Ухвала суду № 70128988, 26.10.2017, Господарський суд м. Києва

УХВАЛА

Суддя Демидов В.О., розглянувши

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов'язання виконати платіжне доручення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 р. матеріали вказаної справи направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ між суддями 09.08.2017 р. матеріали справи №904/7666/17 за вказаним позовом передані на розгляд судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва №904/7666/17 від 10.08.2017 р. було повернуто позовну заяву без розгляду відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

18.10.2017 р. до господарського суду міста Києва надійшла заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення судового збору у розмірі 1 600,00 грн., сплаченого за подання позову згідно квитанції №0.0.807462986.1 від 17.07.2017 р.

Розглянувши вищевказану заяву, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Відповідно до п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 р. питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в ухвалі про припинення провадження у справі з підстав, наведених у статті 80 ГПК (крім випадків якщо провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

Як зазначено в п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Однак, заявником в якості доказу сплати судового збору подано копію квитанції №0.0.807462986.1 від 17.07.2017 р. на суму 1 600,00 грн., у зв'язку із чим суд відмовляє заявникові у задоволенні заяви про повернення судового збору.

Водночас, суд зауважує, що заявник непозбавлений можливості повторно звернутись із заявою про повернення судового збору, долучивши до неї оригінал платіжного доручення.

Керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», статтею 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення судового збору у розмірі 1 600,00 грн. сплаченого за подання позову згідно квитанції №0.0.807462986.1 від 17.07.2017 р. відмовити.

2. Копію даної ухвали направити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Суддя В.О. Демидов