Рішення № 70150629, 26.10.2017, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/1889/17 Номер провадження №2/318/711/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2017 р. м. Кам’янка-Дніпровська

Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Васильченка В.В.; при секретарі Крук О.В.; за участю представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення коштів і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну умов шлюбного договору,-

ВСТАНОВИВ:

04.09.2017 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого зазначала, що вона з 2005 року мала цивільні стосунки з відповідачем. В 2007 році відповідач зробив їй пропозицію одружитися. Перед реєстрацію шлюбу між ними 05 вересня 2007 року було укладено шлюбний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 01 вересня 2007 року між ними було укладено шлюб, який було зареєстровано Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис за № 408. За час перебування в шлюбі у них народилися спільні діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. В шлюбі прожили майже 10 років, вели спільне господарство та будували сімейні відносини. Останні роки вони не можуть як сім'я проживати разом та виконувати сімейні обов'язки, постійно сперечаються. На сьогоднішній день сім'ї, фактично не існує, сімейні відносини припинилися у зв'язку з чим навесні 2016 року вона разом з дітьми вимушена була переїхати жити з м. Запоріжжя до м. Кам'янки-Дніпровської Запорізької області. Відповідно до умов шлюбного договору відповідач взяв на себе обов'язок у разі розірвання шлюбу між ними по сплаті на її користь щомісячно протягом року з часу розірвання шлюбу 20 % будь-яких доходів, але не менше 4-х мінімальних заробітних плат за умови, якщо вони будуть перебувати в зареєстрованому шлюбі щонайменше 2 роки.

Просила розірвати шлюб, після розірвання шлюбу залишити прізвище «Стреленко», стягнути з відповідача на її користь щомісячно протягом року з часу розірвання шлюбу 20% будь-яких доходів, але не менше 4-х мінімальних заробітних плат відповідно до шлюбного договору, стягнути з відповідача на її користь судовий збір в розмірі 1280,00 грн.

12.10.2017 р. до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 в обґрунтування якого зазначав, що підставою позовних вимог про стягнення з нього 20 % будь-яких доходів, але не менше 4 мінімальних заробітних плат позивачка зазначає п. 3.4 шлюбного договору від 05.09.2007 року. Але з заявленими вимогами стосовно стягнення з нього грошових коштів погодитися не може, вважає, що даний пункт шлюбного договору бути змінений з огляду на наступне. Згідно довідки про заробітну плату, надану ТОВ «Метекс Інвест», розмір його заробітної плати без урахування обов'язкових платежів, за останні 3 місяці склав 9660 гривень, що дорівнює 3 220 гривень за один місяць. Судовим наказом виданим Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області від 18.09.2017 року з нього стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 30 % усіх доходів, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму на особу відповідного року. Загалом він повинен за судовим наказом сплачувати аліменти на суму не менш ніж 1601 гривну 50 коп., що фактично дорівнює 50 % його доходу. Сплата відповідачу суми на утримання не меншої ніж 4 мінімальні заробітні платні, вважає такою, що ставить одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. З часу припинення фактичних шлюбних відносин, він постійно надає матеріальну допомогу своїй родині.

Просив змінити умови п. 3.4 шлюбного договору від 05.09.2007 року, виклавши у наступній редакції «У випадку розірвання шлюбу я, ОСОБА_4, зобов'язуюсь протягом року щомісяця сплачувати на утримання колишньої дружини 20 % будь-яких доходів за умови якщо ми будемо перебувати у шлюбі щонайменше 2 роки».

Ухвалою суду від 12.10.2017 р. об’єднано в одне провадження позовну заяву та зустрічну позовну заяву.

В судове засідання позивачка не з'явилася, надала суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

Представниця ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, в задоволенні зустрічної позовної заяви просила відмовити.

ОСОБА_4 до суду не з’явився, причини неявки не повідомив, його представник ОСОБА_2 в задоволенні позовної заяви просив відмовити, зустрічний позов підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони по справі 07.09.2017 р. зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії 1-ЖС № 039299 (а.с. 10).

Від шлюбу мають дітей – ОСОБА_6, 04.12.2009 р., копія свідоцтва про народження серії 1-ЖС № 139072 від 04.02.2010 р., ОСОБА_7, 30.10.2013 р., копія свідоцтва про народження серії 1-ЖС № 239603 від 19.12.2013 р. (а.с. 11).

Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Стаття 55 Сімейного кодексу України проголошує, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Частина 1 ст. 110 СК України зазначає, що позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

За змістом ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Судом встановлено, що сторони на примирення не згодні, шлюбні відносини не підтримують, спільне господарство не ведуть.

Відповідно до ст. 113 СК України о соба, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо розірвання шлюбу обґрунтовані та підлягають задоволенню, при тих відносинах, що склалися між сторонами збереження родини неможливо.

Статтею 9 СК України передбачено, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Так, 05 вересня 2007 року між сторонами був укладений шлюбний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано у реєстрі за № 1072 (а.с. 9).

Пунктом 3.4 шлюбного договору передбачено, що у випадку розірвання шлюбу ОСОБА_4 зобов’язаний протягом року щомісячно сплачувати на утримання колишньої дружини 20% відсотків будь-яких доходів, але не менше 4-х мінімальних заробітних плат, за умови якщо вони будуть перебувати у зареєстрованому шлюбі щонайменше два роки.

Згідно ст. 93 СК України ш любним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 99 СК України сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.

Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається (ч. 1 ст. 100 СК України).

Як вбачається з довідки ТОВ «Метекс-Інвест» № 2 від 10.10.2017 р. ОСОБА_4 займає посаду директора в даному товаристві (а.с. 36) і є засновником ТОВ «Метекс-Інвест Плюс», що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 53-56).

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов 'язання.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку і тому підставою для внесення змін до договору не можуть бути звичайні господарські ризики.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з ОСОБА_4 щомісячно протягом року з часу розірвання шлюбу 20 % будь-яких доходів, але не менше 4-х мінімальних заробітних плат відповідно до шлюбного договору. В свою чергу ОСОБА_4 має вчинити ті дії, які складають зміст договору в той строк, який зазначено в договорі.

Крім того, ОСОБА_4 не надано суду переконливих доказів на підтвердження зміни істотних обставин. Таким чином, він, укладаючи шлюбний договір, приймав на себе певні ризики та в момент укладення договору не мав законних підстав та впевненості вважати, що така зміна не настане. Слід зазначити, що складні економічні та політичні обставини в країні, що пов’язані з різкою девальвацією гривні та стрімкими інфляційними процесами, носять загальний характер та у повній мірі стосуються обох договірних сторін, а тому і не можуть бути підставою для розірвання договору або внесення змін до нього на користь однієї з них. Тому в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює незалежність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

В силу ст. 88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1280 грн. на користь ОСОБА_3

На підставі ст.ст. 99, 112, 113 СК України, ст.ст. 509, 629, 638, 625 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення коштів задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який зареєстрований 07.09.2007 р. Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис № 408.

Після розірвання шлюбу залишити прізвище «Стреленко».

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_2) щомісячно з часу розірвання шлюбу 20% доходів, але не менше чотирьох мінімальних заробітних плат.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1280 грн. 00 коп.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну умов шлюбного договору залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Кам'янсько-Дніпровський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дати проголошення рішення. Особи які, брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.