Рішення № 70131409, 06.11.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2017 року Провадження №2-о/425/196/17

Справа № 425/2128/17

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого судді Коваленка Д.С., секретар Гайворонська І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області, справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1, подану від імені ОСОБА_2, заінтересована особа: приватний нотаріус Кремінського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини і місця відкриття спадщини,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області із заявою, де заінтересованою особою вказала: приватного нотаріуса Кремінського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3, та просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 на час відкриття спадщини разом із ОСОБА_4 та місце відкриття спадщини: АДРЕСА_1.

У судове засідання для розгляду справи по суті сторони не зявились. Через канцелярію Рубіжанського міського суду Луганської області представник заявниці подала заяву в якій просила, справу розглянути без її участі та без участі заявниці. Заінтересована особа не зявилась, але подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти задоволення заяви не заперечував.

Позиція заявника полягала в тому, що після смерті його діда ОСОБА_4 відкрилась спадщина на його спадкове майно. Але при зверненні до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, заявнику було відмовлено у звязку з відсутністю документів, що підтверджують місце відкриття спадщини та постійне проживання заявника разом із померлим на момент його смерті. Також повідомив, що метою встановлення зазначеного факту є оформлення права на спадщину.

Заінтересована особа: приватний нотаріус Кремінського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 просив розглянути справу без його участі, а проти задоволення заяви не заперечував.

Суд, на основі всебічного, повного, обєктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, встановив наступні обставини:

Згідно актового запису про народження та витягу з Державного реєстру цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, ОСОБА_4 народився 01 лютого 1947 року (а.с.87,88-89).

А 03 жовтня 1971 року в місті Первомайськ Луганської області, народився син ОСОБА_4 ОСОБА_5, про що свідчить копія свідоцтва про народження та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.9,35-35,70).

ОСОБА_5 28 серпня 1993 року уклав шлюб з ОСОБА_6 (а.с.12). А 23 травня 1994 року, під час перебування останніми у шлюбі, народився ОСОБА_2, про що у місті Первомайськ відділом РАЦС Луганської області зроблений відповідний актовий запис № 185 та видано про народження серії 1-ЕД № 254419 (а.с.8,39-40,68).

Відповідно до свідоцтва про смерть та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, 05 травня 2010 року у місті Первомайськ Луганської області помер ОСОБА_5 (а.с. 10,37-38,69). А 14 квітня 2016 року у місті Первомайськ Луганської області помер його батько ОСОБА_4 (а.с.11,71).

Згідно даних зазначених у паспорті серії ЕМ № 7997501 виданого Первомайським МВ УМВС України в Луганській області 13 грудня 200 року, ОСОБА_4 за життя був зареєстрований з 09 червня 1977 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7). За цією ж адресою з 17 березня 2012 року мав зареєстроване місце проживання і онук ОСОБА_7 ОСОБА_2 (а.с. 5).

Після смерті діда ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримав відмову з тих підстав, що спадкоємцем не було надано документів підтверджуючих останнє місце проживання та коло спадкоємців, які мешкали зі спадкодавцем на момент його смерті (а.с. 64-83 копії матеріалів спадкової справи № 58/2016 відкритої після смерті ОСОБА_4).

Із встановлених обставин вбачається, що метою встановлення заявником факту постійного проживання із ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_2, по час його смерті і встановлення факту відкриття місця спадщини за вказаною адресою, є оформлення заявником права на спадщину.

Згідно частини 1 статті 1221 Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу (який складає шість місяців з часу відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї. З огляду на положення частини другої статті 1220 цього ж кодексу, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

З огляду на це, та положення частини другої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, заяву ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини і місця відкриття спадщини, у зв`язку з відсутністю визначеного законом іншого порядку встановлення таких фактів, слід розглянути по суті.

Відповідно до положень частини першої статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується вільний вибір місця проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з положеннями статті 29 та 310 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово; фізична особа має право вільно обирати собі місце проживання та змінювати його, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Чинне законодавство України не містить визначення такого поняття як "постійне місце проживання", але з огляду на те, що заявник довів той факт, що єдиним його місцем проживання, починаючи з березня 2012 року і до 14 квітня 2016 року є квартира №56 у будинку №19, що розташований по вулиці Куйбишева у місті Первомайськ Луганської області, в якій він проживав зі своїм дідом ОСОБА_4, за його життя (тобто по 14 квітня 2016 року), суд вважає за можливе встановити той факт, що місцем відкриття спадщини є вказана адреса.

Суд також вважає належним доказами проживання ОСОБА_4 в АДРЕСА_3, такі документи як: виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, де адресою проживання ОСОБА_7 зазначена адреса: АДРЕСА_4, та надана заявником довідка щодо складу сімї заявника та місця проживання його за вказаною адресою разом із дідом, незважаючи на те, що ці документи засвідчені печаткою установ, утворених на території міста Первомайськ, яке в силу положень постанови Верховної Ради України №254 від 17 березня 2015 року "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", визнано тимчасово окупованим.

Як відзначив Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 10 травня 2001 року (справа Кіпр проти Туреччині), зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих де-факто органів та інститутів окупаційної влади далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (п.96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (п.92).

А в рішенні від 23 лютого 2016 року (справа Мозер проти Республіки Молдова та Росії), Європейський Суд з прав людини вказав на те, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (п.142).

Тому з огляду на обставини цієї справи та зобов`язання України, як однієї з Договірних Сторін Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поважати права людини, суд не бачить підстав аби не враховувати впроваджений Європейським судом з прав людини підхід.

І саме тому суд вважає, що надані ОСОБА_8 письмові докази є належними, допустимими та достовірними.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1, подану від імені ОСОБА_2.

Керуючись статтями 1-4,8,15,57-64,196,208,209,212-215,256-259 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1, подану від імені ОСОБА_2, заінтересована особа: приватний нотаріус Кремінського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини і місця відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити, що місцем відкриття спадщини ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 14 квітня 2016 року) є АДРЕСА_5.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) із ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 14 квітня 2016 року), у квартирі 56 будинку 19, який розташовано по вулиці Куйбишева у місті Первомайськ Луганської області, з 17 березня 2012 року по 14 квітня 2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час його проголошення з дня отримання копії рішення.

Суддя - Д.С. Коваленко