Постанова № 70159095, 07.11.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 161/11949/17

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

розглянувши в місті ОСОБА_2 в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 обєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_4 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5, про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 обєднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі ОСОБА_2 ОУПФУ, позивач) звернулося до Луцького міськрайонного суду Волинської області з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень ОСОБА_4 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 03.07.2017 ВП № 54299667.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.09.2017 замінено неналежного відповідача ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області на належного відповідача ОСОБА_4 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі УДВС ГТУЮ у Волинській області, відповідач) та залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 (а. с. 32-33).

Крім того, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2017, яка не оскаржена та набрала законної сили, справу за позовом ОСОБА_3 ОУПФУ до УДВС ГТУЮ у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5, про визнання дій неправомірними та скасування постанови передано на розгляд до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду (а. с. 40-41).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.07.2017 позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_6 від 03.07.2017 серії ВП № 54299667 з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 125,00 грн.

Позивач вважає дії заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_6 щодо винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 54299667 від 03.07.2017 неправомірними, оскільки державними виконавцем порушено пункт 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, яким передбачено, що державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа. При цьому, в оскаржуваній постанові вказана лише загальна сума витрат, без зазначення конкретних видів витрат, які поніс державний виконавець під час примусового виконання, що не дає можливості для їх ідентифікації та віднесення саме цієї суми витрат до даного виконавчого провадження. Крім того, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2016 в справі № 161/9411/16-а виконано позивачем 16.12.2016 добровільно та в повному обсязі.

Позивач просить визнати неправомірними дії заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_6 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 54299667 від 03.07.2017 та скасувати зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 13.09.2017 № 04-35/4667 (а. с. 23-26) та від 03.11.2017 № 04-35/5541 (а. с. 55-58) представник відповідача ОСОБА_7 адміністративний позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

До судового засідання, призначеного на 11:00 07.11.2017, представники сторін та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 подали до суду письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 58, 77-78).

Відтак, з урахуванням вимог частини першої статті 41, частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 30.09.2016 Луцький міськрайонний суд Волинської області, на виконання постанови суду від 16.08.2016, видав виконавчий лист № 161/9411/16-а про зобовязання ОСОБА_3 ОУПФУ провести ОСОБА_5 перерахунок пенсії у розмірі 90 % від заробітної плати у звязку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно постанови КМУ від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (що діяла на час призначення пенсії) та довідки прокуратури Волинської області від 03.06.2016 № 18-135 починаючи з 01.01.2016 без обмеження пенсії максимальним розміром (а. с. 71).

06.10.2016 головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинський В.Є. виніс постанову ВП № 52571271 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 161/9411/16-а, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 30.09.2016 (а. с. 73).

30.06.2017 у межах вказаного виконавчого провадження заступник начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_6 виніс постанову № 52571271, якою, у звязку із здійсненням при виконанні виконавчого листа № 161/9411/16-а, виданого 30.09.2016 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, витрат виконавчого провадження у сумі 125,00 грн. (а саме: витрати за користування АСПВ 51,00 грн., обкладинка виконавчого провадження 0,22 грн., друк (копіювання) документів виконавчого провадження 5,50 грн., надсилання документів виконавчого провадження 63,28 грн., витрати по забезпеченню службового приміщення 5,00 грн.) на підставі статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» стягнуто з боржника ОСОБА_3 ОУПФУ витрати на проведення виконавчих дій у сумі 125,00 грн. (а. с. 64). Копія вказаної постанови була скерована на адресу ОСОБА_3 ОУПФУ згідно з супровідним листом від 30.06.2017 № 04-35/2543 (а. с. 63).

Крім того, 30.06.2017 заступник начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_6 виніс постанову ВП № 52571271 про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої встановлено, що згідно повідомлення ОСОБА_3 ОУПФУ від 12.01.2017 № 745/07-13 рішення суду виконано, у звязку із чим виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 161/9411/16-а, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 30.09.2016, закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, пунктом 2 цієї ж постанови виділено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (а. с. 76).

Судом також встановлено, що 03.07.2017 заступник начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_6 виніс постанову ВП № 54299667 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 52571271, виданої 30.06.2017 ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області, про стягнення із ОСОБА_3 ОУПФУ витрат виконавчого провадження у розмірі 125,00 грн. (а. с. 66), копію якої згідно із супровідним листом від 03.07.2017 № 04-35/3345 було скеровано позивачу (а. с. 65), та яку отримано позивачем 25.07.2017 за вх. № 6615/03 (а. с. 5).

В подальшому, 07.09.2017 заступник начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_6 виніс постанову ВП № 54299667 про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої встановлено, що згідно платіжних доручень № 452, № 453 від 15.08.2017 витрати виконавчого провадження стягнуто в повному обсязі, у звязку із чим виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 52571271, винесеної ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області 30.06.2017, закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 68).

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших (крім суду) органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені боржником до адміністративного суду. При цьому, даний спір предметно і територіально підсудний ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі дій та рішень, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За приписами частин першої - четвертої статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно із пунктом 7 розділу ІХ (Виконання рішень немайнового характеру) Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.09.2016 за № 1302/29432 (далі Інструкція № 512/5), при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках, виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основна винагорода приватного виконавця та штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що чинним законодавством України визначені особливості виконання постанов державного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, які полягають у тому, що такі постанови державного виконавця виконуються одночасно із виконанням рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. У випадку завершення виконавчого провадження з виконання рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець відкриває виконавче провадження за відповідною постановою та вживає заходів примусового виконання рішень.

Як вбачається із матеріалів справи, у межах виконавчого провадження ВП № 52571271 з виконання виконавчого листа № 161/9411/16-а, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 30.09.2016, тобто рішення суду, за яким боржник ОСОБА_2 ОУПФУ зобов'язане вчинити певні дії, була винесена постанова від 30.06.2017 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, яка у встановленому порядку не скасована та є чинною.

Враховуючи, що боржник ОСОБА_2 ОУПФУ самостійно не сплатив витрати виконавчого провадження, а постановою заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_6 від 30.06.2017 ВП № 52571271 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 161/9411/16-а, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 30.09.2016, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, тому постановою від 03.07.2017 ВП № 54299667 своєчасно та правомірно було відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 52571271, винесеної 30.06.2017 ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області, про стягнення із ОСОБА_3 ОУПФУ 125,00 грн. витрат виконавчого провадження.

Суд не бере до уваги покликання позивача на порушення заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_6 при винесені оскаржуваної постанови про відкриття провадження від 03.07.2017 ВП № 54299667 пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5, відповідно до якого державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, оскільки оскаржувана постанова винесена у встановлений строк - 03.07.2017 є наступним робочим днем після винесення 30.06.2017 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 52571271.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на протиправність оскаржуваної постанови з підстав не зазначення в ній конкретних видів витрат, які поніс державний виконавець під час примусового виконання, оскільки відповідно пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. При цьому, в постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 52571271 від 30.06.2017 чітко зазначені види та суми витрат виконавчого провадження в загальному розмірі 125,00 грн. (а. с. 64).

Крім того, постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2016, на виконання якої 30.09.2016 було видано виконавчий лист № 161/9411/16-а, виконана після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2016 з примусового виконання вказаного виконавчого листа, що підтверджується розпорядженням № 163747 від 14.12.2016 (а. с. 10-11), листом ОСОБА_3 ОУПФУ від 12.01.2017 № 745/07-13 (а. с. 75).

Суд також враховує, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_3 ОУПФУ залишено без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2016 у справі № 161/9411/16-а без змін (а. с. 80-81), при цьому, в порядку статті 38 Закону № 1404-VIII зазначений виконавчий документ не було повернуто до суду, який його видав.

Відповідно до підпункту 3 частини пятої статті 19 Закону № 1404-VIII боржник зобов'язаний: за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відтак, оскільки оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 ВП № 54299667 з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 52571271, виданої 30.06.2017 ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області, про стягнення із ОСОБА_3 ОУПФУ витрат виконавчого провадження у розмірі 125,00 грн. є постановою щодо виконання рішення майнового характеру, тому суд не бере до уваги доводи позивача про незаконність пункту 2 оскаржуваної постанови в частині зобовязання боржника подати декларацію про доходи та майно.

Крім того, суд звертає увагу та враховує, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 52571271 від 30.06.2017 в сумі 125,00 грн. виконана, у звязку з чим 07.09.2017 заступник начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_6 виніс постанову ВП № 54299667 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII (а. с. 68).

Таким чином, оскільки оскаржувані дії заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_6 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 серії ВП № 54299667 відповідають вимогам статей 39, 42 Закону № 1404-VIII, пункту 2 розділу VI (Фінансування виконавчого провадження) та пункту 7 розділу ІХ (Виконання рішень немайнового характеру) Інструкції № 512/5, тому такі дії не можуть бути визнані судом неправомірними, а постанова - скасована з підстав, викладених у позовній заяві, відтак, з наведених вище мотивів у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 41, 122, 160 - 163 КАС України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.М.Валюх