Ухвала суду № 70143948, 07.11.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16697/17

У х в а л а

"07" листопада 2017 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Астахова О.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1, поданого в особі представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Валприм», Приватного акціонерного товариства «Нео Віта», Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інфестиційного фонду «Комфорт таун» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача розмір підвищення вартості квартири АДРЕСА_1, що становить 87 192,37 грн.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, так як не оплачена належним чином судовим збором.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

При звернені з позовом до суду представником позивача не долучено докази про сплату судового збору, посилаючись на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», яка на його думку звільняє позивача від оплати таких судових витрат.

Проте з таким твердженням представника позивача суд не погоджується з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати, відстрочення, розстрочення сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Перелік підстав для звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати визначено статтями 3 та 5 Закону України «Про судовий збір».

У пункті 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», у редакції від 8 липня 2011 року, було передбачено, що споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, звільняються від сплати судового збору.

Проте, Законом України від 22 травня 2015 р. № 484-VIII, який набрав чинності 1 вересня 2015 р., внесено зміни до Закону України «Про судовий збір», та викладено статтю 5 в новій редакції, у якій звільнення від сплати судового збору споживачів не передбачено.

Згідно частин 3 та 4 статті 2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За загальним правилом, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом, при цьому спеціальний закон, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», тому саме цей Закон підлягає застосуванню.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017 року становить 1600,00 грн.

Таким чином, оплата судового збору за подання даної заяви має бути здійснена позивачем у розмірі 871,92 грн. (87192,37 х 0,01), або якщо у позивача є пільги зі сплати судового збору, необхідно надати доказ на підтвердження таких пільг.

Згідно із ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства, суддя вважає необхідним залишити заяву без руху, надавши позивачу або його представнику строк для усунення вказаних недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 119, 120, 121, 208, 210 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1, поданого в особі представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Валприм», Приватного акціонерного товариства «Нео Віта», Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інфестиційного фонду «Комфорт таун» про захист прав споживачів - залишити без руху та надати позивачу та/або її представнику строк для усунення вказаних недоліків який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали суду.

У разі невиконання вимог ухвали у визначений судом строк заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя