Ухвала суду № 70132342, 08.11.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/1119/17 Провадження № 22-ц/772/2763/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 19Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Голота Л.О.,

суддів: Зайцева А.Ю., Рибчинський В.П.

при секретарі: Топольська В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" ОСОБА_3 на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 25.09.2017 року за заявою Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про поновлення пропущеного строку для предявлення виконавчого листа до виконання-

встановила:

Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулося в суд із заявою про поновлення пропущеного строку для предявлення дубліката виконавчого листа до виконання у цивільній справі №136/2611/13-ц.

Заяву мотивував тим, що на підставі ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 03.07.2017 року стягувачу видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі №136/2611/13-ц.

Оскільки строк предявлення виконавчого документа закінчився, стягувач просить суд поновити строку для предявлення виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 25.09.2017 року в задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про поновлення пропущеного строку для предявлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі № 136/2611/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою поновити строк предявлення виконавчого листа до виконання.

Сторони в судове засідання не зявилися, про день та час розгляду у відповідності до п. 5 ст. 76 ЦПК України були повідомлені своєчасно та належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зіст. 371 ЦПК Українистягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Поновлення пропущеного строку слід відрізняти від переривання строку давності для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Заява про поновлення строку подається одночасно з пред'явленням виконавчого документа до суду, який його видав або до суду за місцем виконання.

Разом з тим, відсутність оригіналу виконавчого документа процесуально унеможливлює поновлення строку його пред'явлення.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 6 Конвенції, ратифікованоїЗаконом України від 17.07.1997 № 475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною, а повне та своєчасне виконання можливих судових рішень є складовою частиною такого.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Скасовуючи ухвалу районного суду про відмову в задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції враховує, що з моменту набрання рішенням законної сили до часу звернення Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" із заявою минуло три роки.

21.01.2014 року рішенням Липовецького районного суду Вінницької області по справі № 136/2611/14-ц позов Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Енергобанк" заборгованість в сумі 4217,05 грн., а також 229,40 грн. судові витрати у вигляді судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено видається один виконавчий лист.

Судові рішення можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили (ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 03.02.2014 року).

03.02.2014 року Липовецький районний суд Вінницької області видав ПАТ "Енергобанк" виконавчий лист № 136/2611/14-ц, який стягувач предявив до примусового виконання.

29.01.2015 року головний державний виконавець Відділу ДВС Липовецького районного управління юстиції виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у звязку з відсутністю майна, а також доходів за рахунок яких можливо погасити борг.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (ст.23 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 29.01.2015 року).

Впродовж року з дня повернення виконавчого документа ПАТ "Енергобанк" мало право предявити виконавчий документ до виконання в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", проте вказаних дій не здійснило.

Виконавче провадження здійснюється на засадах гласності та відкритості, що з урахуванням прав стягувача у виконавчому провадженні, в тому числі на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, доводить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав. Таким чином, обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на особу, яка звернулась за захистом своїх прав до суду, в даному випадку стягувача.

03.07.2017 року ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області задоволено заяву представник ПАТ "Енергобанк" від 06.06.2017 року про видачу дубліката виконавчого листа.

Банк зазначив причиною пропуску строку для предявлення виконавчого листа до виконання, встановлення судом першої інстанції факту втрати виконавчого документа з вини посадових осіб органу ДВС при направлені на адресу стягувача оригіналу виконавчого листа та постанови.(а.с. 61,78)

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 14 ЦПК України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судових рішень.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

За змістом ст. 371 ЦПК України та ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачам, які пропустили строк для предявлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Як зазначено стягувачем виконавчий документ на виконанні не перебуває і виконавчі дії не вчиняються.

Згідно положень ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання статті 6 Конвенції є також виконання судового рішення.Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства Права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року, п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29 липня 1998 року, п. 37).

В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10 березня 1997 року (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Суд першої інстанції не зясував причин пропуску строку предявлення виконавчого листа до виконання, на які посилається стягувач та передчасно прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви з вказаних в ухвалі підстав.

Зазначені обставини надають підстави суду апеляційної інстанції дійти висновку про те, що оскаржувану ухвалу постановлено судом першої інстанції з порушенням встановленого порядкущодо розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 1ст. 312 ЦПК Україниє підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія cуддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 25.09.2017 року про відмову в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для предявлення виконавчого листа до виконання скасувати, справу направити на новий розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області для розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про поновлення пропущеного строку для предявлення виконавчого листа до виконання.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.О. Голота

Судді А.Ю. Зайцев

ОСОБА_4

/підписи/

Згідно з оригіналом: