Ухвала суду № 70135707, 10.11.2017, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4715/17

Провадження № 1-кс/577/1578/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2017 р.

у складі:

слідчого судді Семенюк І.М.

при секретарі Кузнєцовій Л.В.

з участю слідчого Кречмар І.В.

прокурора Волосюк Ю.Б.

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши клопотання слідчого СВ Конотопського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_3, погодженого з прокурором Волосюк Ю.Б. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 українця, громадянина України, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не одруженого , не працюючого , в силу ст.89 КК України не судимого ,-

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, і свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.07.2017 року близько 23 год. ОСОБА_2, переслідуючи злочинні корисливі цілі, направлені на відкрите заволодіння грошовими коштами або будь-якими матеріальними цінностями громадян, діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_4, прибули до господарства престарілого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, розташованого за адресою: Конотопський район с. Малий Самбір, вул. Прокопівка, 81 та через незамкнуту хвіртку з боку городу проникли на подвіря вказаного господарства. Після цього, скориставшись темним часом доби, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 біля літньої кухні відокремили від металевого стовпчика та викрали металеві слюсарні тиски з маркуванням «1827-0254» ГОСТ 4045-75, розміром 30х8 см, вартістю 833 гривні, а потім, пошкодивши на дверях навісний замок, проникли до приміщення майстерні, звідки викрали металеві слюсарні тиски з маркуванням «З» розміром 20х23 см, вартістю 475 грн., та штангель-циркуль з написом «USSR», вартістю 125 грн. У подальшому, 18.07.2017 року близько 03 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_4, продовжуючи свій злочинний умисел, шляхом зняття віконної рами у веранді, проникли до будинку ОСОБА_5, де почали чекати, поки потерпілий вийде з житла. Близько 06 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_4П, попередньо вдягнувши на голову капронові панчохи, щоб не бути впізнаними, а також - на руки господарчі рукавички, щоб не залишити на місці злочину відбитків пальців рук, коли ОСОБА_5 відкрив двері з будинку до веранди, одразу вхопили його під руки та силоміць завели до приміщення кухні, таким чином застосували до нього фізичне насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоровя, після чого, погрожуючи побиттям, тобто насильством, що не є небезпечним для його життя та здоровя, почали вимагати від ОСОБА_5 віддати всі гроші, що маються у будинку . Розуміючи протиправний характер таких дій, будучи наляканим та побоюючись за власну безпеку, а також, реально сприймаючи погрози застосування фізичного насильства, ОСОБА_5 вказав на ліжко, де під матрацом він зберігав власні заощадження, звідки ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 відкрито у присутності ОСОБА_5 викрали грошові кошти в сумі 2000 гривень.

Заволодівши вказаним майном ОСОБА_5 на загальну суму 3433 грн., ОСОБА_2 та ОСОБА_4, залишили місце вчинення злочину, а викраденим пізніше розпорядились на власний розсуд.

Крім того, 26.07.2017 року близько 18 год. ОСОБА_2, переслідуючи злочинні корисливі цілі, направлені на повторне відкрите заволодіння грошовими коштами або будь-якими матеріальними цінностями громадян, діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_4, прибули до господарства престарілої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, яке знаходиться за адресою: Конотопський район с. Бочечки, вул. Носовка, 24, та , діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перелізли через паркан та проникли на подвіря вказаного господарства і, скориставшись тим, що ОСОБА_6 перебуває на городі, непомітно через незамкнені двері незаконно проникли до житлового будинку, де сховались у сінях, очікуючи на потерпілу, а близько 20 години, після того, як ОСОБА_6 повернулася до житла та лягла відпочивати, ОСОБА_2 та ОСОБА_4П, вийшли зі схованки і наблизилися до ліжка, на якому відпочивала ОСОБА_6 При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, не вмикаючи світла, щоб не бути впізнаними, без застосування насильства або погрози його застосування, наказали ОСОБА_6 негайно видати всі гроші, які мались у будинку. Розуміючи протиправний характер таких дій, будучи наляканою та побоюючись за власну безпеку, остання дістала з шафи та віддала ОСОБА_4 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3000 гривень. Після цього з метою відшукання цінностей вони обшукали будинок, та нічого не знайшовши, відкрито для ОСОБА_6 заволоділи іконою з образом Ієрусалимської Божої матері у деревяному коробі розміром 37,5х43х10 см, вартістю 1200 грн., іконою з образом ОСОБА_7 у деревяному коробі розміром 37,5х43х10 см, вартістю 1700 грн., пляшкою вина «Портвейн червоний кримський марочне трьохлітнє» 1984 року випуску, ємністю 0,7 л ГОСТ 7208-84, вартістю 400 грн., косинкою з вовни кози розміром 1х1х1,6 м, сірого кольору, вартістю 475 грн., жіночим светром вартістю 73,33 грн., светром чоловічим вартістю 161,67 грн. та двох-спальним покривалом розміром 2х1,6 м, вартістю 88,33 гривень.

Заволодівши вказаним майном ОСОБА_6 на загальну суму 7098,33 гривень, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишили місце вчинення злочину, а викраденим пізніше розпорядилися на власний розсуд.

Кримінальне провадження №12017200080000992 від 18.07.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні вказаного злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України 10.10.2017 року було направлено на розгляд до Конотопського міськрайонного суду. Водночас 09.10.2017 року з вказаного кримінального провадження виділено в окреме провадження за №12017200080001360 за фактами скоєння вказаного злочину ОСОБА_2

ОСОБА_2, який тривалий час переховувався від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності, 08.11.2017 року о 13 год. 35 хв. затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_2 підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, а саме: показами потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, показами свідків ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9, показами самого підозрюваного ОСОБА_2, показами ОСОБА_4, наданих під час їх допитів та протоколом слідчого експерименту, згідно якого вбачається визнання ОСОБА_2 скоєння інкримінованого йому злочину.

Слідчий посилається на п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України , що під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені у п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають обґрунтовані підстави для застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання спробам підозрюваного знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. На існування вказаних ризиків слідчий посилається на такі обставини, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за скоєння якого згідно санкції ст. 186 ч. 3 КК України йому загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі строком від 4 до 8 років. ОСОБА_2 ніде не працює, не має будь-якого законного джерела прибутку. ОСОБА_2 вважається особою, раніше на судимою в силу ст. 89 КК України, в той же час характеризується, як особа, що неодноразово вчиняла корисливі злочини, за які засуджувався та відбував покарання, зокрема 1) 03.02.1999 Конотопським районним судом за ст.ст. 140 ч.2, 44, 45 КК України до 1 року позбавлення волі у мовно з іспитовим строком на 1 рік, 2) 31.05.2001 Конотопським районним судом за ст.ст. 140 ч.3, 44, 140 ч.2, 42 КК України (в редакції Закону 1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі, 2) 19.09.2002 Конотопським районним судом за ст.ст. 185 ч.3, 15-185 ч.3, 70, 71 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі, 3) 03.05.2006 Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 27.08.2010 по відбуттю строку покарання. На даний час він також перевіряється на причетність до скоєння аналогічного злочину у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 04.11.2017 року за ознаками ст. 186 ч.3 КК України. Вказані факти характеризують підозрюваного як особу, схильну до скоєння злочинів. Крім того, ОСОБА_2 тривалий час переховувався від органу досудового розслідування, залишив місце свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, чим перешкоджав здійсненню кримінального провадження. На переконання слідчого, жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним у клопотанні ризикам, а тому до підозрюваного ОСОБА_2 і просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, оскільки злочин вчиняв із застосуванням насильства .

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримала і просить задовольнити його. При цьому вказує на те, що застосування до підозрюваного застави є недоречним, оскільки той вчиняв насильницькі дії щодо потерпілих і погрожував застосування насильства. Підозру обгрунтував доказами, які долучені до клопотання, серед яких показання потерпілих, самого підозрюваного. Ризики вчинення нового злочину, знищення предмету чи пошкодження викраденого, а також спілкування з іншим підозрюваним, що може перешкодити кримінальному провадженню, вважає доведеними у повному обсязі і тому більш мякий запобіжний захід не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Прокурор клопотання підтримує, зазначила, що ризики, вказані в клопотанні належним чином доводяться, підстави для визначення застави відсутні. До того ж, додала, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину щодо осіб похилого віку , вчиненого з корисливих мотивів, які вчинялися групою осіб у такий спосіб, щоб не бути викритими, і вказані обставини свідчать про його суспільну небезпечність і більш мякий запобіжний захід не убезпечить від перешкоджання кримінальному провадженню, а також підозрюваний ухилявся від суду, перебуваючи в лікарні, самовільно, вночі покинув заклад без дозволу лікаря і в до цього часу був відсутній за місцем проживання та не повідомляв про місцезнаходження.

Підозрюваний ОСОБА_2 не надавав ніяких пояснень і не висловлював свою думку щодо клопотання, хоча судом надавалася йому така можливість.

Захисник ОСОБА_1 вважає , що її підзахисний не має можливості перебувати в умовах СІЗО і до нього можливо застосувати домашній арешт.

Вислухавши учасників судового розгляду та дослідивши докази, долучені до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку .

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до вимог ст.ст. 177,178,183,194,200 КПК України та п.е ч.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту застосовується підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, або вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Обґрунтована підозра в скоєнні кримінального правопорушення для забезпечення кримінального провадження передбачає наявність фактів та відомостей достатніх для того, щоб об"єктивний спостерігач міг зробити висновок, що відповідна особа могла скоїти злочин.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 обгрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, який відноситься до категорії тяжких, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 4 до 8 років, що вказує на реальну небезпеку можливості його ухилення від правосуддя. Як вбачається з клопотання та доданих до нього доказів, ОСОБА_2 ніде не працює, не має будь-якого законного джерела прибутку. Раніше ОСОБА_2 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів і відбував покарання реально. На даний час він також перевіряється на причетність до скоєння аналогічного злочину у кримінальному провадженні №12017200080001449 від 04.11.2017 року за ознаками ст. 186 ч.3 КК України. Вказані факти характеризують підозрюваного як особу, схильну до скоєння злочинів. Крім того, ОСОБА_2 тривалий час переховувався від органу досудового розслідування, залишив місце свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_7, а також, перебуваючи в лікарні з попереднім діагнозом дисоціативний ступор, покинув приміщення лікарні самовільно без дозволу лікарів і був відсутній за місцем мешкання, що свідчить про спробу уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин, чим перешкоджав здійсненню кримінального провадження.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, оскільки вони вказують на те, що слідчий та прокурор в суді в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного на свободу. З урахуванням вимог ст.ст. 176-178,182,183,193,194,196,197 КПК України суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, встановлених в судовому засіданні. На думку і переконання суду такі висновки узгоджуються з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і що тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжке кримінальне правопорушення і встановлення істини, що за таких обставин , переважає принцип поваги до особистої свободи.

Суд погоджується з органом досудового розслідування, що інша міра запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведіки підозрюваного і не убезпечить від ризиків скоєння іншого злочину чи ухилення від слідства чи суду.

Відповідно до ст.183 ч.4 КПК України слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою застосування. Як вбачається з предявленої ОСОБА_2 підозри , йому інкримінується вчинення злочину із застосуванням насильства і погрози його застосування, а тому, на переконання суду, відсутні підстави для визначення застави.

Керуючись ст.ст. 176-178,182, 183, 184, 193, 194, 197 КПК України ,-

У Х В А Л И В :

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 українця, громадянина України, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 січня 2018 року до 24.00 години .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення і може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області протягом пяти днів з дня проголошення.

СуддяОСОБА_10