Рішення № 70130183, 06.11.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р.Справа № 922/4236/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за первісним_позовом Приватного підприємства "Ельтан", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин", с. В. Проходи, Харківської області про та за зустрічним позовом до про визнання недійсним пункту договору Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин", с. В. Проходи, Харківської області Приватного підприємства "Ельтан", м. Харків визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Шрамко І.С. (довіреність № 2 від 06.03.2017 р.);

відповідача за первісним позовом - Удовікова І.М. (довіреність б/н від 22.09.2017 р.).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ельтан", м. Харків (позивач за первісним позовом) звернувся до господарського суду Харківської області із первісною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин", с. В. Проходи, Харківської області (відповідач за первісним позовом) в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 13.01.2017р., просить суд визнати недійсним у певній частині договір оренди майнового комплексу ТОВ "Млин" № 1 від 03.01.2016 р., укладеного між позивачем та відповідачем, а саме пункт 8.2. договору №1 від 03.01.2016р. в якому зазначається, що договір можу бути розірвано достроково: - за вимогою орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору, з моменту укладення договору оренди №1 від 03.01.2016р.

Первісний позов обґрунтовано з посиланням на невідповідність зазначеного вище пункту договору положенням ст. 203, 215, 783 ЦК України, ст. 291 ГК України, та на порушення його умовами прав та інтересів Приватного підприємства "Ельтан", м. Харків, оскільки зазначений пункт договору надає право ТОВ "Млин" на односторонню відмову від договору № 1 від 03.01.2016 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2017 р. по справі № 922/4236/16 позовні вимоги Приватного підприємства "Ельтан" задоволено повністю. Визнано недійсним у певній частині договір оренди майнового комплексу ТОВ "Млин" від 03 січня 2016 року, укладений між ТОВ "Млин" та ПП "Ельтан", а саме пункт 8.2. договору оренди майнового комплексу ТОВ "Млин" від 03 січня 2016 року, в якому зазначається, що договір може бути розірвано достроково: - за вимогою орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору, з моменту укладення договору оренди від 03 січня 2016 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин" на користь Приватного підприємства "Ельтан" судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2017 р. рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2017 р. по справі № 922/4236/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2017 р. та рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2017 р. скасовано. Справу № 922/4236/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована з посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не врахували висновків, викладених в рішенні господарського суду Харківської області від 12.12.2016 р. по справі № 922/3931/16, в зв'язку з чим, дійшли передчасного висновку про задоволення позову.

Під час нового розгляду справи протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2017 р. суддею доповідачем по справі № 922/4236/16 визначено суддю Добрелю Н.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2017 р. на виконання постанови Вищого господарського суду України від 26.07.2017 р. справу № 922/4236/16 призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2017 р. задоволено заяву судді Добрелі Н.С. про самовідвід щодо розгляду справи № 922/4236/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2017 р. суддею-доповідачем по справі № 922/4236/16 визначено суддю Байбак О.І.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2017 р. справу № 922/4236/16 прийнято до розгляду суддею Байбак О.І.

До початку розгляду справи по суті Товариство з обмеженою відповідальністю "Млин", с. В. Проходи, Харківської області звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства "Ельтан", м. Харків, в якій просить суд визнати недійсним у повному обсязі укладений між сторонами договір № оренди немайнового комплексу ТОВ "Млин" № 1 від 03.01.2016 р., з моменту його вчинення.

Зустрічний позов обґрунтовано з посиланням на невідповідність зазначеного договору вимогам ст. 92, 203, 215 ЦК України, оскільки його від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин" підписано директором ОСОБА_3, який діяв з перевищенням своїх повноважень, без згоди учасників товариства, без зазначення в ньому всіх істотних умов, та на явно невигідних для Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин" умовах.

Ухвалою господарського суду від 02.11.2017 р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин" прийнято до провадження, та продовжено її розгляд спільно з первісним позовом.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В процесі нового розгляду справи ТОВ «Млин» надав суду письмові пояснення у справі (вх. № 27388 від 28.08.2017 р.) в яких просить суд в задоволенні первісного позову ПП "Ельтан", м. Харків відмовити, посилаючись на те, що спірний договір оренди № 1 від 03.01.2016 р. є розірваним з 04.11.2016 р., тоді як договір, який є розірваним, в силу закону, не може бути визнано недійсним. Також ТОВ «Млин» наполягає на тому, що ос порений ПП «Ельтан» пункт 8.3. договору не суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки в даному випадку не про односторонню відмову від договору, як про це наполягає ПП «Ельтан», а про взаємне волевиявлення сторін договору.

ПП «Ельтан» надало суду пояснення у справі (вх. № 32212 від 02.10.2017 р.) в яких зазначає про хід розгляду справи № 922/3931/16.

ТОВ «Млин» надало суду письмові пояснення (вх. № 33782 від 17.10.2017 р.).

ПП «Ельтан» надало суду відзиву на зустрічну позовну заяву (вх. № 33959 від 17.10.2017 р.) в яких заперечує проти задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору, окрім п. 8.2. договору, та зокрема зазначає, що в процесі виконання умов договору у засновників ТОВ «Млин» не виникало будь-яких питань стосовно перевищення директором зазначеного товариства при укладанні цього договору відповідних повноважень, а певні недоліки в компетенції директора не повинні впливати на існуючі між сторонами правовідносини стосовно виконання умов договору, оскільки вони стосуються виключно відносин між учасниками та директором ТОВ «Млин».

ТОВ «Млин» надало суду пояснення по зустрічному позову (вх. № 33778 від 17.10.2017 р.) в яких наполягає на задоволенні зустрічного позову, та зокрема зазначає, що директор ТОВ «Млин» ОСОБА_3, при укладанні договору оренди немайнового комплексу ТОВ "Млин" № 1 від 03.01.2016 р. порушив положень статуту цього товариства, не отримавши від учасників товариства відповідної згоди на укладання цього договору, чим порушив корпоративні права останніх; що ПП «Ельтан» в особі директора ОСОБА_4 знало про такі порушення з боку директора ТОВ «Млин»; що ОСОБА_3 на момент укладання спірного договору був людиною похилого віку, інвалідом 2 групи, та тяжко хворів; що спірний договір було укладено на невигідних для ТОВ «Млин» умовах, в т.ч. стосовно розміру орендної плати, яку ПП «Ельтан» мав сплачувати за таку оренду; що договір не містить низку необхідних істотних умов, та ін.

ТОВ «Млин» надало суду пояснення щодо обставин, викладених у рішенні господарського суду Харківської області від 25.10.2017 р. по справі № 922/3931/16 (вх. № 36272 від 06.11.2017 р.) в яких зазначає, що факти і обставини, встановлені судом у вказаному рішенні спростовують доводи та вимоги, викладені позивачем в первісному позові.

ТОВ «Млин» надало суду пояснення відносно порушення орендарем умов договору в частині здійснення плати за договором оренди (вх. № 36268 від 06.11.2017 р.) в яких наполягає на невиконання ПП «Ельтан» власних зобов'язань за договором в частині відшкодування на користь ТОВ «Млин» податку на землю, податку на нерухомість та інших витрат.

ТОВ «Млин» звернулося до суду з клопотанням (вх. № 36271 від 06.11.2017 р.) в якому просить суд витребувати у ГУ ДФС України у Харківській області копію акту № 8411/20-40-14-03-07/34755322 від 26.07.2017 р. документальної планової перевірки ПП «Ельтан» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р.

На думку ТОВ «Млин» зазначений акт може підтвердити або спростувати факт здійснення ПП «Ельтан» капітального або поточного ремонту основних засобів, які передавалися в оренду згідно з умовами спірного договору оренди; факт здійснення ПП «Ельтан» самостійно переробки зерна в борошно; відомості про отримані прибутки ПП «Ельтан» у 2016 році.

Однак, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки за змістом ст. 33 ГПК України обов'язок доказування існування певних обставин покладається на ту із сторін, яка посилається на їх існування, при цьому, згідно зі ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, які на думку ТОВ «Млин» має підтвердити акт № 8411/20-40-14-03-07/34755322 від 26.07.2017 р., з урахуванням вимог ст. 34 ГПК України, мають підтверджуватися іншими засобами доказування. При цьому, певні обставини, які на думку ТОВ «Млин» може підтвердити даний акт, не мають значення для розгляду даної справи. Суд також зазначає, що проведення перевірки вимог податкового законодавства України є компетенцією органів ДФС. У випадку виявлення певних порушень, останні мають право притягнути винних осіб до передбаченої законом відповідальності. При цьому, відносини ПП «Ельтан» з органами ДФС стосуються виключно останніх, а ПП «Ельтан» до того ж має право на збереження в таємниці зазначеної конфіденційної інформації.

На судове засідання 07.11.2017 р. прибули представники ПП «Ельтан» та ТОВ «Млин».

Представник ПП «Ельтан» наполягає на задоволенні первісного позову, а в задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Представник ТОВ «Млин» наполягає на задоволенні зустрічного позову, а в задоволенні первісного позову просить відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 03.01.2016 року між ТОВ «Млин», в особі директора ОСОБА_3, діючого на підставі статуту і протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Млин» № 1 від 03.12.2015 р., як орендодавцем, та ПП «Ельтан» в особі директора ОСОБА_4, діючого на підставі статуту, як орендарем, укладено договір оренди майнового комплексу ТОВ «Млин» № 1.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є передача в оренду Орендарю цілісного майнового млинового комплексу, розміщеного за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вулиця Шевченка, 1.

Згідно з п. 1.3 договору, склад майна цілісного майнового комплексу, який передається орендодавцем в оренду орендарю, визначено в специфікації - Додатку № 1 до даного договору і та є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.4 договору, моментом передання млинового комплексу від орендодавця до орендаря вважається дата, якою сторони за договором оформили своїми підписами Акт приймання-передачі млинового комплексу в оренду.

У відповідності до п. 4.3 договору, передача цілісного майнового комплексу орендарю та повернення цілісного майнового комплексу орендарю оформлюється двостороннім Актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору, підписується сторонами у тому ж складі, що і даний договір.

Згідно з пп. 2.1.1 договору, орендодавець зобов'язується передати в оренду млиновий комплекс у порядку та на умовах даного договору після завершення процедури огляду та звірки його складу, підписати Акт приймання - передачі млинового комплексу директором TOB "Млин".

Згідно з п. 5.1 договору, орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом у розмірі, порядку та строках, встановлених додатковими угодами до даного договору.

Відповідно до п. 5.2 договору, орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом в наступному порядку - не пізніше 6-го числа наступного місяця шляхом перерахування оплати на розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно з п. 8.1. договору, даний договір укладено на строк з 03.01.2016 р. по 03.12.2018 р.

Згідно з вимогами п. 8.2. договору, даний договір може бути розірваний при не оплаті рахунків орендаря більш 15 днів (тобто до 15 числа наступного місяця); при порушенні умов договору; по вимозі орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору; по вимозі орендаря, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору.

Згідно додатковою угодою № 1 до договору, сторони узгодили внести зміни до п. 5.1. договору, та викласти його в наступній редакції: орендар вносить орендну плату за користування майном ТОВ «Млин» в розмірі 8000 грн в місяць; орендар компенсує орендодавцю податок на землю, податок на нерухомість і інші витрати.

В подальшому, додатковою угодою № 2, підписаною ПП «Ельтан» в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «Млин» в особі директора ОСОБА_5 сторони узгодили, що розмір орендної плати за оренду майна становить 11475 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2016 року на виконання п. 4.3 договору ТОВ «Млин» надав ПП «Ельтан» млиновий комплекс передбачений умовами договору, що підтверджується Актом приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками.

Протягом дії договору орендодавець і орендар щомісячно складали акти виконаних робіт, що підтверджують виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Протягом дії договору ПП "Ельтан" перераховувало на рахунок ТОВ "Млин" орендну плату у розмірі, встановленому Додатковими угодами № № 1-2 до Договору.

Сторони у справі зазначають, що станом на момент прийняття даного рішення орендні правовідносини між сторонами фактично припинилися.

Як зазначає ТОВ "Млин", ПП "Ельтан" порушив умови договору та не сплачував передбачені додатковою угодою № 1 платежі з компенсації витрат, понесених у зв'язку зі сплатою земельного податку та податку на нерухоме передбаченому розмірі та у встановлений строк.

ПП "Ельтан" вказує, що з 30 грудня 2016 року, ТОВ "Млин" позбавило ПП "Ельтан" можливості користуватись орендованим Майном та в подальшому почало використовувати орендоване майно самостійно.

ПП "Ельтан" при зверненні до суду з первісним позовом у даній справі, зокрема зазначає, що п. 8.2. договору в частині, яка дозволяє ТОВ "Млин" розірвати договір за вимогою орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору, суперечить вимогам ст. ст. 203, 215, 783 ЦК України, ст. 291 ГК України, порушує права та інтереси ПП "Ельтан", м. Харків, оскільки зазначений пункт договору фактично надає право ТОВ "Млин" на односторонню відмову від договору № 1 від 03.01.2016 р.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з первісним позовом по даній справі про визнання п. 8.2. договору в зазначеній частині недійсним.

ТОВ "Млин" при зверненні до суду з позовом по даній справі, зокрема зазначає, що договір № 1 від 03.01.2016 р. укладено з порушенням вимог ст. 92, 203, 215 ЦК України, оскільки його від імені ТОВ "Млин" підписано директором ОСОБА_3, який діяв з перевищенням своїх повноважень, без згоди учасників товариства, тоді як вимоги абз. 5 ст. 7.13 статуту ТОВ «Млин» в редакції від 26.02.2010 р., яка діяла на момент укладання договору забороняють директору укладати договори на суму, що перевищує 100 грн. без затвердження загальних зборів і зазначені обставини були відомі директору ПП «Ельтан» станом на момент укладання договору. ТОВ «Млин» вказує, що зазначені обставини призвели до порушення корпоративних прав учасників цього товариства.

Крім того, на думку ТОВ "Млин", зазначений договір укладено на явно невигідних для нього умовах, зокрема в частині визначення розміру орендної плати, яка на думку товариства має становити значно вище суму, ніж та що зазначена в договорі.

ТОВ "Млин" вказує, що станом на момент укладання спірного договору директор ТОВ «Млин» ОСОБА_3 був людиною похилого віку, інвалідом 2 групи, та тяжко хворів, що на думку ТОВ «Млин» свідчить про обов'язок директора ПП «Ельтан» перевірити факт наявності згоди учасників ТОВ «Млин» на укладання договору.

ТОВ «Млин» зазначає, що спірний договір не містить низки необхідних істотних умов, зокрема про вартість об'єкту оренди, умови щодо індексації орендної плати, порядку використання амортизаційних нарахувань, за наявності певних неузгодженостей щодо визначення строків дії договору прописом, відсутності договору як єдиного документа, тощо.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з зустрічним позовом по даній справі про визнання п. 8.2. договору в зазначеній частині недійсним.

Суд також зазначає, що постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017 р. по даній справі, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2017 р. та рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2017 р. скасовано. Справу № 922/4236/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Постанова суду касаційної інстанції мотивована з посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не врахували висновків, викладених в рішенні господарського суду Харківської області від 12.12.2016 р. по справі № 922/3931/16, в зв'язку з чим, дійшли передчасного висновку про задоволення позову.

Згідно зі ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

З урахуванням вказівок, які містить постанова Вищого господарського суду України від 26.07.2017 р. по даній справі суд також встановив та враховує наступне.

Як свідчать матеріали справи, в межах справи № 922/3931/16 Товариство з обмеженою відповідальністю "Млин" 16.11.16 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до приватного підприємства "Ельтан" про розірвання договору оренди майнового комплексу ТОВ "Млин" від 03.01.2016, укладеного між ТОВ "Млин" та ПП "Ельтан"; виселення ПП "Ельтан" із займаного нежитлового приміщення - цілісного майнового млинового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вул. Шевченка, 1 з поверненням приміщення належному власнику - ТОВ "Млин"; стягнення з ПП "Ельтан" заборгованості у розмірі 58660,00 грн., що складається із заборгованості з компенсації земельного податку та податку на нерухоме майно у розмірі 49480,00 грн. і заборгованості зі сплати неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 4.5 договору, у розмірі 9180,00 грн.

До прийняття рішення по суті спору ТОВ "Млин" подало заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням ПП "Ельтан" заборгованості з компенсації податку на нерухоме майно у розмірі 27780,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПП "Ельтан" на користь ТОВ "Млин" 21700,00 грн. заборгованості з компенсації земельного податку, 9180,00 грн. заборгованості зі сплати неустойки, виселено ПП "Ельтан" із нежитлового приміщення - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вул. Шевченка, 1; в частині позовних вимог про розірвання договору оренди майнового комплексу від 03.01.2016 № 1 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 касаційну скаргу приватного підприємства "Ельтан" задоволено частково; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 та рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 по справі № 922/3931/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Таким чином, рішення господарського суду від 12.12.2016 р. по справі № 922/3931/16, про необхідність врахування висновків в якому при новому розгляді даної справи вказав Вищий господарський суд України під час нового розгляду даної справи, є скасованим.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, під час нового розгляду справи № 922/3931/16 господарський суд прийняв зустрічну позовну заяву ПП "Ельтан" до ТОВ «Млин» в якій ПП "Ельтан" просило суд зобов'язати ТОВ "Млин" усунути і не чинити перешкод ПП "Ельтан" у користуванні орендованим майном, згідно із умовами договору оренди майна №1 від 03.01.2016, шляхом: звільнення самовільно зайнятого цілісного майнового млинового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1, що належить ПП "Ельтан" на праві оренди відповідно до умов договору оренди майна №1 від 03.01.2016; належного виконання договору оренди майна №1 від 03.01.2016 цілісного майнового млинового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1; надання ПП "Ельтан", його керівникам та працівникам можливості вільного доступу, користування та розпорядження орендованими приміщеннями, спорудами, майном цілісного майнового млинового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1, згідно із договором оренди №1 від 03.01.2016, який укладений між ТОВ "Млин" та ПП "Ельтан".

При цьому, за результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2017 р. по справі № 922/3931/16 первісний позов задоволено. Розірвано договір оренди майнового комплексу ТОВ "Млин" №1 від 03.01.2016, укладений між ТОВ "Млин" та ПП "Ельтан". Стягнуто з ПП "Ельтан" на користь ТОВ "Млин" 7200,00 грн. компенсації витрат по сплаті земельного податку, 9260,00 грн. заборгованість з компенсації витрат по сплаті податку на нерухомість та 2756,00 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Проте, станом на момент прийняття даного судового рішення, рішення господарського суду від 25.10.2017 р. по справі № 922/3931/16 не набрало законної сили.

Таким чином, суд надає правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам з урахуванням зазначених вище фактів та обставин.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В контексті вищевказаного суд зазначає наступне.

Щодо первісного позову про визнання недійсним п. 8.2. договору №1 від 03.01.2016р. в якому зазначається, що договір можу бути розірвано достроково: - за вимогою орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору, з моменту укладення договору оренди №1 від 03.01.2016 р.

На думку ПП «Ельтан», зазначеним пунктом договору суперечить вимогам ст. ст. 203, 215, 783 ЦК України, ст. 291 ГК України, порушує його права та інтереси оскільки зазначений пункт договору фактично надає право ТОВ "Млин" на односторонню відмову від договору № 1 від 03.01.2016 р.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями ПП «Ельтан» з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До зобов'язань, які виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Зміст договору є тими умовами, на яких вони погоджуються виконувати договір і дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Пунктом 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 638-639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, у відповідності до ч. З ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, свобода договору, яка передбачає, зокрема, вільне волевиявлення сторін у встановленні умов договору, право сторін відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, є тими принципами цивільного законодавства України якими сторони можуть керуватися при укладанні договору.

Згідно зі ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 783 ЦК України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Згідно з п. п. 1-3 ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу (приватизації) об'єкта оренди;

ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря;

загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Разом з тим, п. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, положеннями п. 3 ст. 291 ГК України та , п. 1 ст. 651 ЦК України передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку, якщо таке право надано стороні умовами цього договору

Разом з тим, умовами договору, а саме, спірним п. 8.2. передбачено, що договір може бути розірвано достроково за вимогою орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору, що відповідає встановленому законом принципу свободи договору та вимогам п. 1 ст. 651 ЦК України, та п. 3 ст. 291 ГК України.

Також є суттєвим той факт, що в даному випадку мова йде не про односторонню відмову від договору, як про це помилково зазначає ПП «Ельтан», а має місце взаємне волевиявлення двох сторін, закріплене в спірному пункті договору, щодо встановлення певного порядку припинення їхніх правовідносин за цим договором, а саме, за бажанням будь-якої сторони договору шляхом повідомлення за 30 (тридцять) днів до дати розірвання Договору.

Таким чином, відступаючи від загального правила, визначеного ч. 1 ст. 291 ГК України, ст. 783 ЦК України в спірному пункті 8.2 Договору, ПП «Ельтан» і ТОВ «Млин» визначили і погодили право Орендодавця та Орендаря відмовитись від Договору у будь-який час, за умови попередження про це іншої сторони за 30 (тридцять) днів. При цьому, норма ч. 1 ст. 291 ГК України, на яку посилається ПП «Ельтан», не забороняє сторонам за взаємною згодою визначити такий порядок припинення договору і не встановлює, що така умова договору є нікчемною або неприпустимою.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема в постановах від 21.11.2013 року у справі № 926/286/13, від 20.10.2015 року у справі № 910/6916/15-г, від 06.04.2011 року у справі № 54/226-10.

Суд також враховує, що п. 8.2. договору надає сторонам рівні права стосовно розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки кожна з його сторін має право вчинити відповідні дії з повідомленням іншої сторони за 30 днів до дати розірвання договору.

Так само безпідставними є доводи ПП «Ельтан» про те, що спірний пункт договору суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

В пункті 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11 зокрема зазначено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на:

використання всупереч законові державної або комунальної власності;

незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України);

відчуження викраденого майна;

виробництво і відчуження певних об'єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров'я громадян, тощо);

виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу;

приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків;

виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів;

незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей;

використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Проте, матеріали даної справи не містять будь-яких доказів того, що спірний п. 8.2. договору оренди будь-яким чином посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Так само є безпідставними та необґрунтованими з огляду на нижчевикладене є доводи ПП «Ельтан» про те, що в процесі виконання умов договору воно мало домовленість з ТОВ «Млин» та здійснило капітальний ремонт (істотне поліпшення) об'єкту оренди, а за наявності в договорів оренди спірного пункту 8.2 нібито фактично поставлене в нерівне становище в порівнянні з ТОВ «Млин», та застосувавши його останнє фактично позбавило ПП «Ельтан» використовувати поліпшене останнім орендоване майно.

По-перше, умови укладеного між сторонами договору не містять будь-яких посилань на те, що ПП «Ельтан» має право проводити саме капітальний ремонт майнового комплексу ТОВ "Млин". Суд зазначає, що пункти 3.1.3 та 3.1.7., на які посилається ПП «Ельтан», зобов'язують останнього забезпечувати схоронність орендованого майна та здійснювати його ремонт в процесі експлуатації, без зазначення того, що такий ремонт має бути саме капітальним, тобто істотне поліпшення об'єкту оренди.

По-друге, матеріали даної справи не містять будь-яких доказів наявності з боку керівництва ТОВ "Млин" згоди на здійснило капітальний ремонт (істотне поліпшення) об'єкту оренди.

По-третє, матеріали справи в розумінні ст. 34 ГПК України не містять належних та допустимих доказів проведення капітального ремонту (істотного поліпшення) об'єкту оренди з боку ПП «Ельтан».

Суд критично ставиться до посилань ПП «Ельтан» про те, що в зв'язку з застосуванням ТОВ "Млин" спірного п. 8.2. договору та розірвання договору, ПП «Ельтан» фактично позбавляється можливості виконати свої зобов'язання перед третіми особами за укладеними договорами.

Згідно зі ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За змістом ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється зокрема на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, посилання ПП «Ельтан» на виникнення в нього збитків в зв'язку з розірванням договору ТОВ «Млин» на підставі п. 8.2. договору є виключно власними комерційними ризиками ПП «Ельтан», які є невід'ємною складовою підприємницької діяльності.

Суд також враховує, що ПП «Ельтан» не займає монопольне становище на ринку виробництва борошно-круп'яної продукції, а тому з огляду на наявність на ринку інших суб'єктів господарювання, які виготовляють таку продукцію, в фізичних та юридичних осіб, які мають на меті придбати таку продукцію не виникне відповідних складнощів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що спірний пункт 8.2. договору узгоджено сторонами на власний розсуд, з урахуванням вимог ст. 6, 627 ЦК України, тобто користуючись принципом свободи договору, його зміст не порушує вимог чинного законодавства України, в т.ч. ч. 1 ст. 291 ГК України, ст. 783 ЦК України, ч. 1 ст. 228 ЦК України на які посилається ПП «Ельтан», не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства, негативні наслідки які можуть виникнути у сторін у зв'язку з його застосуванням є комерційним ризиком останніх, тобто невід'ємною частиною підприємницької діяльності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову в частині визнання недійсним п. 8.2. договору №1 від 03.01.2016р. в якому зазначається, що договір можу бути розірвано достроково: - за вимогою орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору, з моменту укладення договору оренди №1 від 03.01.2016 р. з посиланням на вищевказані обставини.

Вимоги ТОВ «Млин» про припинення провадження у справі в частині розгляду первісного позову з тих підстав, що господарський суд в рішенні від 25.10.2017 р. по справі № 922/3931/16 вже зробив правовий висновок стосовно дійсності спірного п. 8.2. договору, суд вважає безпідставними, оскільки по-перше, в межах справи № 922/3931/16 суд не розглядав позовних вимог про визнання недійсним п. 8.2. договору, по-друге, викладені в даному рішенні висновки є виключно думкою суду при винесенні рішення в межах справи № 922/3931/16 та в силу положень ст. 32-35 ГПК України не є обов'язковою для суду під час розгляду даної справи, по-третє, рішення господарського суду від 25.10.2017 р. по справі № 922/3931/16 станом на момент прийняття даного рішення, є таким, що не набрало законної сили.

Щодо зустрічного позову про визнання недійсним в повному обсязі договору оренди майнового комплексу ТОВ «Млин» №1 від 03.01.2016 р.

Як вже було зазначено вище, в обґрунтування своїх вимог ТОВ «Млин» посилається на наступне.

1) спірний договір укладено з порушенням вимог ст. 92, 203, 215 ЦК України, оскільки його від імені ТОВ "Млин" підписано директором ОСОБА_3, який діяв з перевищенням своїх повноважень, без згоди учасників товариства, тоді як вимоги абз. 5 ст. 7.13 статуту ТОВ «Млин» в редакції від 26.02.2010 р., яка діяла на момент укладання договору забороняють директору укладати договори на суму, що перевищує 100 грн. без затвердження загальних зборів і зазначені обставини були відомі директору ПП «Ельтан» станом на момент укладання договору. ТОВ «Млин» вказує, що зазначені обставини призвели до порушення корпоративних прав учасників цього товариства.

2) спірний договір укладено на явно невигідних для ТОВ «Млин» умовах, зокрема в частині визначення розміру орендної плати, яка на думку товариства має становити значно вище суму, ніж та що зазначена в договорі.

3) що станом на момент укладання спірного договору директор ТОВ «Млин» ОСОБА_3 був людиною похилого віку, інвалідом 2 групи, та тяжко хворів, що на думку ТОВ «Млин» свідчить про обов'язок директора ПП «Ельтан» перевірити факт наявності згоди учасників ТОВ «Млин» на укладання договору.

4) договір не містить певних обов'язкових для його укладання умов.

Однак, суд не погоджується з відповідними доводами ТОВ «Млин» з огляду на наступне.

Щодо відсутності погоджень загальними зборами учасників ТОВ «Млин» укладання договору.

Пунктами 1-3 статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.1. статуту ТОВ «Млин» (в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірного договору), вищим органом товариства є загальні збори учасників.

Згідно з п. 7.10. статуту ТОВ «Млин» (в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірного договору) у товаристві створюється виконавчий орган в особі директора (дирекції). Дирекція створюється за рішенням загальних зборів, яку очолює генеральний директор.

За змістом п. 7.11. статуту ТОВ «Млин» (в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірного договору) директор (дирекція) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Директор підзвітний зборам учасників і організовує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Директор діє від імені товариства в межах, встановлених загальними зборами товариства, здійснює управління поточною діяльністю товариства та його підрозділів.

За змістом п. 7.13 статуту ТОВ «Млин» (в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірного договору) директор без затвердження зборів учасників укладає договори (угоди) на суму, яка не перевищує 100 грн.

Як свідчать матеріали справи, на момент укладання договору оренди майнового комплексу ТОВ «Млин» №1 від 03.01.2016 р. директором ТОВ «Млин» був ОСОБА_6, який одночасно був і учасником товариства з часткою 495 000 грн., що становить 33 % статутного капіталу ТОВ «Млин».

Саме ОСОБА_6 від імені ТОВ «Млин» підписав спірний договір оренди майнового комплексу ТОВ «Млин» №1 від 03.01.2016 р. Зазначений договір укладено на суму більшу, ніж 100 грн.

Суд констатує відсутність в матеріалах справи доказів прийняття загальними зборами учасників ТОВ «Млин» рішення про надання (затвердження) ОСОБА_6 згоди на укладання зазначеного договору.

Разом з тим, статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В пункті 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», зокрема зазначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Суд констатує, що матеріали даної справи містять беззаперечні докази схвалення з боку ТОВ «Млин» договору №1 від 03.01.2016 р., укладеного з ПП «Ельтан».

Дані схвалення мали місце зокрема шляхом :

1) Надання ПП «Ельтан» майнового комплексу ТОВ «Млин» в оренду на виконання умов договору оренди №1 від 03.01.2016 р. та тривале продовження орендних правовідносин з останнім;

2) Отримання від ПП «Ельтан» орендної плати та витрат на утримання орендованого майна на виконання умов договору №1 від 03.01.2016 р.;

3) Ведення учасниками ТОВ «Млин» та новим керівництвом товариства численної переписки з керівництвом ПП «Ельтан» з приводу збільшення розміру орендної плати, та сплати існуючої заборгованості за договором;

4) Укладання новим керівництвом ТОВ «Млин» в особі директора ОСОБА_5 додаткової угоди № 2 до договору від 03.06.2016 р. до оренди №1 від 03.01.2016 р. та збільшення нею розміру орендної плати за договором;

5) Звернення ТОВ «Млин» до суду в межах справи № 922/3931/16 з позовними вимогами до ПП «Ельтан» про розірвання договору до оренди №1 від 03.01.2016 р., який ТОВ «Млин» вважає недійсним, та стягнення за цим договором компенсації витрат по сплаті земельного податку, та заборгованості з компенсації витрат по сплаті податку на нерухомість, сплата яких ПП «Ельтан» передбачена умовами зазначеного договору.

Таким чином, ТОВ «Млин» в особі як колишнього так і нинішнього керівництва своїми діями схвалило Договір оренди №1 від 03.01.2016 р., а відтак підстави для визнання його недійсним з посиланням на перевищення директором ТОВ «Млин» при його укладанні власних повноважень в даному випадку відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 19.08.2014 р. по справі № 3-68гс14 за наслідками розгляду заяви з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так само безпідставними суд вважає посилання ТОВ «Млин» на те, що директор ТОВ «Млин» ОСОБА_3 в час укладання договору оренди № 1 від 03.01.2016 р. був людиною похилого віку, інвалідом 2 групи, та тяжко хворів. Суд констатує, що матеріали даної справи дійсно містять докази існування зазначених обставин. Проте, в матеріали даної справи не містять, та ТОВ «Млин» суду не надано будь-яких доказів що саме хворобливий стан ОСОБА_3 призвів до укладання зазначеного договору, що останній при укладанні договору не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, що останній на момент укладання останній був недієздатною особою, був вчинений останнім під впливом помилки, або доказів існування інших обставин, які в даному випадку мають істотне значення, та які можуть зумовлювати недійсність укладеного ОСОБА_3 договору оренди № 1 від 03.01.2016 р.

Суд критично ставиться до посилань ТОВ «Млин» про те, що договір оренди № 1 від 03.01.2016 р. укладено на явно невигідних для ТОВ «Млин» умовах, зокрема в частині визначення розміру орендної плати, яка на думку товариства має становити значно вищу суму, ніж та що зазначена в договорі.

Як вже було зазначено вище, при надання правової кваліфікації первісному позову чинним законодавством України (ст. 6, 627 ЦК України) закріплено принцип свободи договору, який передбачає, зокрема, вільне волевиявлення сторін у встановленні умов договору, право сторін відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з п. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом п. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

При цьому, згідно зі ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За змістом ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється зокрема на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, при встановленні ціни на орендні послуги за договором оренди №1 від 03.01.2016 р. сторони керувалися принципом свободи договору, з урахуванням вимог ст. 6, 627, 632 ЦК України, та встановили ціну на підставі вільного волевиявлення, що відповідає зазначеним вимогам закону. Зазначене спростовує доводи ТОВ «Млин» про те, що договір оренди №1 від 03.01.2016 р. має бути визнано недійсним в зв'язку з низькою ціною орендних послуг, які були встановлені в цьому договорі. До того ж, зазначені обставини також є комерційним ризиком ТОВ «Млин», тобто невід'ємною частиною підприємницької діяльності.

Так само безпідставними суд вважає посилання ТОВ «Млин» на те, що спірний договір оренди № 1 від 03.01.2016 р. не містить низки істотних умов, обов'язкова наявність яких передбачена певними статтями ГК України, зокрема щодо оцінки об'єкта оренди, індексації орендної плати, тощо.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Пунктами 2-3 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як свідчать матеріали справи, спірний договір оренди № 1 від 03.01.2016 р. містить всі необхідні істотні умови, необхідні для даного виду договору, зокрема умови щодо предмету, ціни та строк дії договору, що відповідає вимогам ст. 638 ЦК України та ст. 181 ГК України.

Дані умови, як вже було зазначено вище, сторонами узгоджені на підставі вільного волевиявлення, тобто керуючись принципом свободи договору. Наявні в договорі умови дозволяють сторонам виконувати його умови в повному обсязі.

В пункті 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», зокрема зазначено, що сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, відсутність в договорів оренди № 1 від 03.01.2016 р. тієї чи іншої умови, яка на думку ТОВ «Млин» має бути наявною в цьому договорі, по-перше, не зумовлює неможливість сторін виконувати умови цього договору, і по-друге, не є підставами для визнання такого договору недійсним.

Посилання ТОВ «Млин» на те, що договору оренди № 1 від 03.01.2016 р. не існує в формі єдиного документа позбавлені фактичного та правового обґрунтування, такий договір між сторонами укладено саме в формі єдиного документа, копія якого залучена до матеріалів справи, а певні, на думку ТОВ «Млин», суперечливі записи в договорі, зроблені від руки, з огляду на положення ст. ст. 627, 639 ЦК України не можуть зумовлювати недійсність цього договору.

Зазначені вище обставини свідчать про безпідставність вимог ТОВ «Млин» про визнання недійсним договору оренди № 1 від 03.01.2016 р. з зазначених останнім в зустрічному позові підстав та мотивів, та зумовлюють прийняття судом рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Суд також враховує, що в зустрічному позові ТОВ «Млин» оспорюючи весь договір оренди № 1 від 03.01.2016 р. також в його складі оспорює і п. 8.2., який оспорює ПП «Ельтан» в первісному позові. Проте, оскільки підстави для оспорення п. 8.2. договору сторонами зазначено різні, зазначене при розгляді зустрічного позову унеможливлює застосування до спірних правовідносин п. 2 ст. 80 ГПК України щодо даної частини зустрічного позову.

Суд при прийнятті даного рішення також враховує факт відсутності в матеріалах справи доказів розірвання договору оренди № 1 від 03.01.2016 р., факту наявності судового спору з цього приводу в межах справи № 922/3931/16, не набрання рішенням по зазначеній справі законної сили, та відповідно, неможливості врахування висновків, викладених в ньому стосовно дійсності договору, при прийнятті даного судового рішення.

Разом з тим, суд при прийнятті даного судового рішення враховує роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України в пункті 2.6. постанови від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», згідно з яким розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним; так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд з урахуванням вимог ст.ст. 44, 49 покладає судові витрати за первісним позовом - на ПП «Ельтан», та за зустрічним позовом - на ТОВ «Млин».

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.2017 р.

Суддя О.І. Байбак