Ухвала суду № 70148379, 07.11.2017, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2939/16-к

Провадження № 1-кп/192/17/17

Ухвала

Іменем України

"07" листопада 2017 р. СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУДДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІу складі:

головуючого судді Щербини Н. О.,

за участі секретаря судового засідання Савчукової В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смтОСОБА_1 клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 про визнання очевидно недопустимими доказами в кримінальному провадженні №12016040570000510, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2016 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Сакоренка І.О.,

потерпілого ОСОБА_5,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисників обвинуваченого адвоката ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2017 року в судовому засіданні під час дослідження письмових доказів адвокатом ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_4 було подано клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів в кримінальному провадженні №12016040570000510, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2016 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, а саме: протоколів проведення слідчих експериментів та відеозаписів проведення слідчих експериментів за участі потерпілого, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 15 вересня 2016 року, 20 вересня 2016 року, висновку додаткової судово-медичної експертизи, який був здійснений з урахуванням відомостей, отриманих в ході проведення слідчих експериментів (а.с.94-98, т.4).

Клопотання обґрунтовані тим, що оскільки дані дії були проведені без понятих, що є порушенням ст. 223 КПК України; без участі обвинуваченого; в денний час доби, а не вночі; протоколи проведення слідчих дій не містять умов їх проведення, а також не містять інформації про технічний засіб, яким здійснювалася відео фіксація експериментів; доданий до матеріалів кримінального провадження диск із записом є фактично копією, а не оригіналом запису, які не засвідчені у встановленому порядку підписами особи, яка здійснювала таку фіксацію, а висновок додаткової судово-медичної експертизи був здійснений на підставі проведених з порушенням процесу експериментів, тому з огляду на порушення норм КПК України під час проведення слідчих експериментів та отриманого на їх підставі додаткового висновку судово-медичної експертизи просили визнати такі докази очевидно недопустимими.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів.

Прокурор Сакоренко І. О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення такого клопотання, посилаючись на те, що слідчі експерименті проводилися з дотриманням норм КПК України, а виготовлені відеозаписи є належними доказами, як і висновок додаткової судово-медичної експертизи.

Потерпілий ОСОБА_5, представник потерпілого адвокат ОСОБА_1 вважали, що підстави для задоволення клопотань відсутні, зазначені докази є допустимими доказами, під час їх отримання не було допущено порушень норм КПК України.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання захисників про визнання очевидно недопустимими доказами, суд приходить до наступного висновку.

Підстави для визнання доказів недопустимими зазначені в ст. 87 КПК України.

Згідно з пунктами 17, 22постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України по питанням судового розгляду кримінальних справ та постановлення вироку»висновки суду по оцінці доказів необхідно викладати в вироках в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви щодо достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних та виключення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Рішенням Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 року надано офіційне тлумачення положення першого речення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, необхідно розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На час розгляду даного клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами, судовий розгляд кримінального провадження триває. При цьому, очевидної недопустимості доказів, які зазначені в клопотаннях на даній стадії судового провадження, без дослідження їх у взаємозв'язку з іншими доказами, суд не вбачає.

Докази, які захисники просять визнати очевидно недопустимими, можуть бути визнані недопустимими під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2 шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили та за умови встановлення підстав, передбачених КПК України.

З клопотань про визнання доказів очевидно недопустимими, як і з самих протоколів проведення слідчих експериментів від 15 та 20 вересня 2016 року, дисків відеозаписів з фіксацією проведених експериментів не вбачається істотного порушення прав людини і основоположних свобод. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Очевидної недопустимості цих доказів на даній стадії судового провадження без дослідження їх у взаємозв'язку з іншими доказами, суд не вбачає, а постановлення ухвали без надання оцінки доказів в їх сукупності буде суперечити загальним засадам кримінального судочинства.

Суд враховує те, що на даній стадії судового розгляду може бути встановлено порушення порядку проведення та фіксації слідчих експериментів, проте висновки про допустимість чи не допустимість таких доказів на даний час є передчасними. За таких обставин відсутні будь-які підстави для визнання під час судового розгляду зазначених у клопотанні доказів очевидно недопустимими, а відповідно дост. 94 КПК України,жоден доказ не має наперед встановленої сили, та їх оцінка має ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, а тому на даній стадії судового розгляду відсутні дані щодо очевидності недопустимості доказів, на які вказує сторона захисту, у зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягають за передчасністю їх подання.

Відповідно до вимог ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що це не позбавляє сторону захисту повторно звертатися з клопотанням про визнання недопустимими доказів, як і не позбавляє суд права на визнання таких доказів недопустимими під час ухвалення остаточного рішення за наслідками надісланого обвинувачення, шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та у взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84-94, 369-372 КПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_2 адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 М В. про визнання очевидно недопустимими доказів, зазначених в клопотаннях від 07 листопада 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо, можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений 10 листопада 2017 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина