Рішення № 70150958, 26.10.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/3893/17

Провадження № 2/333/1980/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Кулик В.Б.,

при секретарі Довгаль А.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди у розмірі 240 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходив службу у Демократичній Республіці Афганістан з 15.03.1980 року по 29.06.1980 року. При виконанні своїх службових обов’язків отримав вогнепальні осколкові поранення голови та обох ніг, що підтверджено висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи, згідно з випискою акта огляду МСЕК йому була встановлена III група інвалідності безстроково, що є підтвердженням того, що його здоров’я з кожним роком тільки погіршується, і його постійно турбують головні болі, які підсилюються при фізичному навантажені, часто виникає запаморочення, похитування при ходьбі, погіршення пам’яті та слуху, порушення сну, дискомфорт в області серця, підвищений АТ, постійне відчуття тривоги, дратівливість, болі в хребті та ногах.

Перебування на стаціонарному лікуванні призводило до нетривалого позитивного покращення, але в подальшому його стан здоров’я не покращується, а з кожним роком, навпаки, погіршується, що підтверджується, в тому числі, і рішенням МСЕК, яким позивачу встановлено 3 групу інвалідності безстроково.

Крім зазначеного, позивач хворіє на ішемічну хворобу серця, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хворобу 2 ступеня, посттравматичну дисцикуляторну енцепалофатію 2 ступеня, остеохондроз хребта з больовим синдромом, хронічний гепатит, хронічний панкреатит, мікроліти нирок і простати. У зв’язку із захворюваннями, які отримані під час захисту Вітчизни, порушено нормальний життєвий стан позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Позивач не має можливості працювати, що поставило його у незручне становище через неможливість матеріально забезпечувати його родину.

Внаслідок вказаних обставин позивач не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт; порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, що постійно негативно позначається на душевному стані позивача.

Тривале лікування позначилося на його психіці, він постійно знаходиться у пригніченому стані, оскільки є проблеми з придбанням ліків, які є занадто дорогими, а також через те, що здоров’я неможливо відновити.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що внаслідок інвалідності порушено його нормальні життєві зв’язки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позивач просить стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду, яка завдана йому у результаті ушкодження здоров’я при виконанні обов’язків військової служби, яку він оцінює у 240000 грн., виходячи із тривалості й глибини душевних страждань та значного погіршення його здоров’я.

У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи, викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача – Міністерство оборони України у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що, на думку представника відповідача, Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у вказаній справі, і позивачем не доведено вини відповідача у спричиненні моральної шкоди.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР та приймав участь в складі діючої армії на території Демократичної Республіки Афганістан в бойових діях з 15.03.1980 року по 29.06.1980 року на посаді стрілка, що підтверджується відповідними довідками.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 0550996 від 28.03.2016 року, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, безстроково, при цьому зазначено, що поранення (контузія) та захворювання пов’язані з проходженням військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до витягу з Протоколу № 4743 від 11.12.2015 року засідання Центральної ВЛК по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв – «захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які виникли в перші десять років після участі у бойових діях, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого та які у подальшому призведи до розвитку посттравматичної дисцикуляторної енцефалопатії 2 ступеня, дифузний кардіосклероз, облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок, поширений остеохондроз хребта, ангіопатія сітківки обох очей – захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 15.03.2016 року - рубці в лобній ділянці зліва від середньої лінії над волосистою частиною, на задній поверхні лівої вушної раковини, на передній поверхні лівого колінного суглобу та на поверхні правого колінного суглобу є наслідком загоєння ран, які внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у 1980 році.

Згідно з медичними виписками, які містяться в матеріалах справи позивач додатково має наступні захворювання: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 ступеня, посттравматичну дисцикуляторну енцепалофатію 2 ступеня, остеохондроз хребта з больовим синдромом, хронічний гепатит, хронічний панкреатит, мікроліти нирок і простати, простатит, переніс ЗЧМТ в 1980 році.

Як випливає зі змісту позову, ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом з посиланням на норми ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положення ст. ст. 23, 1167 ЦК України.

Так, стаття 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення інвалідності у ОСОБА_3 є захворювання, яке пов’язано із проходженням військової служби у період з 15.03.1980 року по 29.06.1980 року, на території ведення бойових дій.

У зв’язку із пораненням та захворюваннями, які позивач отримав в період участі у бойових діях, позивач неодноразово проходив лікування в умовах стаціонару, проте, на даний час здоров’я не відновилося, і у березні 2016 року йому встановлено третю групу інвалідності, йому протипоказана важка фізична праця, стато-динамічні навантаження.

У зв'язку із погіршенням стану здоров'я ОСОБА_3 позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, оскільки страждає на головний біль, підвищений артеріальний тиск, відчуває дискомфорт у області грудей, прискорене серцебиття, що підтверджується виписками із історії хвороби позивача, які долучені до позовної заяви, та не спростовано відповідачем при розгляді справи.

Наявність причинно-наслідкового зв'язку між виконанням обов'язків військової служби та наслідками (у тому числі і у заподіянні позивачеві моральної шкоди) підтверджується наявними в матеріалах справи медичними документами, в яких встановлено причину встановлення інвалідності позивачу та надані рекомендації для подальшого лікування.

Слід також зазначити, що отримання позивачем будь-яких виплат, грошової допомоги при звільненні з військової служби у запас за станом здоров'я, пільг, гарантій та компенсацій відповідно до чинного законодавства, не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування моральної шкоди, що прямо передбачено у ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Посилання представника відповідача на те, що Міністерство оборони України не є належним відповідачем у вказаній справі є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Положеннями ст. 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про Збройні сили України» встановлено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України.

Відтак, у даному випадку, саме на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління, покладається обов'язок держави відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.10.2014 року у справі № 3-86гс/14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковим для судів.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частинами першою, третьою статті 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Представником відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову не було надано суду жодних доказів на їх обґрунтування, а також не доведено підстав для звільнення від доказування, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Натомість, позивачем додано до позовної заяви докази обґрунтованості заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, які у встановленому законом порядку відповідачем не були спростовані.

Разом із тим, розмір визначеної позивачем моральної шкоди суд вважає завищеним, виходячи з такого.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Заявлений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 240 000 грн. суд визнає непомірним та таким, що не відповідає обставинам справи та не є адекватним нанесеній моральній шкоді. У контексті визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди варто звернути увагу на такий елемент, як урахування притаманного конкретній країні рівня життя, адже некритичне слідування заявленим вимогам у частині визначення розміру відшкодування може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін з приводу відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення для відшкодування моральної шкоди Міністерством оборони України, дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 25 000 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, від сплати якого позивач звільнений відповідно до Закону України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 59, 60, 88, 208, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІП: НОМЕР_1 суму 25 000 (двадцять п’ять тисяч) грн. моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України в дохід держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Б. Кулик