Вирок № 70134091, 09.11.2017, Приморський районний суд м. Одеси

09.11.2017

Справа №522/6113/15-к

Провадження №1-кп/522/358/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2017 року Місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Осіік Д.В.

секретарів - Єршовій І.С., Шелудько О.П., Гулям У.Х.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12014160000000876 від 24.08.2014 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця м. Одеса, з вищою освітою, вдівця, який має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого приватним підприємцем, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до ч. 3 ст. 88 КК України, вважається таким що не має судимість,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Моско О.В., Білого О.В., Купріної І.В., Захар'єва О.Б.,

представника потерпілих - адвоката Борецького В.В.,

потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисника - адвоката: - Казарновського О.Л.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд -

В С Т А Н О В И В:

23.08.2014 року близько 18 год 00 хв. водій ОСОБА_2 допустив порушення вимог п. 1.7, п. 1.10, п. 2.3 «б», п. 10.9, п. 12.3, п. 26.1 «Правил дорожнього руху» України, якими передбачено:

1.7. «Водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності».

1.10. «Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення: житлова зона - дворові території, а також частини населених пунктів, позначені дорожнім знаком 5.31».

2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

10.9. «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».

12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об їзду перешкоди».

26.1. «Пішоходам дозволяється рухатися у житловій та пішохідній зоні як по тротуарах, так і по проїзній частині. Пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами, але не повинні створювати безпідставних перешкод для їхнього руху».

Порушення виразилися в тому, що у вказаний день та час, водій ОСОБА_2, керуючи технічно-справним автомобілем «Mitsubishi L200», р/н НОМЕР_1, у світлий час доби, здійснюючи рух заднім ходом по сухому асфальтному покриттю дворової території, що є житловою зоною, розташованою у дворі між буд. АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_3, уважним не був, за дорожньою обстановкою та її зміною постійно не слідкував, для забезпечення безпеки руху за допомогою інших осіб не звернувся та при виникненні небезпеки для руху - появі в його полі зору пішохода похилого віку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, який перетинав траєкторію руху автомобіля «Mitsubishi L200», виявити якого мав об'єктивну можливість, не надав останньому переваги в русі, заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив, в результаті чого скоїв на нього наїзд.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток основи черепу, крововиливу під тверду мозкову оболонку всієї поверхні мозку, крововиливу під м'які мозкові оболонки півкуль мозку та мозжечку, крововиливу в шлуночки мозку, забиття - розтрощення головного мозку, крововиливу в м'які тканини правих лобно - тімяно -скроневих областей потиличної області; закритої травми грудної клітини у вигляді крововиливів в м'які тканини спини (на висоті 110-145 см. від підошовної поверхні стоп) переломів 4-5-го правих ребер по середній пахвовій лінії, 3-8-го лівих ребер по середньо ключичній лінії, крововиливів під плевру легенів, розривів в області коренів легенів; закритої травми живота у вигляді крововиливів в брижейку тонкого кишечника.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 363 від 14.11.2014 р., смерть ОСОБА_9 знаходиться в прямому причинному зв'язку з поєднаною травмою голови і грудної клітини та настала від шоку в міській клінічній лікарні № 11 м. Одеси.

Прокурором Купріною І.В. у судовому засіданні було змінено обвинувачення ОСОБА_2

Потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтримували обвинувачення у старій редакції, оскільки, на їх думку, прокурор безпідставно змінив обвинувачення в частині виключення з анкетних даних ст. 88 КК України, та в частині обставин, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди.

Крім визнання вини, вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині доведена в повному обсязі та підтверджується зібраними у справі доказами:

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю та пояснив, що 24.07.2014 року був ясний день, видимість була хороша. Наїзд на потерпілого ОСОБА_9 стався у закритому дворі між буд. АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_3, в той час як потерпілий ОСОБА_9 із ОСОБА_10 стояли біля гаражів та спілкувались, поки ОСОБА_10 вигулював собаку і не міг передбачати, що в цей час ОСОБА_9 піде в ту сторону куди він, ОСОБА_2, спрямував автомобіль. В цей час він, ОСОБА_2, здавав на своєму автомобілі назад, коли почув крик «Стій!». Місця для виконання маневру у дворі було дуже мало, огляд заднього виду обмежений, і він, ОСОБА_2, не витримав 3-4 секунди до ввімкнення дисплею заднього ходу та почав рух на своєму автомобілі. Після почутого крику «Стій!», він, ОСОБА_2, зупинився, вийшов з машини, побачив, що потерпілий ОСОБА_9 лежить непритомний, і він, ОСОБА_2, почав викликати «швидку» допомогу. Також обвинувачений пояснив, що він не бачив потерпілого ОСОБА_9, оскільки той вийшов із-за куща. На місце ДТП приїхали співробітники ДАІ та після приїзду «швидкої» допомоги, яка забрала потерпілого, він, ОСОБА_2, зразу поїхав у лікарню, купував усі необхідні ліки, в цей час потерпілий ОСОБА_9 був ще живий. Про те, що потерпілий помер, він, ОСОБА_2, дізнався лише наступного дня. Також, обвинувачений пояснив, що він надав потерпілим компенсацію у розмірі 12 000 гривень зважаючи на його, ОСОБА_2, матеріальний стан. Крім того, він, ОСОБА_2, коли у нього було краще матеріальне становище пропонував потерпілим одноразово надати грошову допомогу через адвоката - 50 000 гривень, але потерпілі відмовились отримати від нього грошові кошти. На теперішній час, він, ОСОБА_2, пояснив, що його майновий стан значно погіршився, оскільки він вдовець ( ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його дружина ОСОБА_11) та у нього на утриманні перебуває неповнолітня донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яку він самостійно виховує, а також у нього на утриманні перебуває матір ОСОБА_12, 1931 року (якій виповнилося 86 років). Також, обвинувачений ОСОБА_2 заявив про те, що до нього необхідно застосувати Закон України "Про амністію у 2016 році", оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину та матір ОСОБА_12 (пенсійного віку, інваліда другої групи).

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що вона особисто не була очевидцем ДТП. Потерпілий ОСОБА_9 доводився їй, потерпілій ОСОБА_7, батьком. Весь час її батько жив разом із матір'ю ОСОБА_6 за адресою його мешкання: АДРЕСА_3. Однак в період коли сталося ДТП, її, ОСОБА_7, мати ОСОБА_6 зламала руку, і через це її, ОСОБА_7, сестра - ОСОБА_5, забрала матір до себе, щоб доглядати її. А вона, ОСОБА_7 щодня приходила до батька ОСОБА_9, щоб доглядати за ним та готувати йому їжу, оскільки із січня 2014 року ОСОБА_9 жив один. 23.08.2014 року та 24.08.2014 року ані вона, ОСОБА_7, ані її сестра - ОСОБА_5, не могли додзвонитися до ОСОБА_9, а прийшовши у його квартиру та не знайшовши його там, вони почали його шукати та дзвонити в міліцію, лікарні, морги. Увечері 24.08.2014 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_13 пішла до дільничного інспектора міліції, але той лише дав їй номер телефону райвідділу відділу міліції. В цей час, вона ОСОБА_7, продовжувала всюди телефонувати. Зателефонувавши у приймальне відділення міської клінічної лікарні № 11 м. Одеси, вона, ОСОБА_7, дізналася, що у реанімацію поступив чоловік, особа якого невстановлена. Пізніше від співробітників міліції вона, ОСОБА_7, дізналася, що ОСОБА_9 збив сусід. 25.08.2014 року коли вона, ОСОБА_7, прийшла у батькову квартиру, до неї підійшла жінка і повідомила, що ОСОБА_9 збив її син, ОСОБА_2.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 23.08.2014 року у вечірній час вона телефонувала своєму батькові - ОСОБА_9, але він не відповідав, як і вранці наступного дня. Занепокоївшись, вона, ОСОБА_5, поїхала до батька додому, однак там його не було. Почавши його шукати, вона, ОСОБА_5, почала питати сусідів, дільничного інспектора міліції, але ніхто не бачив та не знав де її батько. Через деякий час, вона, ОСОБА_5, разом із сестрою - ОСОБА_7, почали обдзвонювати лікарні, морги, і зателефонувавши у приймальне відділення міської клінічної лікарні № 11 м. Одеси, вони дізнались, що їх батька збила машина. Також потерпіла пояснила, що її батько завжди був дуже енергійним, але останнім часом почав втрачати зір. На третій день після смерті батька, вона, ОСОБА_5, побачила у дверях батькової квартири записку із проханням зайти до квартири сусідки, яка виявилася матір'ю ОСОБА_2. Також потерпіла пояснила, що вона, ОСОБА_5, отримала від обвинуваченого ОСОБА_2 компенсацію у розмірі 12 000 гривень, про що вона вказала у змінених позовних вимогах.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 являються її доньками. Потерпіла пояснила, що діти часто навідували батька - ОСОБА_9 за адресою його мешкання: АДРЕСА_3. 23.08.2014 року вона, ОСОБА_6, та її доньки телефонували ОСОБА_9, однак на протязі всього дня він не відповідав на телефонні дзвінки. Занепокоївшись, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 почали шукати ОСОБА_9, а через деякий час повідомили їй, ОСОБА_6, про ДТП, яке сталося із участю їх батька. Крім того, потерпіла пояснила, що раніше вона була знайома із родиною обвинуваченого ОСОБА_2 і його матір просила її, ОСОБА_6 написати заяву про те, що вона, ОСОБА_6, не має до ОСОБА_2 ніяких претензій, а вона в свою чергу всі затрати на поховання компенсує.

Із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.08.2014 року вбачається, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться на міждворовому проїзді буд. АДРЕСА_1. Видом пригоди є наїзд на пішохода, і до початку огляду обстановка на місці ДТП не змінилась, транспортний засіб знаходиться на місці пригоди. На місці ДТП виявлено пляму речовини бурого кольору на відстані 2,2 м від правого краю міжквартального проїзду та на відстані 4,6 м, від осі переднього лівого колеса автомобіля «Mitsubishi L200» та слід відбросу/волочіння пішохода.

Із висновку судово-медичної експертизи № 645 від 30.09.2014 року, із висновку судово-медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_9 № 363 від 30.09.2014 року, із висновку судово-медичної експертизи трупа № 2847 від 24.08.2014 року, із висновку комплексної судово-медичної і транспортно-трасологічної експертизи по факту смерті ОСОБА_9, 1932 р/н № 437 від 03.12.2014 року вбачається, що у ОСОБА_9 виявлені наступні пошкодження: а) відкрита черепно-мозкова травма у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, крововиливу під тверду мозкову оболонку (субдуральне) всієї поверхні мозку, крововиливу під м'які мозкові оболонки (субарахноїдальне) півкуль мозку і мозочка, крововиливи в шлуночки мозку, забиття-розтрощення головного мозку (за даними судово-гістологічного дослідження), крововиливи в м'які тканини правих лобно-тім'яно скроневих потиличну області; б) закрита травма грудної клітки у вигляді крововиливів в м'які тканини спини (на висоті 110-145 см від поверхні стопи, переломів 4-5-го правих ребер по середній пахвовій лінії, 3-8-го лівих ребер по средньоключичній лінії, крововиливів під плевру легких, розривів в області коренів легень; в) закрита травма живота у вигляді: крововиливів в брижі тонкого кишечнику, що знаходиться в прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_9 Характер, локалізація, множинність і поєднанні тілесних ушкоджень свідчать про те, що вони могли утворитися з результаті транспортної травми, а саме, в результаті контактування потерпілого з рухомим автомобілем. При дослідженні одягу та взуття потерпілого встановлено наступне. На спинці сорочки виявлені рвані ушкодження, утворені від стирання тканини при інтенсивному терті по слідоутворюючій поверхні. На правому черевикові виявлено: група слідів свіжої стертості матеріалу, утворена при терті по слідоутворюючій поверхні в напрямку спереду назад щодо умовно вертикального положення потерпілого; і слід свіжої стертості матеріалу, утворений при терті по слідоутворюючій поверхні в напрямку спереду назад щодо умовно вертикального положення потерпілого. На лівому черевикові виявлено два сліди свіжої стертості матеріалу, утворених при терті по слідоутворюючій поверхні в напрямку спереду назад щодо умовно вертикального положення потерпілого. Пошкоджень, характерних для дорожньо-транспортної пригоди, на кепі, брюках і ручці від парасольки, не виявлено. В ході транспортно-трасологічного огляду автомобіля було встановлено, що автомобіль «Mitsubishi L200», р/н НОМЕР_1 має ушкодження і сліди, розташовані в задній частині автомобіля, у вигляді вм'ятини на кришці багажного відсіку та потертостей з мінусом брудо-пилевого нашарування на каркасі фаркопу автомобіля. Ці ушкодження є наслідком контакту автомобіля з об'єктом меншої міцності, яким може бути тіло пішохода, і характерні для утворення при контакті задньою частиною автомобіля, який рухався назад. Беручи до уваги наявність слідів ковзання на підошвеній поверхні взуття потерпілого, а також спрямування цих слідів ковзання (спереду назад щодо умовно вертикального положення потерпілого), слід зробити висновок, що в момент первинного контактування з автомобілем потерпілий перебував у вертикальному або близькому до нього положенні, і був повернутий до рухомого автомобілю переважно передньою поверхнею тіла. У первинний контакт між собою вступила переважно передня поверхня тіла потерпілого і задня частина автомобіля, який рухався заднім ходом, на що вказують відповідні ушкодження і сліди в задній частині автомобіля; тобто, травмуюча сила спершу була спрямована переважно в передню поверхню тіла потерпілого. Після цього відбулося падіння тіла на дорожнє покриття і потрапляння його під задню частину автомобіля, який рухався заднім ходом, що і зумовило утворення основної маси ушкоджень на тілі потерпілого. Разом з тим, беручи до уваги наявність «слідів ковзання» на підошвеній поверхні взуття як в підметочній, так і в каблучній частині, можна припустити, що потерпілий перед наїздом на нього автомобіля міг рухатися в повільному темпі.

Із висновку судової автотехнічної експертизи № 11/А-599 від 08.10.2014 року вбачається, що рульове управління, ходова частина та гальмівна система автомобіля «Mitsubishi L200», р/н НОМЕР_1, до моменту настання даної події знаходилися в працездатному стані і несправностей, які могли б зумовити що несподівано проявляються для водія втрати керованості і стійкості автомобіля не мали.

Із висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 11/А-600 від 21.10.2014 року вбачається, що автомобіль «Mitsubishi L200», р/н НОМЕР_1 має ушкодження і сліди, розташовані в задній частині автомобіля, у вигляді вм'ятини на кришці багажного відсіку та потертостей з мінусом брудо-пилевого нашарування на каркасі фаркопу автомобіля. Ці ушкодження є наслідком контакту автомобіля з об'єктом меншої міцності, яким може бути тіло пішохода, і характерні для утворення при контакті із задньою частиною автомобіля, який рухався назад.

Із висновку судової авто технічної експертизи № 719 від 17.02.2015 року вбачається, що у даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Mitsubishi L200» регламентувалися вимогами п.п. 10.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, а при виявленні водієм виходу пішохода на проїжджу частину в напрямку смуги руху транспортного засобу повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Належним виконанням вимог вказаних пунктів ПДР, водій автомобіля «Mitsubishi L200», мав технічну можливість не допустити наїзду на пішохода. Належні дії пішохода при знаходженні на дорозі на доступному рівні викладені в розділі 4 ПДР, для оцінки дій пішохода не потрібно спеціальних пізнань в області авто-технічної експертизи. Дії водія автомобіля «Mitsubishi L200», які не відповідали вимогам п.п. 10.9, 12.3 ПДР, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з ДТП.

Із протоколу огляду транспортного засобу від 23.08.2014 року вбачається, що на задній частині кузова автомобіля «Mitsubishi L200», р/н НОМЕР_1, (на задньому борті) присутня вм'ятина, яка розташована на відстані 67 см від правого краю автомобіля і 1 м від опорної поверхні.

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 20.10.2014 року вбачається, що слідчий експеримент проводився на місці ДТП - у міжквартальному проїзді будинку АДРЕСА_1, де свідок ОСОБА_10 пояснив, що обстановка аналогічна тій, яка була на момент ДТП (насаджень кущів і дерев не зменшилося). Далі свідок розповів, що 23.08.2014 р. близько 18 год. 00 хв. він вирішив викинути пакет зі сміттям в сміттєвий контейнер, розташований неподалік від його будинку. Взявши пакет зі сміттям та тримаючи в правій руці собаку на повідку, він пішки попрямував у бік сміттєвих контейнерів. Проходячи повз в'їзні ворота гаража, за яким розташовані сміттєві контейнери, він розминувся зі своїм сусідом - ОСОБА_9, який вийшов із-за рогу гаража. Сусід пройшов повз нього з правої сторони на невеликій відстані. Далі він, ОСОБА_10, підійшовши до куту гаража, закинув у контейнер пакет зі сміттям і почав повертатися до дому. У цей момент пішохід ОСОБА_9 знаходився на відстані декількох кроків попереду, по діагоналі, обходячи при цьому розташований попереду нього кущ. Далі ОСОБА_9 вийшов на «дворовий проїзд», по якому в цей момент заднім ходом на маленькій швидкості здійснював рух автомобіль «Mitsubishi». За мить, практично посередині вищевказаного проїзду даний автомобіль задньою частиною скоїв наїзд на пішохода, якому перед цим він, ОСОБА_10, ще крикнув «Стій!!!». Від контакту із автомобілем пішохід впав на спину та автомобіль наїхав на потерпілого. Далі свідок вказав місце свого знаходження безпосередньо перед подією, звідки він спостерігав, що відбувалася - ним виявилося місце на рівні дальнього кута гаража і на відстані 1.4 м. Після цього, свідок продемонстрував траєкторію руху пішохода ОСОБА_9, з якої випливає, що вийшовши з-за гаража пішохід рухаючись по діагоналі до міжквартальних (дворовому) проїзду, пройшов по асфальтованому покриттю уздовж гаража і ступивши з асфальтованого на ґрунтове покриття, продовжив рух у напрямку місця наїзду, таким чином обійшов кущ. Проведеними вимірами було встановлено, що траєкторія руху пішохода бере початок навпроти дальнього кута гаража, на відстані 1.7 м від умовної лінії лівого бордюру міжквартального проїзду в поперечному відношенні і закінчується на «переході» асфальтного покриття в ґрунтове, на відстані 0.9 м. від лівого бордюру в поперечному відношенні, після цього пішохід подолав до місця наїзду також по діагоналі відстань 4 м., з яких 1.1 м. по ґрунтовому покриттю і 2.9 м. по асфальтованому покриттю міжквартального (дворового) проїзду. Потім, з метою встановлення оглядовості пішохода з робочого місця водія автомобіля «Mitsubishi L200», був задіяний автомобіль «Mitsubishi L200», р/н НОМЕР_1, а також статист, своїми віковими даними і статурою подібними із пішоходом ОСОБА_9 Далі статист був встановлений в місці переходу асфальтного покриття в ґрунтове і автомобіль був відігнаний на відстань 27 м. Поняті присівши на водійське сидіння і звідти через дзеркала заднього виду спостерігали, чи буде видно пішохода. На відстані 26,3 м. в лівому дзеркалі заднього виду автомобіля понятими було встановлено оглядовість пішохода. Потім, з метою встановлення темпу руху пішохода свідку ОСОБА_10 було запропоновано вказати статисту темп руху пішохода, в якому він рухався з місця переходу асфальтного покриття в грунтове до моменту наїзду. За встановленою траєкторії руху пішохода, статист сім разів долав відстань 4 м, в зазначеному ОСОБА_10 темпі. Згідно із показами свідка ОСОБА_10 було зафіксовано три проміжку часу руху статиста за вказаною траєкторією, які за версією свідка відповідали темпу руху пішохода безпосередньо перед наїздом. Вимірами було встановлено, що пішохід долав відстань 4 м за: 7.02 с., 7.1 с., 7.08 с.. Потім, з метою встановлення часу руху пішохода з моменту виходу на проїжджу частину міжквартального (дворового) проїзду свідкові ОСОБА_10 було запропоновано вказати статисту темп руху пішохода. За встановленою траєкторії руху пішохода, п'ять разів долав відстань 2.9 м. у вказаному ОСОБА_10 темпі, згідно з показаннями ОСОБА_10 було зафіксовано три проміжку часу руху статиста за вказаною траєкторією, які за версією свідка відповідали темпу руху пішохода безпосередньо перед наїздом. Вимірами було встановлено, що пішохід долав відстань 2.9 м за 6.58 с., 6.4 с., 6.59 с.

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 10.12.2014 року вбачається, що слідчий експеримент проводився на місці ДТП - дворовому проїзді будинку АДРЕСА_1 і будинку АДРЕСА_3, де водій ОСОБА_2 пояснив, що 23.08.2014 р. він на своєму автомобілі «Mitsubishi L200», р/н НОМЕР_1 приїхав на АДРЕСА_1, відвідати свою маму. Свій автомобіль він, ОСОБА_2, поставив у дворі її будинку, неподалік від під'їзду. Пробувши деякий час у квартирі у матері, він залишив у неї дитину, і близько 18 год. 00 хв., сівши в свій автомобіль, почав від'їжджати від будинку рухаючись заднім ходом. Перед початком руху заднім ходом він, ОСОБА_2, подивився в дзеркала заднього виду свого автомобіля і при подальшому русі ні в дзеркалах, ні на дисплеї на який виведена камера заднього виду, ніяких пішоходів і перешкод для свого руху не бачив. Здійснюючи рух заднім ходом по вузькому дворовому проїзді, навпроти одного з гаражів, розташованого справого боку, він, ОСОБА_2, посигналив хлопцям, що знаходилися у вказаному гаражі, і не зупиняючи свого автомобіля, заднім ходом, продовжив рух. Проїхавши заднім ходом ще кілька метрів, він, ОСОБА_2, побачив припаркований з правої сторони біля гаражів легковий автомобіль «Мерседес», тому, притулившись до лівого бордюру зупинився, здав трохи вперед і вирівнявши свій автомобіль, продовжив рух заднім ходом. Через деякий проміжок часу, він, ОСОБА_2, відчув удар в задню частину свого автомобіля і відразу ж його зупинив. Вийшовши з автомобіля, він, ОСОБА_2, обійшов свій транспортний засіб і на асфальтовому покритті побачив лежачого на асфальті візуально знайомого сусіда його матері, як йому стало відомо пізніше - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, який подавав ознаки життя. Також ОСОБА_2 пояснив, що безпосередньо перед ДТП він здійснював рух на невеликій швидкості (близько 5 км/год).

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що провина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Щодо незгоди потерпілих зі зміненим обвинуваченням суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 88 КК України, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості, а тому суд погоджується з думкую потерпілих про те, що обвинувачений в силу ст.. 88 КК України, вважається таким що не має судимість.

Крім того, суд не погоджується з думкую потерпілих, оскільки як на думку потерпілих розкаяння обвинуваченого повинно бути повним, а тому ОСОБА_2 повинен цивільний позов визнати у повному обсязі. Суд вважає, що обвинувачений у судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину, частково відшкодував потерпілим грошові кошти на поховання в розмірі 12 000 гривень, що підтверджується відповідною розпискою та зміненим цивільним позовом потерпілої ОСОБА_5, а також виходячи з того, що коли у ОСОБА_2 було краще матеріальне становище, то він пропонував потерпілим одноразово заплатити через адвоката 50 000 гривень, але потерпілі відмовились отримати від нього грошові кошти. На теперішній час ОСОБА_2, пояснив у суді, що його майновий стан значно погіршився, оскільки він вдовець, у нього на утриманні перебуває неповнолітня донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яку він самостійно виховує, а також у нього на утриманні перебуває матір ОСОБА_12, 1931 року народження (пенсійного віку, інвалід другої групи), що у цивільному позові матеріальна та моральна шкода є непомірно завищеною і тільки з цього приводу він не погоджується з сумою матеріальної та моральної шкоди і тому він не має змоги компенсувати вимоги потерпілих.

На підставі викладеного, суд вважає, що прокурором не вірно було виключено з обвинувального акту з анкетних даних ст. 88 КК України. Що стосується частини обставин, що пом'якшують покарання та зазначення прокурором у якості пом'якшуючих обставин щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди, то суд пришов до висновку що це є пом'якшуючими обставинами.

Згідно з положеннями п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Так, злочин передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, є злочином з необережною формою вини.

Відповідно до ст. 25 КК України, необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

З суб'єктивної сторони обвинувачений ОСОБА_2, почавши експлуатацію транспортного засобу, не передбачав настання суспільно небезпечних наслідків цього, хоча міг і повинен був їх передбачати, тобто в розумінні ч. 3 ст. 25 КК України допустив необережність у формі злочинної недбалості.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченеч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, у тому числі визнаються: 1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину…………………………………… При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2., згідно ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття, визнання провини, те, що він має на утриманні матір ОСОБА_12, 1931 року народження (пенсійного віку, інвалід другої групи) та неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яку самостійно виховує, оскільки є вдівцем. Крім того, судом враховується часткове відшкодування потерпілим завданої матеріальної шкоди у розмірі 12 000 гривень. Також, судом враховуються поведінка обвинуваченого під час і після вчинення злочину, а саме ті обставини, що під час вчинення злочину обвинувачений не перебував у стані алкогольного сп'яніння, не залишив місця вчинення злочину та викликав швидку допомогу.

Крім того, суд не бере до уваги досудову доповідь органу пробації, оскільки потерпілі її оспорюють.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Враховуючи повне визнання вини ОСОБА_2, наявність пом'якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства.

Судом розглянутий цивільний позов від 03.04.2017 року потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_5 майнової шкоди у розмірі 41 728 (сорок однієї тисячі сімсот двадцять вісім) грн.. 59 коп., яка складається з витрат на поховання у розмірі 7 565 ( семи тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 41 коп., витрат на спорудження надгробного пам'ятнику у розмірі 26 824 ( двадцять шість тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 88 коп.; витрат на консультації та представника потерпілих у суді у розмірі 2 500 ( дві тисячі п'ятсот) грн.; витрати, пов'язаних з явкою до слідчих органів та суду у розмірі 4 838 ( чотири тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 30 коп., та моральної шкоди у розмірі 550 126 (п'ятсот п'ятдесят тисяч сто двадцять шість) гривень 80 коп.

Потерпіла ОСОБА_5 у цивільному позові зазначає, що даним злочином їй заподіяно матеріальну шкоду, що полягає з витрат пов'язаних з розшуком та впізнанням, похованням, юридичною допомогою, поїздками в лікарню, в морг, в страхову компанію, до слідчого ДАІ, в прокуратуру, до експертів, до нотаріусів, до адвокатів, до суду, у БТИ, в реєстраційну службу, по банках, в акціонерне товариство, в ЖКГ, у відділ субсидій, в комунальні служби, в СОЦЗАБЕЗ, у воєнкомат, на кладовище, дзвінками в ті ж інстанції та в довідкову, залученням представника у кримінальному провадженні та у суді, оформленням спадщини, спорудженням надгробного пам'ятника, інших витрат на поховання.

Щодо спричинених злочином моральних страждань, які позначились на негативних змінах у житті: душевних стражданнях пов'язаних зі смертю батька, негативних переживаннях та спогадах, тривозі, емоційних реакцій при згадуванні; важкості виконування повсякденних обов'язків, переживаннях психологічного дискомфорту її, ОСОБА_5, та членів родини, порушенням сну, емоційної напруги, нервозністю, депресією, відчуттям непоправної втрати. Всі вищезазначені обставини змінили звичайний перебіг життя і призвели до погіршення здоров'я потерпілої ОСОБА_5

Судом розглянутий цивільний позов від 03.04.2017 року потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_6 майнової шкоди у розмірі 52 622 (п'ятдесят дві тисячі шістсот двадцять дві) гривні 90 коп., яка складається з витрат на оформлення спадщини у розмірі 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 32 коп.; витрати, пов'язаних з явкою до слідчих органів та суду у розмірі 2 360 ( дві тисячі триста шістдесят) грн. 70 коп.; витрат за шкоду, заподіяну смертю потерпілого, пов'язаною з втратою годувальника у розмірі 48 192 ( сорок вісім тисяч сто дев'яносто дві) грн. 29 коп., та моральної шкоди у розмірі 916 900 (дев'ятсот шістнадцять тисяч дев'ятсот) гривень.

Потерпіла ОСОБА_6 у цивільному позові зазначає, що даним злочином їй заподіяно матеріальну шкоду, що полягає з поїздками в лікарню, в морг, в страхову компанію, до слідчого ДАІ, в прокуратуру, до суду; оформленням спадщини; втраті пільг на комунальні послуги; витрат за шкоду, заподіяну смертю потерпілого, пов'язану з втратою годувальника.

Крім того, потерпіла ОСОБА_6 у цивільному позові зазначає, що даним злочином їй завдано моральну шкоду, яка виразились: в негативних змінах в її житті: душевних стражданнях, пов'язаних з передчасною втратою чоловіка, тяжких переживаннях і спогадах, тривозі, емоційних реакціях при згадці чоловіка, порушення сну, емоційної напруги, нервозності, депресії, відчутті втрати. Дані обставини змінили звичний хід життя і привели до погіршення її, ОСОБА_6, здоров'я.

Судом розглянутий цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_7 майнової шкоди у розмірі 3 255 (три тисячі двісті п'ятдесят п'ять ) гривень 43 коп. та моральної шкоди у розмірі 550 126 (п'ятсот п'ятдесят тисяч сто двадцять шість) гривень 80 коп.

Потерпіла ОСОБА_7 у цивільному позові зазначила, що даним злочином їй заподіяно матеріальну шкоду, що полягає у витратах на поїздки в лікарню, в морг, в страхову компанію, до слідчого ДАІ, в прокуратуру, до суду; оформленням спадщини; втраті пільг на комунальні послуги.

Крім цього, їй ОСОБА_7 даним злочином заподіяно моральну шкоду, спричинену стражданнями, які внесли негативні зміни в життя: душевні страждання, пов'язані зі смертю її батька, негативні переживання і спогади, страх, тривогу, емоційні реакції при згадці батька; тяжкість виконання повсякденних обов'язків, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, відчуття втрати.

Потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, кожна окремо, у судовому засіданні просили цивільні позови задовольнити у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_2 позовні вимоги, заявлені у цивільних позовах ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не визнав, оскільки вважає, що їх розмір значно завищений та не обґрунтований позивачами. Крім цього, він пояснив, що у нього на теперішній час скрутне матеріальне становище, оскільки він є вдівцем (дружина померла ІНФОРМАЦІЯ_6) він самостійно виховує доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та на утриманні має матір ОСОБА_12, 1931 року народження (пенсійного віку, інваліда другої групи). Також, обвинувачений пояснив, що на даний час він не займається приватним підприємництвом.

Відповідно до частини п'ятої статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За частиною першою статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальними правилами відшкодування завданої особі шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала за наявності її вини.

Виходячи із правил ст. ст. 1166, 1167, 1168 ЦК України, ст.128 КПК України при наявності достатніх підстав вважати, що потерпілому - цивільному позивачеві злочином було завдано матеріальну та моральну шкоду, особа яка заподіяла шкоду, зобов'язана відшкодувати її в повному обсязі.

Відповідно до постанова Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

При вирішенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2, на користь потерпілої ОСОБА_5 майнової шкоди у розмірі 41 728 (сорок однієї тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 59 коп. та моральної шкоди у розмірі 550 126 (п'ятсот п'ятдесят тисяч сто двадцять шість) гривень 80 коп., суд приходить до наступного.

Потерпіла ОСОБА_5 у цивільному позові просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 грошові кошти за матеріальну шкоду завдану смертю потерпілого у сумі 41 728 (сорок однієї тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 59 коп., яка складається з витрат на поховання у розмірі 7 565 ( семи тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 41 коп., витрат на спорудження надгробного пам'ятнику у розмірі 26 824 ( двадцять шість тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 88 коп.; витрат на консультації та представника потерпілих у суді у розмірі 2 500 ( дві тисячі п'ятсот) грн.; витрати, пов'язаних з явкою до слідчих органів та суду у розмірі 4 838 ( чотири тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 30 коп.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення понесених витрат пов'язаних з прибуттям до органу досудового розслідування та суду у розмірі 4 838 грн. 30 коп., суд зазначає наступне: позивач ОСОБА_5 посилається на мінімальну заробітну плату визначену ЗУ «Про державний бюджет України у 2017 р.», проте вона не надала суду відомостей щодо її особистого доходу та чи відомостей про її працевлаштування. Таким чином, суд вважає, що позивачем ОСОБА_5, в супереч вимог ст. 60 ЦПК України, не доведений розмір втрати заробітку (заробітної плати, доходу), а також не надано доказів щодо кількості зайнятих годин на відповідні виклики до слідчого, суду відповідний розрахунок часу на дорогу, витрати на пальне та інше, вартість квитків та яким саме транспортним засобом користувалась потерпіла, відстані і втраченого часу, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_5 у цій частині не підлягають задоволенню.

Так, виходячи із вищенаведених роз'яснень, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_5 майнової шкоди у розмірі 41 728 (сорок однієї тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 59 коп. необхідно задовольнити частково, на суму 36 890 (тридцять шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 29 коп.,спричиненої майнової шкоди пов'язаної з похованням батька, а у задоволенні іншої частини позивних вимог відмовити, оскільки дані вимоги позивачем необґрунтовані і не доведені в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Таким чином, цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 550 126 (п'ятсот п'ятдесят тисяч сто двадцять шість) гривень 80 коп. підлягає частковому задоволенню на суму 154 965 (сто п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять ) гривень 10 коп., виходячи з спричинених фізичних і душевних страждань, пов'язаних з втратою батька.

Завдана моральна шкода підтверджується наданими суду матеріалами від потерпілої ОСОБА_5 та матеріалами долученими до матеріалів обвинувального акту, які були досліджені у судовому засіданні, судом також при вирішенні розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті враховується майновий стан обвинуваченого.

При вирішенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_2, про стягнення на користь потерпілої ОСОБА_6 майнової шкоди у розмірі 51 068 (п'ятдесят однієї тисячі шістдесят вісім) грн. 31 коп., яка складається з витрат на оформлення спадщини у розмірі 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 32 коп.; витрат, пов'язаних з явкою до слідчих органів та суду у розмірі 2 360 ( дві тисячі триста шістдесят) грн. 70 коп.; витрат за шкоду, заподіяну смертю потерпілого, пов'язану з втратою годувальника у розмірі 48 192 ( сорок вісім тисяч сто дев'яносто дві) грн. 29 коп., та моральної шкоди у розмірі 916 900 (дев'ятсот шістнадцять тисяч дев'ятсот) гривень, то суд приходить до наступного.

Потерпіла ОСОБА_6 у цивільному позові просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 грошові кошти за шкоду завдану смертю потерпілого, пов'язану з втратою годувальника у сумі 48 192 грн. 29 коп., яка складається також з витрат на оформлення спадщини; витрат, пов'язаних з явкою до слідчих органів та суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Виходячи з викладеного, судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 є особою пенсійного віку. Судом також, встановлено, що потерпілий ОСОБА_9 є також особою пенсійного віку, та вони з ОСОБА_6 були одружені і вели спільний побут, що презюмує спільне розпорядження грошовими коштами від спільних доходів, якими у потерпілого ОСОБА_9 було пенсійне забезпечення, а також пільги щодо оплати комунальних послуг. Однак, позивачем суду не надано доказів щодо знаходження її, ОСОБА_6, на утриманні померлого. Крім того, суду не надано письмових доказів щодо розміру доходів (пенсії, інших доходів) позивача ОСОБА_6 для визначення судом відповідно до ч. 2 ст. ст. 1200 ЦК України розміру спільного доходу позивача та померлого - тобто визначеного середньомісячного доходу потерпілої з врахуванням частки яка припадала на неї від потерпілого ОСОБА_9

Відповідно до ст. 1208 ЦК України, суду не надано розмір середньомісячного доходу ОСОБА_6 до настання загибелі ОСОБА_9, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості вирішити яку частину доходу померлого отримувала ОСОБА_6 до його загибелі, а тому позовні вимоги ОСОБА_6 у цій частині не підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що вимога щодо стягнення індексу інфляції є похідною від вимоги щодо стягнення середньомісячного доходу, тому вона також не підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення понесених витрат пов'язаних з прибуттям до органу досудового розслідування та суду у розмірі 2 360 грн. 70 коп., суд приходить до наступних висновків: позивач ОСОБА_6 посилається на мінімальну заробітну плату, визначену ЗУ «Про державний бюджет України у 2017 р.», проте вона є пенсіонеркою і не надала суду відомостей щодо розміру її пенсійного забезпечення. Таким чином, суд вважає, що позивачем ОСОБА_6 , в супереч вимог ст. 60 ЦПК України, не доведений розмір втрати заробітку (заробітної плати), з врахуванням її пенсійного забезпечення, а також не надано доказів щодо кількості зайнятих годин доходу на відповідні виклики до слідчого, відповідний розрахунок часу на дорогу, вартість квитків та яким саме транспортним засобом користувалась потерпіла, витрати на пальне, відстані і втраченого часу, та інше, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_6 у цій частині також не підлягають задоволенню.

Так, виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_6 майнової шкоди у розмірі 51 068 (п'ятдесят однієї тисячі шістдесят вісім) грн. 31 коп. необхідно задовольнити частково, на суму 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 32 коп. на оформлення спадщини, а у задоволенні іншої частини позивних вимог відмовити, оскільки дані вимоги позивачем необґрунтовано і не доведено в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 916 900 (дев'ятсот шістнадцять тисяч дев'ятсот) гривень задовольнити частково виходячи з спричинених моральних страждань, а саме задовольнити на суму 267 452 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 99 коп, а у задоволенні іншої частини позивних вимог відмовити.

Завдана моральна шкода підтверджується наданими суду матеріалами потерпілої ОСОБА_6 та матеріалами долученими до матеріалів обвинувального акту, які були досліджені у судовому засіданні, з врахуванням майнового стану обвинуваченого.

При вирішенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальної шкоди завданої смертю потерпілого у сумі 3 255 (три тисячі двісті п'ятдесят п'ять ) гривень 43 коп., пов'язаних з явкою до слідчих органів та суду, то суд приходить до наступного.

Потерпіла ОСОБА_7 у цивільному позові просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 грошові кошти за спричинену матеріальну шкоду завдану смертю потерпілого у сумі 3 255 (три тисячі двісті п'ятдесят п'ять ) гривень 43 коп. за понесені витрати пов'язані з прибуттям до органу досудового розслідування та суду, суд приходить до висновку, що посилання позивача ОСОБА_7 на мінімальну заробітну плату визначену ЗУ «Про державний бюджет України у 2017 р.», є необґрунтованим, оскільки вона не надала суду відомостей щодо розміру свого доходу (заробітної плати). Таким чином, суд вважає, що позивачем ОСОБА_7 не доведений розмір втрати заробітку (заробітної плати), а також не надано доказів щодо кількості зайнятих годин на відповідні виклики до слідчого, відповідний розрахунок часу на дорогу, часу відсутності на робочому місці, вартість квитків та яким саме транспортним засобом користувалась потерпіла, відстані і втраченого часу, та інше, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_7 у цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Так, цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральної шкоди у розмірі 550 126 (п'ятсот п'ятдесят тисяч сто двадцять шість) гривень 80 коп. підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 153 382 ( сто п'ятдесят три тисячі триста вісімдесят дві) гривень 23 коп., виходячи з завданої моральної шкоди.

Завдана моральна шкода підтверджується наданими суду матеріалами потерпілої ОСОБА_7та матеріалами долученими до матеріалів обвинувального акту, які були досліджені у судовому засіданні, з врахуванням майнового стану обвинуваченого.

Від потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надійшли цивільні позови про стягання майнової та моральної шкоди з ПАО « УСК « ГАРАНТ » на користь потерпілих.

Цивільні позови ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди з ПАО « УСК « ГАРАНТ » залишити без розгляду, згідно письмових заяв потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 03.04.2017 року.

Крім того, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 підпадає під дію ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році" тому, заява обвинуваченого зроблена під час судових дебатів про застосування до нього акту амністії підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що він має на утриманні неповнолітню дитину та матір пенсійного віку (1931 року народження).

Відповідно до п. «е» ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», амністія не може бути застосована до осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин.

Так, з норм ст. 12 та ч. 3 ст. 25 КК України вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, яке є тяжким злочином та допустив необережність у формі злочинної недбалості, та даний злочин не є умисним, що свідчить про можливість застосування до обвинуваченого п. е ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні».

Згідно п. «в» ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2016 році" звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України підлягають особи, які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Крім того, згідно п. «є» ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2016 році" звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Оскільки, ОСОБА_2 у судових дебатах зробив заяву про застосування щодо нього акту про амністію, у зв'язку з тим, що він має на утриманні неповнолітню дитину, та матір, 1931 року народження, суд застосовує до ОСОБА_2 п. п. «в», «є» ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2016 році", тому, що правопорушення, яке скоїв ОСОБА_2 є неумисним злочином, а тому він підпадає під дію п. е ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні».

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відшкодування судових витрат в повному обсязі покласти на обвинуваченого відповідно до вимог ст.. 124 КПК України.

Керуючись ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», п. е ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», ст. ст. 12, 25, 86, 88 КК України, ст.. ст.. 100, 124, 128, 129, 368-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1168,1187, 1200, 1208 ЦК України суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від призначеного покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України на підставі ст. 1 п. п. «в», «є» Закону України «Про амністію у 2016 році», у вигляді позбавлення волі строком на 7 (семи) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_5 майнової шкоди у розмірі 41 728 (сорок однієї тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 59 коп. та моральної шкоди у розмірі 550 126 (п'ятсот п'ятдесят тисяч сто двадцять шість) гривень 80 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 36 890 (тридцять шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 29 коп.

В решті позовних вимог на суму 4 838 ( чотири тисячі вісімсот тридцять вісім) гривень 30 коп. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 154 965 (сто п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять ) грн. 10 коп.

В решті позовних вимог на суму 395 161 ( триста дев'яносто п'ять тисяч сто шістдесят одної) гривень 70 коп. - відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_6 майнової шкоди у розмірі 51 068 (п'ятдесят однієї тисячі шістдесят восьми) гривні 31 коп. та моральної шкоди у розмірі 916 900 (дев'ятсот шістнадцять тисяч дев'ятсот) гривень - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 32 коп.

В решті позовних вимог на суму 50 552 ( п'ятдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) гривень 99 коп. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 267 452 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят дві) гривень 99 коп.

В решті позовних вимог на суму 649 447 ( шістсот сорок дев'ять тисяч чотириста сорок сім) гривень 01 коп. - відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_7 майнової шкоди у розмірі 3 255 (три тисячі двісті п'ятдесят п'ять ) гривень 43 коп. та моральної шкоди у розмірі 550 126 (п'ятсот п'ятдесят тисяч сто двадцять шість) гривень 80 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 153 382 ( сто п'ятдесят три тисячі триста вісімдесят дві) гривень 23 коп.

В решті позовних вимог на суму 396 744 ( триста дев'яносто шість тисяч сімсот сорок чотири) гривень 57 коп. - відмовити.

У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_7 майнової шкоди у розмірі 3 255 (три тисячі двісті п'ятдесят п'ять ) гривень 43 коп. - відмовити.

Цивільні позови ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди з ПАО « УСК « ГАРАНТ » залишити без розгляду, роз'яснивши право потерпілим звернутися до суду з цими вимогами у цивільно - правовому порядку.

Речові докази: чоловіча кепка, чоловіча сорочка, чоловічі брюки, чоловічі туфлі, палка (тростина) - після вступу вироку в законну силу - вважати повернутими за належністю потерпілій ОСОБА_5

Судові витрати у розмірі 2 948 (дві тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн.. 76 коп. на залучення експертів, стягнути на підставі ст.. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 395 КПК України шляхом подачі через Приморський районний суд м. Одеси в апеляційний суд Одеської області апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, представнику потерпілих, потерпілим, захиснику, обвинуваченому.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси Д.В.Осіік