Рішення № 70152531, 02.11.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5764/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 року Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар Мисько С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про відшкодування матеріальної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13.09.2013 року о 20.45 год. На 1км+700м автодороги Львів-Винники ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив зіткнення із автобусом марки «Богдан-09201» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого пасажир автомобілям НОМЕР_3 ОСОБА_4 від отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

08.05.2014 року вироком Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2, на час ДТП, згідно страхового полісу № АС/0419564 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, була застрахована у страховій компанії „Скарбниця".

Заяву про виплату страхового відшкодування Відповідач отримав 31.08.2016 року, що підтверджується проставленою представником страховика відміткою на екземплярі позивача. Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування до 29.11.2016 року включно.

Однак, порушивши вимоги положень статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач виплатив суму страхового відшкодування в розмірі 20374,00грн. тільки 10.02.2017р., що підтверджується банківською випискою. Тобто, відповідачем було допущено прострочення виконання свого грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування на 72 календарні дні.

Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 100,00 грн., пеню в розмірі 1125,31 грн., інфляційні витрати у розмірі 783,60 грн., три відсотки річних у розмірі 121,00 грн., та витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_5, зменшила позовні вимоги, в частині стягнення із відповідача недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 100,00 грн. В решті заявлені її довірителькою позовні вимоги позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник ПрАТ АСК «Скарбниця» надав заперечення на позовні вимоги позивачів, в яких зазначив, що ПрАТ АСК «Скарбниця» вважає необґрунтованими та безпідставні вимоги позивача. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 13 вересня 2013 року о 20 годині 45 хвинин на 1км. + 700м. автодороги Львів-Винники відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "ЗАЗ- 110217", реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2 та автобуса марки "Богдан-09201", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого пасажир автомобіля марки "ЗАЗ-110217", реєстраційний номер НОМЕР_4 - ОСОБА_4, 06.12.1997р.н. отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких загинув на місці пригоди.

Відповідно до вироку Личаківського районного суду м. Львова від 08 травня 2014 року, винним у вищезазначеній ДТП, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнано ОСОБА_2

Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦПК України обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, та згідно з ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Заяву про виплату страхового відшкодування Відповідач отримав 31.08.2016 року, що підтверджується проставленою представником страховика відміткою на екземплярі позивача. Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування до 29.11.2016 року включно.

Однак, порушивши вимоги положень статті 36 Закону, відповідач виплатив суму страхового відшкодування в розмірі 20374,00грн. тільки 10.02.2017р., що підтверджується банківською випискою. Тобто, відповідачем було допущено прострочення виконання свого грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування на 72 календарні дні.

Згідно із положеннями статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України). Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно із ст.992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 36.5. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно зі статтею 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 21 Постанови ПВССУ №4 від 01.03.2013р, «При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК)».

Крім того, згідно із висловленою Верховним судом України у постанові № 6-927цс16 від 1 червня 2016 року правовою позицією, «правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання».

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

З огляду на вищезазначені норми, а також враховуючи те, страховик зобов'язаний виплатити позивачу страхове відшкодування до 29.11.2016р. включно, а фактично дані кошти були перераховані представнику Позивачки тільки 10.02.2017р., то Відповідач на підставі доданих розрахунків за період з 30.11.2016р.- до 10.02.2017р. повинен сплатити на користь ОСОБА_1, пеню в розмірі 1125,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 783,60 грн. та три відсотки річних у розмірі 121,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

У відповідності до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (п. 47, 48).

В судовому засіданні встановлено та документально підтверджено (квитанція про оплату в матеріалах справи та акт виконаних робіт), що позивачка понесла витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 гривень, які необхідно стягнути з відповідача в користь позивача.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 1600,00 грн.

Керуючись ст., ст. 10, 60, 88, 209, 212, 213, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1194 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд ,-

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» (код ЄДРПОУ 13809430) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5) пеню в розмірі 1125,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 783,60 грн. три відсотки річних у розмірі 121,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., а в сього 6029,91 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» (код ЄДРПОУ 13809430) на користь Державної судової адміністрації України 1600.00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І.Р.Волоско.