Ухвала суду № 70158384, 07.11.2017, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/20914/17

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07 листопада 2017 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Мороз В.О., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рівненська Брама» про визнання не дійсним договору уступки вимоги (цесії), -

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, Дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рівненська Брама» про визнання не дійсним договору уступки вимоги (цесії) та застосування правових наслідків недійсності правочину.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 6 ч.2ст. 119 ЦПК Українипозовна заява повинна містити: зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Частиною 1ст. 3 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України частина 1ст. 4 ЦПК України).

У пунктах 2 та 3 постанови №3 Пленуму "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01 березня 2013 року Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, роз'яснив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей15,16 ЦПКу порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ заКодексом адміністративного судочинства України(стаття 17; далі -КАС),Господарським процесуальним кодексом України(статті 1, 12; далі -ГПК),Кримінальним процесуальним кодексом України(далі -КПК) абоКодексом України про адміністративні правопорушення(далі -КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до розяснень, викладених в абзаці 1 пункту 4постанови Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зістаттею 124 Конституції Україниюрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частиною 1 і 2статті 15 ЦПК Українив порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) абоГПК України(1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачений розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Таким чином, критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи іншого судочинства є одночасно: суб'єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1ст. 1 ГПК Українипідприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених устатті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованихЦивільним кодексом України,Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

Перелік справ, підвідомчих господарському суду, наведений уст. 12 ГПК України. Господарським судам підвідомчі, зокрема, 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав,4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ст.. 9 ЗУ «Про господарські товариства» товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства»визначені права учасників товариства, зокрема право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперах, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом; а також інші права передбачені законодавством та установчими документами товариства.

Відповідно до розяснень, викладених у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 № 4 Господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положеньстатті 84ЦК України,частини п'ятої статті 63,частин першоїтатретьоїстатті 167 ГК України,Закону України"Про господарські товариства",Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостоїстатті 20Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21Закону України"Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб. Підвідомчими господарським судам на підставіпункту 4частини першої статті 12 ГПК України є спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи та юридичною особою щодо права власності на майно, передане юридичній особі як вклад до статутного (складеного) капіталу. У тих випадках, коли позивач (засновник, учасник, акціонер, член юридичної особи) одночасно (у межах однієї позовної заяви) заявляє до суб'єкта владних повноважень вимоги, що є похідними від інших вимог у корпоративному спорі, справа підлягає розгляду в господарському суді.

У пунктах 2, 6Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008 рокузазначено, щоЗаконом України від 15 грудня 2006 р. N483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів"до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення. Продаж частки у статутному капіталі товариства означає відчуження сукупності корпоративних прав та обовязків, повязаних з участю особи в товаристві, серед яких, зокрема, право на управління товариством, на отримання частини прибутку від діяльності товариства. Особа, яка придбала частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у встановленому порядку, одночасно отримує право на участь у вказаному товаристві. Усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконаннямобов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першоїстатті 12 ГПК( 1798-12) підвідомчі (підсудні)господарськимсудамнезалежновід суб'єктного складу учасників спору.

Відповідно до п.3.2Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», від 24.10.2011 року № 10, справи, що виникають з корпоративних відносин, - це спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними актів органів управління господарського товариства, визнання недійсними установчих документів товариства або договорів про відчуження майна тощо. Виняток становлять трудові спори за участю господарського товариства.

Як вбачається з позовної заяви, предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору уступки (цесії) від 18.06.2015 року в новій редакції від 06.09.2016 р., укладеного між ДП «Градобуд-Рівне» та ОК «ЖБК «Рівненська Брама»з застосуванням наслідків недійсності правочину.

Так, для визначення підсудності розгляду даної справи, позивачем не зазначено, яке саме його цивільне право порушене для звернення до суду в порядку цивільного судочинства та не додано статуту підприємства.

Із позовної заяви, також, не зрозуміло, які саме вимоги ставляться до ОСОБА_2 як фізичної особи.

Окрім того, у відповідності до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 17.05.2017 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, позивач повинен сплатити судовий збір за 1 вимогу немайнового характеру в розмірі 640 грн., подавши до суду оригінал квитанції про сплату такого.

Судовий збір підлягає сплаті за такими реквізитами: отримувач коштів УДКСУ у Хмельницькому районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045535, банк отримувача ГУДКСУ в Хмельницькій області, код банку отримувача (МФО) 815013,рахунок отримувача 31212206700490, код класифікації доходів бюджету 22030101 (ідентифікаційний код суду: 26515061).

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин вказану заяву слід залишити без руху, надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 119, 120, 121, 122 ЦПК України, суддя -

постановила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рівненська Брама» про визнання не дійсним договору уступки вимоги (цесії), залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в строк, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Копію ухвали направити позивачу.

Розяснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду, позовна заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: