Ухвала суду № 70148841, 08.11.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/4981/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і ОСОБА_1,

при секретарі: Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 грудня 2016 року за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22 грудня 2016 р. позов задоволено.

ОСОБА_2 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Доводить про порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Указує, що суд безпідставно не взяв до уваги пропуск позивачем строків позовної давності.

Суд виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін, із таких мотивів.

Як видно з матеріалів справи, 20.01.2009 р. ОСОБА_2 було підписано заявою, згідно з якою він отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредит у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.6,7). Підписавши цю заяву, ОСОБА_2 погодився із Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами «Акцент-Банку» (надалі ОСОБА_3).

Банк виконав узяті на себе зобовязання за кредитним договором. Відповідач узятих на себе зобовязань належним чином не виконував, унаслідок чого в нього виникла заборгованість, яка станом на 02.03.2016 р. склала 16220,35 грн., із яких: 1504,45 грн. заборгованість за кредитом; 11507,78 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 2800 грн. заборгованість по пені та комісії; 250 грн. штраф (фіксована частини); 158,12 грн. штраф (процентна складова). Указане підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.3-5).

14.07.2016 р. і 22.11.2016р. представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подав до суду заяву про застосування до вимог Банку строків позовної давності (а.с.24,31).

Згідно з положеннями ст.ст. 526 ч.1, 530 ч.1 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо позики, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскарженого рішення як необґрунтовані, суперечні нормам матеріального права, обставинам справи та письмовим доказам.

З окрема, основним доводом апеляційної скарги є те, що ОСОБА_3 пропустив строк для звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки останній платіж по кредитному договору було здійснено 26.07.2011 р., після чого руху коштів не було у звязку з тим, що термін дії картки закінчився. ОСОБА_4 звернувся із позовом у травні 2016 р.

Колегія суддів не погоджується із таким доводом скаржника з таких мотивів.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, ч.1 ст. 261 ч.ч.1,3 ст. 264 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як видно з розрахунку заборгованості, останній платіж, який було внесено на погашення по кредитному договору було здійснено 08.05.2013 р. (а.с.4).

Відповідно до ст.ст. 10 ч.1, ч.3, ст. 60 ч.1 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач посилаючись на те, що останній платіж ним було внесено 26.07.2011 р., не надає належних доказів цьому доводу як і не підтверджує те, що строк дії картки закінчився.

При цьому встановлено та не заперечується, що ОСОБА_2 узяті на себе зобовязання належним чином не виконував, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, яка не погашена. Відповідач не спростував наданого Банком розрахунку заборгованості та не підтвердив належними доказами своїх доводів щодо закінчення терміну дії картки та внесення останнього платежу на погашення заборгованості 26.07.2011 р.

Також необхідно зауважити, що згідно з розрахунком заборгованості, наданого Банком, у період із 26.07.2011 р. по 08.05.2013 р. ОСОБА_2 здійснювалися періодичні платежі (01.10.2011 р., 26.12.2011 р., 27.02.2012 р., 23.04.2012 р., 17.07.2012 р., 19.10.2012 р., 04.01.2013 р.). Після 08.05.2013 р. платежі на погашення кредитної заборгованості не поступали.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. 2.Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 грудня 2016 року залишити без змін. 3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: