Рішення № 70141923, 09.11.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5919/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 року Рівненський міський суд

під головуванням судді Ковальова І.М.

при секретарі Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ПАТ «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди звернулась ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача розмір заявлених позовних вимог збільшила, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 березня 2017 року по 09 листопада 2017 року в розмірі 83004,46 грн., заподіяну моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач по справі пребувала в трудових відносинах з відповідачем працюючи на посаді начальника зміни на ПрАТ «Рівнеазот».

На підстав наказу №754-ВК від 13 березня 2017 року позивач була звільнена з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з невиконанням власником законодавства про працю.

При звільненні позивача з роботи їй не було виплачено заробітну плату за січень, лютий, березень 2017 року (в тому числі вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку, компенсація за невикористану відпустку) всього в сумі 52716,77 грн.

Відповідно до частини першоїстатті 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно частини першоїстатті 47 КЗпПвласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу

В судовому засіданні було встановлено, що всупереч вимогам частини першоїстатті 116 КЗпП України, відповідач при звільненні позивача остаточного розрахунку з ним не провів та не виплатив усіх належних сум при звільненні з товариства, а саме, не виплатив заробітну плату, вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку.

22 серпня 2017 року Рівненським міським судом було видано судовий наказ про стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 52716,77 грн.

Відповідно до частини першоїстатті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені встатті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі, що не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні, суд приходить до висновку що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 29 березня 2017 року по 09 листопада 2017 року, тобто по день прийняття рішення по справі.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»(далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, середньоденна заробітна плата з урахуванням нарахованих відрахувань на податки та збори, що є обовязковим при нарахуванні заробітної плати становить 538,99 грн.

Відтак, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки по день прийняття рішення по справі, обчислюється шляхом множення 538,99 грн. на кількість робочих днів, порахованих з 29 березня 2017 року дати звільнення по день прийняття рішення судом. Станом на 09 листопада 2017 року за період з наступного дня після звільнення по день прийняття рішення пройшло 154 робочих дні, отже сума середнього заробітку за час затримки становить 83004,46 грн. (538,99 грн. х 154 робочих днів) і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на день прийняття рішення судом.

В п.20постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п.25постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченоїст.117 КЗпП України.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв'язку з положеннями статей117,237-1цьогоКодексу.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція, яку відповідно до положеньстатті 360-7 ЦПК Українимає враховувати суд при застосуванні таких норм права, викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76цс14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки проведення розрахунку зайшли своє підтвердження та підлягають до повного задоволення.

Відповідно дост.237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вбачається, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплат належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої незалежності.

Свої вимоги в цій частині позивач мотивує тим, що не виплата заробітної плати призвело до того, що їй було завдано душевних страждань і вона була змушена вживати додаткових заходів для організації свого життя, не могла належним чином розпоряджатися належними їй та заробленими нею коштами.

Відповідно до ч.1ст.60 ЦПК Україникожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн. є обґрунтованими, доведеними, даний розмір моральної шкоди заявлений з врахуванням вимог розумності та справедливості, а тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,88,212,213,215,293,294 ЦПК України, ст.ст.47,117,237-1 КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задоволити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (33017, м.Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 березня 2017 року по 09 листопада 2017 року в розмірі 83004,46 грн. та заподіяну моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (33017, м.Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) судовий збір в розмірі 640,00 грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий :