Рішення № 70130082, 17.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017Справа №910/15186/17Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південно-Західна електроенергетична система" державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про внесення змін до договору №124/05-Л/Е-05387/НЮ від 05.04.2005р.

Представники сторін:

від позивача: Горопашний І.В. - представник за довіреністю № 1162 від 30.06.2017 р;

від відповідача: Пахолок О.А. - представник за довіреністю № 7500 від 21.08.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південно-Західна електроенергетична система" державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про внесення зміни до договору №124/05-Л/Е-05387/НЮ від 05.04.2005р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.09.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.09.2017 року.

22.09.2017 р. до канцелярії суду позивач подав документи, на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2017 р.

Представник відповідача виконав вимоги ухвали суду від 11.09.2017 р.

В судовому засіданні оголошено перерву до 17.10.2017 року.

В судовому засіданні 17.10.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.04.2005 року між Львівською державною залізницею (замовник) та Національною енергетичною компанією «Укренерго» (підрядник) укладено договір №124/05-Л/Е-05387/НЮ, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується своїми силами з використання власних матеріалів виконати на свій ризик наступну роботу: надавати послуги з технічного і оперативного обслуговування, поточного ремонту пристроїв та обладнання по об'єкту «Реконструкція ПС-330 «Тернопільська», що належить замовнику.

Відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» № 4442-VI від 23.02.2013 року, Кабінетом Міністрів України 25.06.2014 року прийнята постанова №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», пунктом 1 якої передбачено, що публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

В зазначеному додатку 1 (Перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство «Українська залізниця») вказано державне територіально галузеве об'єднання «Львівська залізниця» - код ЄДРПОУ 01059900.

Відповідно до п.6. статті 2 ЗУ № 4442-VI публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, зокрема і правонаступником усіх прав і обов'язків державного територіально галузевого об'єднання «Львівська залізниця».

Згідно з п.9.1 договору, цей договір діє з моменту підписання до 31.12.2005р. Дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до його закінчення не надійшло письмових заяв щодо припинення його дії або зміни його умов.

Вартість робіт по цьому договору визначається на підставі кошторису, який є невід'ємною частиною договору і складає 18212,75 грн. в т.ч. ПДВ 20% 3035,46 в місяць.

Згідно з п.10.2 договору, будь-які зміни та доповнення до договору вносяться шляхом укладення додаткових угод, що підписуються обома сторонами.

25.08.2011 року між сторонами укладено договір №321/2011 про внесення змін до договору №124/05-Л/Е-05387/НЮ від 05.04.05р., відповідно до якого сторони внесли зміни в п.2.1 та доповнили розділ 10 договору.

Так, відповідно до п.2.1 в редакції договору про внесення змін, вартість робіт по цьому договору визначається на підставі кошторису, який є невід'ємною частиною договору і складає 32285,90 грн. в т.ч. ПДВ 20% 5 380,98 в місяць.

Крім того, відповідно до п.10.2 в редакції договору про внесення змін, зміна будь-якого з чинників, а саме, рівня заробітної плати працівників підрядника, загальновиробничих та адміністративних витрат, цін на сировину та матеріали та інших об'єктивних чинників, що впливають на визначення ціни договору може бути підставою для зміни вартості робіт. При необхідності перегляду вартості робіт по договору, вона обґрунтовується розрахунками і оформлюється додатком, що підписується сторонами і є невід'ємною частиною даного договору.

Як зазначено позивачем, з моменту укладення зазначеного договору про внесення змін та доповнень пройшло вже більше 5 років. За цей час істотно змінилися чинники, які формують вартість робіт, що виконуються позивачем, зокрема збільшилася вартість технічного та оперативного обслуговування, поточного ремонту пристроїв та обладнання. У зв'язку з чим, керуючись п.10.2. даного договору, позивач листом №32-04/743-17 від 09.02.2017 звернувся до структурного підрозділу відповідача для якого виконуються вказані роботи з пропозицією укласти додаткову угоду про збільшення вартості робіт по договору до 48103,21 гри. в місяць. До вказаного супровідного листа відповідачу було надіслано два примірники додаткової угоди та інші документа, що підтверджували економічну обгрунтованість збільшення вартості робіт по даному договору.

У відповідь на звернення позивача, відокремлений підрозділ відповідача (регіональна філія «Львівська залізниця») надіслав лист від 13.03.2017 №Е-6/666 яким запропонував замість укладення додаткової угоди укласти новий договір на виконання робіт шляхом проведення переговорної процедури згідно з положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII.

Не отримавши позитивної відповіді від регіональної філії відповідача - «Львівська залізниця» щодо укладення додаткової угоди, позивач звернувся безпосередньо до відповідача - ПАТ «Українська залізниця» з листом №32-04/1561-17 від 30.03.2017 року. Разом з вказаним листом відповідачу надіслано додаткову угоду в 2 -х примірниках та інші документи. В зазначеному листі позивач детально обґрунтував необхідність укладення даної додаткової угоди про збільшення щомісячної вартості робіт, надав необхідні фінансово - економічні розрахунки та запропонував відповідачу підписати два примірники додаткової угоди.

У відповідь листом №ЦУ 1-13/118 від 26.04.2017 року відповідач повідомив позивача про те, що 25.12.2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про публічні закупівлі», який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Та зазначено, що у разі якщо договір не припинив дію у встановленому законодавством порядку та зобов'язання прийняті замовником (учасником) не виконані, виконання зобов'язання сторонами договору має здійснюватися з дотримання норм Цивільного кодексу України. При цьому виконання зобов'язань сторонами договору без зміни умов договору про закупівлю, укладеного до набрання чинності Закону, не потребує застосування норм цього Закону. У зв'язку з чим, було запропоновано заключити новий договір із зазначеного у листі питання відповідно до діючого законодавства України у сфері здійснення закупівель.

Не погоджуючись з вищезазначеним, позивач звернувся в суд з вимогою про прийняття рішення, яким внести зміни до договору від 05.04.2005 №124/05-Л/Е-05387/НЮ, а саме викласти п.2.1 в наступній редакції: «Вартість робіт по цьому договору визначається на підставі кошторису, який невід'ємною частиною договору і складає 48103,21 грн. (сорок вісім тисяч сто три гривні 21 коп.), в т.ч. ПДВ 20%- 8017,20 грн. (вісім тисяч сімнадцять гривень 20 коп.) в місяць а також змінити додатки 1, 2, 3 до договору від 06.042005 №124/05-Л/Е-0537/НЮ, виклавши їх в новій редакції, що додається (додатки 1, 2,3 до позовної заяви).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення правовідношення.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З огляду на те, що сторони не дійшли згоди про внесення змін до договору, спір передано на вирішення суду.

За приписами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Позивачем зазначено, що діючий договір від 05.04.2005 №124/05-Л/Е-05387/НЮ укладено сторонами під час дії Закону України «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти» від 22.02.2000 в редакції Закону України від 20.01.2005 №2377-ІУ. Цей Закон встановлював загальні правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти» державні кошти - це кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, що забезпечують діяльність цих органів.

Таким чином, у вищевказаному законі було визначено значення терміну «державні кошти» без віднесення до них коштів державних підприємств, якими були замовник і підрядник за Договором на момент його укладення.

Згідно з ст. 5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність.

Таким чином, на думку позивача, оскільки на діючий договір від 05.04.2005 року не розповсюджуються вимоги законодавства про публічні закупівлі, сторони зобов'язані не тільки виконувати умови договору але і мають праю вносити зміни та доповнення в даний договір шляхом підписання додаткових угод.

Проте, відповідно до ч. 3 статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

25.12.2015 року прийнято Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Згідно з п.9 ч.1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб'єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження (стаття 4 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ч.1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», цей Закон застосовується:

до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;

до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов'язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Пунктом 2 ч.2 статті 35 Закону України «Про публічні закупівлі», як виняток, у разі відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на відповідному ринку, внаслідок чого договір про закупівлю може бути укладено лише з одним постачальником, за відсутності при цьому альтернативи, замовником може застосовуватись переговорна процедура закупівлі.

Суд зазначає, що саме моментом укладення договору (внесення змін до договору) визначається застосовне до договору законодавство. Договір (зокрема, про внесення змін до нього) повинен відповідати законодавству, чинному в момент його укладення. Крім того, саме в цьому розумінні розглядається і недійсність правочину - в разі недодержання вимог, визначених законодавством саме на момент вчинення такого правочину.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тлумачення зазначеного вище положення викладено в Рішенні Конституційного суду №1-рп/99 від 09.02.1999. Так, Конституційний суд зазначає наступне: в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, внесення змін до договору від 05.04.2005 року №124/05-Л/Е-05387/НЮ повинне відбуватися з урахування чинного законодавства на момент їх укладення, а тому повинні застосовуватися умови Закону України «Про публічні закупівлі».

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про прийняття рішення, яким внести зміни до договору від 05.04.2005 №124/05-Л/Е-05387/НЮ, а саме викласти п.2.1 в наступній редакції: «Вартість робіт по цьому договору визначається на підставі кошторису, який невід'ємною частиною договору і складає 48103,21 грн. (сорок вісім тисяч сто три гривні 21 коп.), в т.ч. ПДВ 20%- 8017,20 грн. (вісім тисяч сімнадцять гривень 20 коп.) в місяць а також змінити додатки 1, 2, 3 до договору від 06.042005 №124/05-Л/Е-0537/НЮ, виклавши їх в новій редакції, що додається (додатки 1, 2,3 до позовної заяви) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 09.11.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий