Постанова № 70159224, 09.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 р. Справа № 804/5596/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді В.В Ільков, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до фізичної особи ОСОБА_1, третя особа - Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості у сумі 25695,48 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1, третя особа - Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд стягнути суму податкового боргу в розмірі 25695,48 грн. з платника податку фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП 284419628).

У обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що відповідач має податковий борг, який виник внаслідок несплати у встановлені законом строки сум самостійно задекларованих грошових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Відповідно до вимог ст.59 Податкового кодексу України позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату податкового боргу, однак, останній будь-яких дій на її виконання не вчинив, тому позивач вимушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 04.09.2017 року було відкрито скорочене провадження у цій адміністративній справі та надано відповідачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для надання суду своїх письмових заперечень проти заявленого адміністративного позову, наявних доказів або заяви про визнання позову.

Позивач про відкриття скороченого провадження за цим адміністративним позовом був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач про відкриття скороченого провадження за цим адміністративним позовом повідомлявся належним чином шляхом направлення на адресу, зазначену в позові ухвали про відкриття скороченого провадження, однак, до суду повернувся конверт з приміткою поштового відділення про причини невручення поштового відправлення адресату за закінченням терміну зберігання. Відповідач заперечень проти позову до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16, ст. 36 Податкового кодексу України (далі-ПК), встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку в порядку і строки, визначеному цим Кодексом. Податковий обов'язок платника податків виникає за кожним податком та збором.

Згідно з п.46.1 ст. 46 ПК, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обовязку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.49.1 ст. 49 ПК, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 ст. 49 ПК передбачено, що платник податків зобовязаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають обєкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця або календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (п. 49.18 ст.49 ПК).

Згідно із приписами ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу. Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності до положень п. 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК встановлено тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Пунктами 54.1, 54.2 ст. 54 ПК передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом 'V цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 ПК).

Підпунктом 14.1.175 ст.14 ПК передбачено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач перебуває на обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як платник податків.

З матеріалів справи встановлено, що 31.10.2016 року відповідачем була подана до контролюючого органу податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік за № НОМЕР_1, в якій відповідачем самостійно визначено розмір грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 19765,75 грн. та розмір грошового зобовязання з військового збору у сумі 5929,73 грн., які останнім у встановлені законом строки сплачені не були.

Згідно приписів п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, податкові зобовязання самостійно визначені відповідачем в означеній податковій декларації є узгодженими з моменту подачі вищезазначеної декларації.

Виходячи з викладеного вище, сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 25695,48 гривень.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 цього Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Приписами п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що контролюючим органом виставлено податкову вимогу від 05.12.2016р. №902-17 про сплату відповідачем наявного у нього на той час податкового боргу на суму 25695,48 гривень.

У звязку із тим, що податковий борг після виставлення вищевказаної податкової вимоги відповідачем погашено не було, нова податкова вимога на підставі п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України відповідачу не виставлялася.

На момент звернення позивача до суду податковий борг відповідача непогашений і не списаний.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п.п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктами 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем субєктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по узгодженим грошовим зобовязанням, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 183-2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до фізичної особи ОСОБА_1, третя особа - Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості у сумі 25695,48 гривень - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути суму податкового боргу в розмірі 25695,48 грн. з платника податку фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП 284419628).

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя В.В Ільков