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Також позивач зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України визначена сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

На підставі того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, у позивача були законні підстави для винесення податкової вимоги від 23.03.2015 року, яка була вручена відповідачу. Однак, прийняті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем, тому на думку позивача, наявні підстави для стягнення суми боргу у судовому порядку.

Відповідач надав письмові заперечення на позов (арк. спр. 47-50, 80-81), в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначав, що статтею 6 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 01.09.2014 №1669-VII під час проведення антитерористичної операції, суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної діяльності, звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція затверджена розпорядженням КМУ від 30.10.2014 року №1053-р. Відповідно, місто Бахмут Донецької області входить в перелік місць на території якого здійснюється антитерористична операція і станом на цей час антитерористична операція триває.

Крім того, відповідно до пункту 38.7 Прикінцевих Положень Податкового Кодексу України не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за землю за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому закінчено проведення антитерористичної операції.

На думку відповідача, в силу дії вищевказаних норм він звільнений від сплати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що перебувають у його користуванні, у зв'язку з чим, немає податкового боргу з орендної плати за землю за період з 30.08.2016 року по 19.09.2017 року, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована у якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області 19.09.2006 року, про що внесено запис за № 2 254 000 0000 002691.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2М.) є платником єдиного податку відповідно до свідоцтва серії А № 231338 від 01.01.2012 року та перебуває на обліку в Артемівській об'єднаній Державній податковій інспекції (а.с.84-87).

17 квітня 2007 року між Артемівською міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, ФОП ОСОБА_2 прийняла в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, оптової торгівлі та складського господарства, для обслуговування нежилих будівель, яка знаходиться за адресою: м. Артемівськ, вул. Тухачевського, 75, кадастровий № 1410300000:00:013:0448. Строк дії договору з 26 квітня 2007 рок по 26 квітня 2012 року (а.с. 17-22).

Вподальшому, додатковою угодою від 15 листопада 2013 року, дію договору було продовжено до 27 листопада 2018 року (а.с. 26-28).

Згідно з п.14.1.147 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з положеннями пунктів 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п.36. ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в поряку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно до п. 46.1. ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

На виконання вимог Податкового кодексу України (далі ПК України) ФОП ОСОБА_2 до податкового органу було подано наступну податкову звітність:

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 19.02.2016 року в загальній сумі 63035,75грн., з розбивкою помісячно з січня по листопад в сумі 5252,98грн., грудень — 5252,98грн.,(а.с. 30-31);

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік від 20.02.2017 року в загальній сумі 66817,89грн., з розбивкою помісячно з січня по листопад в сумі 5568,16грн., грудень —5568,13грн.,(а.с. 32-33).

Тобто, ФОП ОСОБА_2 було самостійно визначене грошове зобов'язання з орендної плати за землю на 2016 -2017 роки.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, платники податку зобов'язані сплачувати визначені ним в поданих податкових деклараціях суми податкових зобов'язання.

Однак, сума самостійно визначеного грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 сплачена не була.

Згідно зворотнього боку облікової картки платника податку рахується недоїмка в розмірі 190282,32грн., з них за період з 30.08.2016 року по 19.09.2017 року в розмірі 70 494,99грн., (а.с. 92-103).

Посилання відповідача на те, що згідно норм Податкового Кодексу України він звільнений від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, не приймаються судом до уваги, оскільки спірна сума податкового зобов'язання самостійно обчислена відповідачем, тому вважається узгодженою і в силу приписів пунтку 56.11 статті 56 Податкового Кодексу України не підлягає оскарженню.

Щодо посилання відповідача на те, що місто Бахмут Донецької області входить в перелік місць на території якого здійснюється антитерористична операція, тому відповідач - як суб'єкт господарювання який здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, суд вважає необгрунтованими, з огляду на наступне:

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02,09.2014 року № 1669 - VII (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За результатами аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній з 08.06.2016 року) встановлено, що суб’єкти господарювання звільняються від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Статтею 7 Закону №1669 (в редакції, чинній з 08.06.2016 року) передбачено скасування суб’єктам господарювання орендної плати за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Частиною 4 статті 4 Закону №1669 визначено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Тобто, з 08 червня 2016 року законодавець звільнив від сплати орендної плати за землю платників податків, розташованих на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та на території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Місто Бахмут Донецької області не віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а також не віднесено до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Відповідач зареєстрована та здійснює господарську діяльність на території м. Бахмута Донецької області. Земельна ділянка, яка належить відповідачу на праві користування також розташована на території м.Бахмута Донецької області.

Таким чином, оскільки місто Бахмут Донецької області не входить до вищевказаних переліків населених пунктів, затверджених розпорядженням КМУ від 07.11.2014 № 1085-р, тому на відповідача не розповсюджується норма Закону № 1669 щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Посилання відповідача на Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджене розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р втратило свою чинність на підставі розпорядження КМУ № 1275-р від 02.12.2015року.

При цьому суд зауважує, що розпорядженням КМУ № 1275-р від 02.12.2015року затверджено населені пункти, на території яких проводилася антитерористична операція і затверджені цим переліком населенні пункти не підпадають під дію норм статтей 6,7 Закону № 1669.

Також суд відхиляє посилання відповідача на приписи пункту 38.7 Прикінцевих Положень Податкового Кодексу України, якими передбачено звільнення від нарахування та сплату за землю (земельний податок та орендна плата за землю за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, з огляду на те, що м.Бахмут не віднесено до території тимчасово окупованої або території, яка знаходиться на лінії розмежування, тому на відповідача не розповсюджуються приписи цієї норми закону.

Згідно статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить висновку, що сума грошового зобов'язання самостійно визначена відповідачем є узгодженою, відповідач в силу статті 6 Закону № 1669 нє звільнений від орендної плати за використання земельної ділянки, тому позовні вимоги щодо стягнення суми податкового боргу в розмірі 70494,99грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу у розмірі 70494,99 грн. - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 84500) суму податкового боргу у розмірі 70494 (сімдесят тисяч чотириста дев’яносто чотири) гривні 99 копійок на рахунок: код платежу 18010900, ОКПО 37868870, МФО 834016, Бахмутське УК/м. Бахмут ГУ ДКСУ у Донецькій області, р/р 33216815700015.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 07 листопада 2017 року. Повний текст виготовлено 10 листопада 2017 року.

Суддя Шувалова Т.О.