Рішення № 70158890, 07.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6257/17 Справа № 202/4273/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

за участі секретаря: Куць О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «УАСК АСКА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, та стягнення суми страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.(а.с.158-160)

З таким рішенням не погодилась позивачка, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. (а.с.162 )

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено з інших підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 лютого 2013 року о 11-50 год. в м. Дніпропетровську по вул.Холодильній, 60 водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом, у порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху України, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль Мітсубісі Спейс Стар д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який знаходився позаду.

Постановою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2013 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні, передбаченого ст. 124 КУпАП, правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на шість місяців.(а.с.10)

Постановою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2013 року вищевказана постанова була змінена в частині накладання адміністративного стягнення. Накладено на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.(а.с.11)

На день скоєння ДТП, 21 лютого 2013 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застахована у ОСОБА_4 «УАСК АСКА», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/ 4474966, строк дії якого з 23 вересня 2012 року до 22 вересня 2013 року включно. Забезпеченим транспортним засобом, згідно вказаного полісу, є автомобіль НОМЕР_1. Обовязковий ліміт відповідальності страховика відповідно до цього договору за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 грн., франшиза 510 грн.(а.с.12)

Згідно звіту № 22021311-А про оцінку автомобіля Мітсубісі Спейс Стар д/н НОМЕР_2 від 28 лютого 2013 року матеріальний збиток, завданий власникові зазначеного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 9 637,96 грн. (а.с.16-18)

22 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_4 «УАСК АСКА» із заявою потерпілого про ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.(а.с.14)

22 квітня 2013 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про страхове відшкодування.(а.с.15 звор.)

Матеріали справи містять лист відповідача № 4744-22/01 від 13 листопада 2013 року у відповідь на претензію позивачки від 28 жовтня 2013 року відносно виплати страхового відшкодування, яким страхова компанія повідомила, що розмір страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/ 4474966 від 23 вересня 2012 року становить 9 127,96 грн., що є різницею між розміром матеріальної шкоди, визначеним звітом № 22021311-А від 28 лютого 2013 року (9637,96 грн.) та франшизою (510 грн.). (а.с.26)

Звертаючись з позовною заявою, ОСОБА_2 посилалась на те, що з причини невиконання ОСОБА_4 «УАСК АСКА» належним чином своїх зобовязань за договором страхування, вона змушена була провести роботи по відновленню свого автомобіля, у звязку з чим зазнала фактичних витрат на ремонт на загальну суму 12154,80 грн., надавши на підтвердження цього копію квитанції № 2015 від 04 червня 2013 року, а тому просила стягнути з відповідача на свою користь 11 644,80 грн. матеріальних збитків, завданих їй пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (12 151,80 грн. за мінусом франшизи 510 грн.) та пеню за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування, починаючи з 23 липня 2013 року до дня виплати, яка станом на 20 квітня 2015 року складає 3 474,9 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 5846,4 грн. (а.с.112-116).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява була подана ОСОБА_2 від свого імені у власних інтересах, а не в інтересах власника автомобіля ОСОБА_5. ОСОБА_2 не є власником автомобіля Мітсубісі Спейс Стар д/н НОМЕР_2, нею не надано належних доказів того, що саме вона понесла витрати на ремонт автомобіля, пошкодженого в результаті ДТП, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Однак з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Зі справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №АЕС 138814 власником автомобіля Мітсубісі Спейс Стар д/н НОМЕР_2 є ОСОБА_5П.(а.с.6)

12 жовтня 2010 року ОСОБА_5 склала довіреність на імя ОСОБА_2, якою уповноважила позивачку розпоряджатись належним їй автомобілем. Зазначена довіреність була видана з правом продажу транспортного засобу, обміну, страхування, тощо. Для цього ОСОБА_2 надано право експлуатувати автомобіль, зокрема, у випадку спричинення йому пошкодження іншими особами в результаті ДТП чи заподіяння шкоди повіреною особою іншим транспортним засобом під час управління автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки, укладати, від імені ОСОБА_5 угоди про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати за такими угодами грошові суми, а також виконувати всі інші дії, повязані з цією довіреністю.(а.с.154)

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму(страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта, який складається страховиком.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року, враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб). При розгляді таких спорів, суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обовязки щодо однієї зі сторін.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову у позові з підстав того, що Позивач не є власником автомобіля, а тому рішення суду через невідповідність висновків суду обставинам справи та нормам матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля внаслідок ДТП.

Відповідно до п. 22.1. «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи».

Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно до п. 36.2 ст. 36 Закону Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З причини невиконання зобов'язання Відповідачем 2 належним чином, Позивач змушена була провести роботи по відновленню свого автомобіля у зв'язку з чим зазнала фактичних витрат з власних коштів на ремонт на загальну суму 12154,80 грн.

Враховуючи розмір франшизи, відповідач ОСОБА_4 «УАСК АСКА» зобовязаний відшкодувати заборгованість по страховому відшкодуванню за шкоду завдану майну в сумі 11 644,80 грн.

Відповідно до п.36.5 ст.36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Із відповідача ОСОБА_4 «УАСК АСКА» слід стягнути пеню за прострочення виплати страхового відшкодування починаючи з 23.07.2013 року по 20.04.2015 року грн., в розмірі 3474,90 грн., розрахунок якої наданий представником позивача, який не спростований представником відповідача, а тому від приймається судом, як достовірний.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.79 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах-суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку витрат часу на правову допомогу та акту прийому-передачі виконаних робіт від 15.03.2014 року (т.1, а.с.109-110) адвокат ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_2 за надання юридичних послуг (правової допомоги) в справі №202/4273/14-ц підготовка позовної заяви, апеляційної скарги, участь в судових засіданнях, (ціна 487,2 грн./год), всього 12 год. х 487,20 грн. = 5846,40 грн..

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки матеріалами справи доведено те, що позивач сплатив кошти за надання правової допомоги та підтвердив належними та допустимими доказами вказані обставини, в цій частині позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 «УАСК АСКА» на користь Позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в обсязі 1194,12 грн. (365,40 + 535,92 + 292,80 грн.).

Керуючись ст.ст. 307, 309,316,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішенням, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (ЄДРПОУ 13490997) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3) 15119,70 грн., які складаються з: 11644,80 грн. страхового відшкодування, 3474,90 грн. - пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, починаючи з 23.07.2013 року по 20.04.2015 року.

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (ЄДРПОУ 13490997) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3) 5846,40 грн. витрат на правову допомогу та 1194,12 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_7