Ухвала суду № 70152941, 26.10.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8962/17

Провадження №2-к/428/10/2017

УХВАЛА

26 жовтня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі: головуючого судді - Журавель Т.С., при секретарі - Андрусишин Н.Т., розглянувши матеріали клопотання світового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області від 20.04.2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку та іншого доходу, починаючи з 24.10.2016 року та до досягнення дитиною повноліття, -

встановив:

19.08.2017 року до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з Головного територіального управління юстиції у Луганській області за вихідним номером 75а-7п/2017/18019/2/7 від 16.08.2017 року надійшло клопотання світового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області від 20.04.2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку та іншого доходу, починаючи з 24.10.2016 року та до досягнення дитиною повноліття.

Боржник відповідно до ч. 1 ст. 395 ЦПК України був повідомлений про надходження клопотання. Боржнику було запропоновано у місячний термін подати можливі заперечення проти клопотання.

27.09.2016 року боржник ОСОБА_1 надала письмове заперечення, в якому просить відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на те, що копія вказаного рішення нею була отримана 05.07.2017 року. Про дату та час розгляду справи вона не повідомлялася, а тому була позбавлена можливості приймати участь у судовому засіданні та надати суду докази, які б суттєво вплинули на прийняття остаточного рішення. Крім того, 29.07.2017 року нею на адресу суду була надіслана апеляційна скарга. Вказане підтверджується копією касового чеку про оплату послуг пошти Росії та копією опису. Апеляційна скарга була отримана судом 03.08.2017 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Таким чином, на даний час рішення оскаржується в апеляційному порядку.

В судове засідання боржник ОСОБА_1 не зявилася та надала заяву з проханням розглядати клопотання без її участі з урахуванням її заперечень.

Частиною 5 ст. 395 ЦПК України передбачено, що неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.

У відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалось.

Дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно ст. 395 ЦПК України суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання.

Судом встановлено, що рішенням світового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації від 20.04.2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти за період з 04.10.2016 року по 23.10.2016 року у розмірі 6307 рублів. Стягнено щомісячно ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку та іншого доходу, починаючи з 24.10.2016 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок додаткових витрат на дитину для придбання ліків та консультацій лікарів 4380 рублів 50 копійок. Стягнено з ОСОБА_1 державне мито у місцевий бюджет в розмірі 550 рублів.

У відповідності до розписки ОСОБА_1 від 20.02.2017 року, остання надає згоду на те, що повідомлення про судові засідання будуть направлені на електронну адресу та на її мобільний телефон смс-повідомленням.

Суд звертає увагу на те, що з вказаної розписки не вбачається згоди ОСОБА_1 на отримання копії рішення електронною поштою. Крім того, наданий суду аркуш з таблицею, зі змісту якого вбачається надсилання смс-повідомлення за номером телефону +380956479425, належним чином не скріплений підписом уповноваженої особи, яка здійснила вказані дії.

Згідно ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 396 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено зокрема: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи.

Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана ВРУ, є частиною національного законодавства України.

Статтею 53 Конвенції про правову допомогу та правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам від 22.01.1993 року (м. Мінськ), ратифікованою із застереженнями Законом N 240/94-ВР від 10.11.94 року, клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. До клопотання додаються зокрема: а) рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення; б) документ, з якого випливає, що відповідача, який був відсутній в судовому засіданні сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 грудня 1999 року « Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», відповідно до міжнародних договорів України суд відмовляє у задоволенні клопотання про визнання й виконання рішення іноземного суду у випадках, коли: згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої постановлено рішення, воно не набрало законної сили; відповідач не брав участі у процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не було своєчасно і належним чином вручено виклик у суд.

Аналізуючи викладене та приймаючи до уваги матеріали клопотання, вбачається, що заявник не надав належно оформлений документ, з якого випливає, що сторона, проти якої ухвалене рішення, не прийняла участі в процесі та була в належному порядку і вчасно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, копія рішення також не була надіслана боржнику належним чином, у звязку з чим була нею отримана лише 05.07.2017 року. Надані боржником копія касового чеку про оплату послуг пошти Росії від 29.07.2017 року, копія опису та повідомлення про вручення поштового відправлення, підтверджують факт надсилання боржником до суду апеляційної скарги на вказане рішення.

З огляду на викладене, та враховуючи, що боржник була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що її не було належним чином повідомлено про розгляд справи, а також те, що на рішення світового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації від 20.04.2017 року подано апеляційну скаргу, відомості про розгляд якої відсутні, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання світового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області від 20.04.2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 390-395, 397 ЦПК України, суддя

ухвалив:

У задоволенні клопотання світового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області від 20.04.2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку та іншого доходу, починаючи з 24.10.2016 року та до досягнення дитиною повноліття відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т. С. Журавель