Ухвала суду № 70150367, 10.11.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/904/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1790/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач Малєєв

У Х В А Л А

10 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Малєєв А.Ю., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2017 року по справі за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012,

в с т а н о в и в :

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2017 року первісний позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 02-07/530-Ф від 15.05.2007 в сумі 333 397,60 грн та 5000,96 грн сплаченого судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

ОСОБА_1 на вказане рішення подав апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 297 ЦПК України апелянтом не сплачено судовий збір.

Несплату судового збору апелянт обґрунтовує приписами ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме: споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта з приводу звільнення його від сплати судового збору з наступних мотивів.

За правилами статей 79, пункту пятого статті 119, частини другої статті 297, частини другої статті 328, абзацу третього частини першої статті 358 ЦПК України судовий збір належить до судових витрат, повязаних з розглядом судової справ, які несуть сторони в судах усіх рівнів, зокрема при розгляді позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги чи заяви про перегляд судових рішень (Верховний Суд України).

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду це процесуальний обовязок, який визначається нормами цивільного процесуального закону (ЦПК України) та Закону № 3674-VI. При цьому процесуальна норма частини другої статті 79 ЦПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону № 3674-VI.

Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої статті 5 цього Закону.

Пункт сьомий статті пятої Закону № 3674-VI у первісній редакції передбачав звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, повязаними з порушенням їхніх прав.

Одночасно частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав.

Разом з тим від часу прийняття Закону України «Про судовий збір» до нього неодноразово вносилися зміни.

Найпомітніші зміни відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі Закон № 484-VIII).

Законом № 484-VIII суттєво підвищено ставки судового збору, а також одночасно значно скорочено перелік субєктів, які звільняються від сплати судового збору (відповідно викладено в новій редакції і статті 4, 5 Закону України «Про судовий збір)».

Так, Законом № 484-VIII стаття пята викладена у новій редакції, відповідно до якої особи, які зазначені у цій статті звільняються від сплати судового збору у всіх судових інстанціях відповідно до зазначеного у ній переліку.

За змістом цієї норми Закону з переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, такі особи як споживачі виключені.

Зазначений перелік є вичерпним щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

Разом з тим зміни в чинній редакції частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав не внесено а тому після набрання чинності Закону № 484-VIII спостерігається збіг темпоральної (часової) та змістовної (сутнісної) колізій правових норм одного й того ж рівня.

Так, Закон № 484-VIII є спеціальним законом у питаннях звільнення від сплати судового збору. Стаття пята цього закону передбачала безумовне звільнення від сплати судового збору споживачів, але внаслідок викладення статті 5 цього Закону в новій редакції згідно із Законом № 484-VIII споживачі на сьогодні відсутні в переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

При цьому частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним законом саме в цій сфері захисту прав споживачів звільняє споживачів від сплати судового збору за подання позову на захист своїх порушених прав.

З метою подолання такої змішаної колізії, на думку Верховного Суду України (Постанова 6-185цс17 від 6 вересня 2017 року), слід виходити з такого.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством і встановлює певні особливості судового захисту прав споживачів, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними до положень статті пятої Закону № 3674-VI, оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних субєктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії ( обєкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. У цьому Законі не йдеться про звільнення споживачів від оплати судового збору загалом за подання до суду будь-якої інстанції будь-якого з обєктів справляння судового збору.

Разом з тим застосовувати частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» обовязково слід у системному звязку з нормами статей 1 6 Закону № 3674-VI, тобто враховуючи характеристику обєкта справляння судового збору та з урахуванням правил врегулювання темпоральної колізії, зокрема правила відповідно до якого пізніше прийнятий закон відміняє закон, якій був прийнятий раніше.

Приписами ст. 3, 4 Закону № 3674-VI визначено, що обєктом справляння судового збору є процесуальний документ позовна заява, інша заява, апеляційна, касаційна скарги, заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України тощо. Розмір ставки судового збору так само залежить передусім від обєкта справляння судового збору.

Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у її системному звязку з положеннями статей 1 6 Закону № 3674-VI, зокрема статті пятої зазначеного закону в редакції Закону № 484-VIII, слід дійти до висновку, що споживач, право якого порушене і який у звязку саме з цим подає позов, відповідно до статті 22 Закону № 3674-VI, звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, та має обовязок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

Оскільки споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів як окремих обєктів справляння судового збору, зокрема апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, то у таких випадках він зобовязаний сплатити судовий збір у розмірі ставки, визначеної відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно матеріалів справи, апелянт оскаржує в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, заявлених в 2016 році.

В розумінні приписів абз. 2 п. 21 Постанови ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 25.09.2015 у разі якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів. Абзацом першим цього ж пункту визначено, що Законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення суду в певному розмірі виходячи зі ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги незалежно від оспорюваної суми (підпункти 6, 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI).

Згідно ч.1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» (зі змінами) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до приписів п. 1.6 ч. 2 ст. 4 цього ж Закону ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ціна первісного позову становить 379843,14 грн.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено немайнову вимогу.

Зважаючи на викладене, апелянту необхідно оплатити судовий збір в сумі 6873,73 грн (6873,73=(5697, 64+551,20)*1,1) за наступними реквізитами:

Отримувач УДКСУ у м. Івано-Франківську;

Код ЄДРПОУ отримувача37952250;

Банк отримувача ГУДКСУ в Івано-Франківській області;

Код банку отримувача (МФО) 836014;

Рахунок отримувача 31212206780002;

Код класифікації доходів бюджету 22030101

При цьому слід вказати вищезазначені реквізити та призначення платежу : *;101;_ реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті;судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Апеляційний суд Івано-Франківської області.

Оригінал платіжного документа направити до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Згідно п.2 ст.297 ЦПК України, якщо апеляційна скарга не оформлена відповідно до вимог ст.295 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору до неї застосовуються положення ст.121 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за належне, апеляційну скаргу залишити без руху з наданням апелянту часу для усунення недоліків сплатити судовий збір.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 297 ЦПК України, суддя

у х в а л и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.

Надати апелянту термін протягом пяти днів з моменту отримання ухвали для усунення зазначених недоліків.

У випадку невиконання у встановлений строк даних вимог апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

Суддя А.Ю. Малєєв