Постанова № 70159405, 11.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 р. Справа № 804/4474/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1, при секретарі судового засідання ОСОБА_2, за участю: представник позивача представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (далі - відповідач) з позовними вимогами про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1170307,05 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не забезпечив працевлаштування інвалідів у кількості 47 осіб та не сплатив адміністративно-господарські санкції за не працевлаштування інвалідів у розмірі 1170307,05 грн. Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій до Фонду завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя у зв'язку з чим, позивач просить стягнути зазначену суму боргу з відповідача у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень пояснив, що підприємство протягом всього 2016 року щомісячно подавало звіти (за формою №3-ПН) про наявність вакансій для працевлаштування інівалідів. Однак, державною службою зайнятості здійснювалось направлення інвалідів на роботу до відповідача без урахування побажань інваліда, стану його здоров'я та певних вимог, які висував відповідач до претендентів на зайняття посад.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до частини другої статті 17 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відповідно до ч.3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» визначено, що робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Міністерством праці України за погодженням з Держкомстатом.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 20.06.2011 у справі №21-60а11 та від 26.06.2012 у справі № 21-105а12.

Так, із наданих документів судом встановлено, що на виконання вищенаведених вимог на підприємстві відповідача було створено 47 робочих місць для працевлаштування інвалідів, здійснено атестацію робочого місця для працевлаштування інвалідів за спеціальністю - адміністратор-черговий.

Також, згідно наданих суду копій звітів Форми № 3-ПН, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013р., відповідачем протягом 2016 року до центру зайнятості подавалася Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та інформація про актуальні вакансії, зі змісту яких вбачається, що на підприємстві відповідача для працевлаштування інвалідів було створено 47 робочих місць для інвалідів з детальним описом його характеристик, на які можливе працевлаштування інвалідів, тобто були наявні робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Однак державною службою зайнятості протягом 2016р. направлено до відповідача для працевлаштування лише 7 осіб, які (згідно із довідками до актів огляду МСЕК) не могли займати вакантні посади за станом здоров'я, або взагалі направлялись для працевлаштування на робоче місце, яке не зазначене в жодному звіті, які подавались відповідачем до Державної служби зайнятості, а саме - посада завідувач складу.

Також, відповідач наголошує, що його вини у тому, що центр зайнятості направляв для працевлаштування осіб, не з'ясувавши попередньо умови праці, не звернувши уваги на вимоги до претендентів на заміщення вакансії, а також на медичні рекомендації особам, які направлялись для працевлаштування, а іноді - і на посаду, щодо якої відкрита вакансія, немає.

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» самостійно здійснювало працевлаштування інвалідів, які звертались безпосередньо до нього. Так за особисти зверненням протягом 2016р. відповідач працевлаштував 14 осіб, крім того в 2016р. продовжували працювати ще 37 осіб, визнані чинним законодавством України інвалідами.

Так, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідач вжив достатніх передбачених чинним законодавством заходів, направлених на забезпечення працевлаштування інвалідів та уникнення встановленої законом відповідальності.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Так, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Суд дійшов висновку, що роботодавець вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема працевлаштовував інвалідів, які звертались безпосередньо до нього, отже, застосування у такому випадку адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць є таким, що суперечить чинному законодавству України.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 13 жовтня 2017 року.

Суддя ОСОБА_1