Постанова № 70131740, 08.11.2017, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-а/130/97/2017

130/2339/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.11.2017 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі:головуючої судді Сенько Л.Ю.

секретаря Райчук Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницької області про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови йому 07.09.2017 року у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобовязати Жмеринське обєднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити йому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, що в розрахунку помісячно складає 1208,34 грн. станом на 15.11.2016 року; 1333,34 грн. станом на 01.12.2016 року та 1333,34 грн. станом на 01.08.2017 року починаючи з листопада 2016 року; вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Постанови Верховної ОСОБА_3 України №1600-VІІІ від 22.09.2016 року його звільнено з посади судді Барського районного суду Вінницької області у звязку з відставкою. На цій підставі Барським районним судом Вінницької області 04.10.2016 року видано наказ №38-К про виведення його зі штату суддів Барського районного суду Вінницької області. Наразі він знаходиться на обліку в Барському ПФУ та отримує щомісячно довічне грошове утримання у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді із збільшенням цього розміру на 2% за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років. Нарахування здійснюється на підставі довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої ТУДСА у Вінницькій області №4-35/0048 від 11.01.2017 року. Згідно змісту довідки винагороду визначено з урахуванням окладу, вислуги років та доплати за адміністративну посаду.16.08.2017 року ТУДСА у Вінницькій області на його звернення від 17.05.2017 року йому було видано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в яких окрім окладу, вислуги років та доплати за адміністративну посаду включено матеріальну допомогу на оздоровлення при надання щорічної відпуски у розмірі посадового окладу. З урахуванням матеріального допомоги на оздоровлення розмір визначеної суддівської винагороди станом на 01.12.2016 року вказаний у довідці ТУ ДСА у Вінницькій області №4-35/0048 від 11.01.2017 року відрізняється від розміру за той же період вказаного у довідці №4-35/1268 від 16.08.2017 року. Різниця становить 1333,34 грн. Отже, нарахування та виплата щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці здійснювалась йому не у повному розмірі, що стало йому відомо з часу отримання довідок ТУ ДСА у Вінницькій області від 16.08.2017 року. 28.08.2017 року він звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням довідок ТУ ДСА у Вінницькій області від 16.08.2017 року, тобто з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення. Однак, 07.09.2017 року у задоволенні його заяви відповідач відмовив з посиланням на п.22 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» №1402-YІІІ від 02.06.2016 року причину відмови вказав не проходження ним кваліфікаційного оцінювання. Вважає відмову відповідача незаконною.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився. На електронну пошту суду 02.11.2017 року надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області ОСОБА_4 надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Підтримала письмові заперечення та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В запереченнях зазначено, що управління дійшло висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому управлінням правомірно відмовлено позивачу у врахуванні її при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання. Відтак вимоги позивача щодо задоволення позову є незаконними.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи таке.

Судом встановлено, що відповідно до Постанови Верховної ОСОБА_3 України №1600-VІІІ від 22.09.2016 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади судді Барського районного суду Вінницької області у звязку з відставкою (а.с.10-12).

На підставі наказу №38-К 04.10.2016 року Барського районного суду Вінницької області від 04.10.2016 року ОСОБА_1 виведено зі штату суддів Барського районного суду Вінницької області у звязку з поданням заяви про відставку з 15.11.2016 року (а.с.9).

Відповідно до довідки №4-35/0048 від 11.01.2017 року виданої ТУ ДСА в Вінницькій області ОСОБА_1 станом на 01.12.2016 року суддівська винагорода голови Барського районного суду Вінницької області, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утриманням суддям у відставці складається з окладу, доплати за вислугу років, доплати за адміністративну посаду (а.с.13)

Відповідно до довідок № 4-35/1266, №4-35/1267 та №4-35/1268 від 16.08.2017 року виданих ТУ ДСА в Вінницькій області ОСОБА_1 станом на 15.11.2016 року, 01.08.2017 року та 01.12.2016 року суддівська винагорода голови Барського районного суду Вінницької області, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утриманням суддям у відставці складається з окладу, доплати за вислугу років, доплати за адміністративну посаду та матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки (а.с.15-17).

При зверненні позивача ОСОБА_1 із заявою про здійснення йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням довідок ТУ ДСА у Вінницькій області від 16.08.2017 року йому було відмовлено (а.с.19-20).

Відповідно до ст. 19 ОСОБА_5 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_5 України в Україні діє принцип верховенства права. ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 і повинні відповідати їй. ОСОБА_5 є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується.

Статтею 46 ОСОБА_5 України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 58 ОСОБА_5 України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 ОСОБА_5 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_5 України.

За приписами статей 21, 22 ОСОБА_5 України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 ОСОБА_5 України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується ОСОБА_5 і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених ОСОБА_5 України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

ОСОБА_6 Суд України у пункті 4 Рішення від 08 червня 2016 року № 4- рп/2016 роз'яснив, що у питанні призначення суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453 VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192Л/ІІІ, а саме: щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ, набрав чинності 30вересня 2016 року встановлено, що стосовно суддів, які йдуть у відставку, не пройшовши відповідного кваліфікаційного оцінювання, після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(Відомості Верховної ОСОБА_3 України, 2010 р.,№№ 41-45, ст.529; 2015 р , №18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Тобто порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для суддів, які не проходили кваліфікаційного оцінювання, залишився таким, що визначений зазначеним Рішенням ОСОБА_6 Суду України, включаючи і проведення перерахунку щомісячного грошового утримання при збільшенні суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, й виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ з урахуванням норм Рішення ОСОБА_6 Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ст.ст. 133-134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, за науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, а при наданні щорічної відпустки - виплачується, крім суддівської винагороди, допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

З правил діючої Інструкції № 5 «Зі статистики заробітної плати» вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Згідно зі змістом ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Наведені положення підтверджуються й міжнародними стандартами у сфері судочинства.

Так, згідно пункту 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17.11.2010 року Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

22.05.2008 року ОСОБА_6 Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 ОСОБА_5 України, ОСОБА_6 Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». ОСОБА_6 Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_6 Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях ОСОБА_6 Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Рішенням ОСОБА_6 Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 були визнані неконституційними, зокрема, положення частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.

При цьому ОСОБА_6 Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, яка суперечить ОСОБА_5 України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення ОСОБА_6 Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VIII, а саме, «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Статтею 8 ОСОБА_5 України встановлено, що в Україні визнається і діє верховенство права. ОСОБА_5 має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 України і повинні відповідати їй.

Принцип верховенства права як першочерговий закріплений у статтях 7, 8 КАС України.

Статтею 22 ОСОБА_5 України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Незалежність суддів закріплена в ОСОБА_5 України, отже, статус судді, який зберігається і за суддею у відставці, є конституційним.

Відповідно до статті 126 ОСОБА_5 України незалежність і недоторканість суддів гарантується ОСОБА_5 і законами України.

Отже, враховуючи вищезазначені рішення ОСОБА_6 Суду, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах положення Закону, які призводять до звуження прав судді, а саме, до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такі положення, як і положення Закону, поставлені на розгляд ОСОБА_6 Судом, визнані неконституційними та такими, що звужують права судді, шляхом зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, позивач був звільнений з посади 22.09.2016 року, тобто до набрання чинності (30 вересня 2016 року) Закону України № 1402-VIII від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів», тому даний Закон не діє на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності.

Суд не приймає заперечення представника відповідача, так як вони спростовуються вищезазначеним.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України вважаю за необхідне стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.№1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України,суд,-

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобовязати Жмеринське обєднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до довідок № 4-35/1266, №4-35/1267 та №4-35/1268 від 16.08.2017 року виданих Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Вінницькій області, починаючи з 01.12.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені по сплаті судового збору в сумі 640 грн.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ця постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя