Рішення № 70130127, 06.11.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2017р. Справа № 914/2102/17

За позовом: Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області, м. Червоноград Львівської області, в інтересах держави

до відповідача 1: Дублянської міської ради, м. Дубляни, Жовківський р-н., Львівська обл.,

до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

про: скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,003 га.

Суддя Синчук М.М.

при секретарі Карась Х.

За участю представників:

прокурор: Куцик В.Б.- прокурор;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: ОСОБА_1

Присутнім представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави до відповідача 1: Дублянської міської ради та до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,003 га.

Ухвалою суду від 23.10.2017 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 06.11.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач 2 будучи депутатом Дублянської міської ради 17.05.2016 р. під час засідання міської ради не повідомив колегіальний орган про наявність у нього реального конфлікту інтересів при голосуванні за прийняття рішення №21 «Про надання дозволу на оренду елементів благоустрою комунальної власності для розміщення МАФу (автосервіс) площею 30 кв.м. в АДРЕСА_2» та проголосував «За» прийняття такого рішення шляхом підняття руки, рішення було прийнято одноголосно, про що внесені відомості до протоколу засідання, чим порушив вимоги ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Так, на підставі вказаного рішення Дублянської міської ради №21 від 02.06.2016 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення малих архітектурних форм та торгівельних павільйонів.

В судове засідання прокурор з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позові та надав усні пояснення по суті справи.

В судове засідання представник відповідача 1 не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, вимог ухвали суду від 23.10.2017 р. не виконав.

В судове засідання представник відповідача 2 з'явився, вимог ухвали суду від 23.10.2017 р. не виконав, подав письмову заяву про визнання позовних вимог та надав усні пояснення по суті справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача 1.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач 1 відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, а відповідач 2 позовні вимоги визнав, так з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача 1 за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора та представника відповідача 2, суд встановив наступне.

02 червня 2016 року Дублянською міської ради Жовківського району Львівської області прийнято рішення №21 «Про надання дозволу на оренду елементів благоустрою комунальної власності для розміщення МАФу (автосервісу) площею 30 кв.м. в АДРЕСА_2» (надалі - Рішення міської ради).

Даним рішенням міської ради, крім іншого вирішено: надати дозвіл на оренду елементів благоустрою комунальної власності для розміщення МАФу (автосервісу) площею 30 кв.м. в АДРЕСА_2; укласти договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення малої архітектурної форми площею 30 кв.м. в АДРЕСА_2 терміном на 3 роки, з підприємцем ОСОБА_1

02 червня 2016 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено Договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення малих архітектурних форм та торгових павільйонів реєстраційний №320 (надалі - Договір). За умовами цього Договору Орендодавець надає у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою площею 30,0 кв.м. (тротуар, газон, площадка, тощо) за адресою: АДРЕСА_2 в термін з 02 червня 2016 р. до 02 червня 2019 р. п. 2.1.1. Договору.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 29.03.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 28, 35 Закону України «Про запобігання корупції» вчинив адміністративне порушення, пов'язане з корупцією. Зокрема, постановою встановлено, що 02.06.2016 р. під час проведення шостої сесії сьомого демократичного скликання Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області ОСОБА_1, будучи депутатом Дублянської міської ради всупереч інтересам держави та територіальної громади м. Дубляни, брав участь у голосуванні при розгляді його заяви з проханням надати дозвіл на оренду землі в розмірі 30 кв.м. під встановлення МАФу по АДРЕСА_2 для ведення підприємницької діяльності автосервісу.

В судове засіданні відповідач 2 з'явився, позовні вимоги прокурора визнав, про що письмово написав у поданій до суду заяві.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено порушення справи у господарському суді за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, лише якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин прокурором обґрунтовується.

Отже, звертаючись до суду із заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави у суді і є самостійним учасником процесу.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі такого органу.

Чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення ради у даних земельних правовідносинах.

Таким чином, у даних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а рішення відповідача 1 порушує норми діючого законодавства. У зв'язку з тим, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах Червоноградська місцева прокуратура звернулась до суду за захистом державних інтересів і набуває статусу позивача.

Крім того, повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність, безумовно становить суспільний інтерес.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 статті 35 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Так, постановою Жовківського районного суду Львівської області від 29.03.2017 р. встановлено, що 02 червня 2016 р. під час проведення шостої сесії сьомого демократичного скликання Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області ОСОБА_1, будучи депутатом Дублянської міської ради всупереч інтересам держави та територіальної громади м. Дубляни, брав участь у голосуванні при розгляді його заяви з проханням надати дозвіл на оренду землі в розмірі 30 кв.м. під встановлення МАФу по АДРЕСА_2 для ведення підприємницької діяльності автосервісу. Даними діями порушив вимоги ст. ст. 28, 35 Закону України «Про запобігання корупції» вчинивши адміністративне порушення, пов'язане з корупцією.

Відповідно до частини 1 статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Так, суд розглянувши вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення шостої сесії Дублянської міської ради №21 від 02.06.2016 р. «Про надання дозволу на оренду елементів благоустрою комунальної власності для розміщення МАФу (автосервіс) площею 30 кв.м. в АДРЕСА_2», визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.06.2016 р. укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 та зобов'язання ОСОБА_2 повернути Дублянській міській раді земельну ділянку площею 0,003 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2, вважає такі вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Дублянської міської ради №21 від 02.06.2016 р. «Про надання дозволу на оренду елементів благоустрою комунальної власності для розміщення МАФу (автосервіс) площею 30 кв.м. в АДРЕСА_2».

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 02.06.2016 р., укладений між Дублянською міською радою та ОСОБА_1, який зареєстрований у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) на території Дублянської міської ради за №320.

4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) повернути Дублянській міській раді Жовківського району Львівської області (адреса: вул. Студентська, буд. 5, м. Дубляни, Жовківський р-н., Львівська обл., 80381; ідентифікаційний код 36762986) земельну ділянку площею 0,003 га, яка знаходиться в селі Малі Підліски Жовківського району Львівської області по вулиці Київська.

5. Стягнути з Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області (адреса: вул. Студентська, буд. 5, м. Дубляни, Жовківський р-н., Львівська обл., 80381; ідентифікаційний код 36762986) на користь прокуратури Львівської області (адреса: пр. Шевченка, буд. 17-19, м. Львів, Львівська обл., 79000; ідентифікаційний код 02910031) 2.400,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь прокуратури Львівської області (адреса: пр. Шевченка, буд. 17-19, м. Львів, Львівська обл., 79000; ідентифікаційний код 02910031) 2.400,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

7. Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 09.11.2017 р.

Суддя Синчук М.М.