Рішення № 70152902, 08.11.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8826/17

Провадження №2/428/2290/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі головуючого судді - Журавель Т.С., при секретарі – Андрусишин Н.Т., за участю: позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», з урахуванням уточнення позовних вимог, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення та моральної шкоди в сумі 10000 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з 18.07.2005 року позивач працював у відповідача на посаді енергетика цеха зовнішнього водопостачання. 13.03.2017 року був переведений на посаду енергетика цеху водопостачання. 17.05.2017 року позивач звільнився із займаної посади за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом умов колективного договору. На день звільнення заборгованість по виплаті заробітної плати склала 45045,02 грн. На даний час заборгованість не сплачена погашена, тому позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, позивач вважає, що відповідачем йому була завдана моральна шкода, яка полягала у тому, що через невиконання законодавства про працю він втратив нормальні життєві зв’язки, був змушений економити на продуктах харчування, одязі та відпочинку, відчував приниження його честі та гідності, ігнорування його прав та втрату у зв’язку з цим престижу та ділової репутації серед співробітників, знайомих, друзів та родичів. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює у 10000 грн. З огляду на викладене позивач звернулася з даним позовом до суду.

У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, посилаючись при цьому на доводи, викладені у позовній заяву, та просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення та моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення, у яких зазначено, що при звільненні з позивачем не було проведено розрахунку у зв’язку з неможливістю виконати грошові зобов’язання. Розрахунок середнього заробітку позивачем зроблений з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, а тому не визнається відповідачем. Крім того, позивач вказує, що невиплата при звільненні сум грошових коштів пов’язана з незаконними діями керівництва ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», але фактів та підтверджень незаконних дій не наводить. Таким чином, наявність вини не є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, а її відсутність свідчить про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог про стягнення моральної шкоди. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії трудової книжки серії БТ-ІІ № 5472126 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 18.07.2005 року на підставі наказу №71-К від 15.07.2005 року позивач був прийнятий енергетиком цеху зовнішнього водопостачання. 13.03.2017 року був переведений на посаду енергетика цеху водопостачання на підставі наказу №0112 КП від 07.03.2017 року. Згідно наказу №0182-КП від 17.05.2017 року позивач був звільнений 17.05.2017 року за власним бажанням ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом умов колективного договору.

Згідно довідки ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» №32983 від 08.08.2017 року середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 складає 48,53 грн., середньомісячна кількість годин – 163,1 год., середньомісячна заробітна плата – 7915,24 грн.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Статтями 47, 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Судом встановлено, що у день звільнення з позивачем не було проведено розрахунку. На день розгляду справи заборгованість по заробітній платі в сумі 45045,02 грн. позивачу не виплачена.

Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року за № 6-948цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, висловлена правова позиція, яка полягає у тому, що з огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці правовідносини. Вимоги щодо виплати компенсації у зв’язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюється главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 17.05.2017 року, тобто в день, коли він знаходився на роботі і оплата за який була нарахована йому при звільненні, у зв’язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, що відповідає положенням ст. 116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, оскільки день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 18.05.2017 року по 08.11.2017 року (день ухвалення судом даного рішення).

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що, оскільки в даному випадку відповідач надав відомості для розрахунку саме виходячи з кількості відпрацьованих годин, суд вважає за доцільне проводити розрахунок середньої заробітної плати шляхом множення середньогодинного заробітку на число робочих годин.

Середньогодинна заробітна плата позивача згідно довідки, наданої відповідачем, складає 48,53 грн. Середньомісячне число робочих годин позивача складає 163,1 робочих годин.

Затримка розрахунку відповідача перед позивачем за період з 18.05.2017 року по 08.11.2017 року складає п’ять повних місяців (з 18.05.2017 року по 18.10.2017 року). Тобто, загальне середньомісячне число робочих годин за період невиплати тривалістю 5 повних місяців складає 815,5 середньомісячних робочих годин, до яких має бути додано 120 годин (15 робочих днів за період з 19.10.2017 року по 08.11.2017 року). Таким чином, затримка розрахунку відповідача перед позивачем складає 935,5 робочих годин, які обраховані із урахуванням постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134. 1083,2 робочих годин за час затримки розрахунку відповідача перед позивачем при звільненні слід помножити на середньогодинну заробітну плату позивача в сумі 48,53 грн., що складе 45399,82 грн.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та необхідність їх задоволення, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення даного судового рішення, визначений без утримання податків й інших обов’язкових платежів, в розмірі 45399,82 грн.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 10000 грн. суд зазначає наступне.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, але виходячи з вимог розумності і справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди підлягає зменшенню з 10000 грн. до 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із п. 30 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 із змінами та доповненнями, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).

Понесення позивачем судових витрат підтверджується фіскальними чеками № 00485130043049 від 03.08.2017 року про сплату судового збору в сумі 724,34 грн. та № 00487750043256 від 15.08.2017 року – в сумі 555,66 грн. Загальна сума судового збору за дві позовні вимоги складає 1280 грн. (640 грн. х 2 вимоги). Враховуючи те, що задоволено 50 % позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 960 грн. (640 грн. х 50% + 640 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 45399 грн. 82 коп. (сорок п’ять тисяч триста дев’яносто дев’ять гривень вісімдесят дві копійки), визначений без утримання податку й інших обов’язкових платежів, та моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (п’ять тисяч гривень).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 960 грн. (дев’ятсот шістдесят гривень).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 10.11.2017 року.

Суддя Т.С.Журавель