Рішення № 70125628, 01.11.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/6229/17

н.п. 2/415/2148/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.11.17 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

при секретарі судового засідання Гавриленко В.В.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити його на роботі викладача спецдисциплін ДПТНЗ «ЛПГПЛ», стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з вересня 2017 року по день поновлення на роботі.

В обґрунтування позову зазначив, що був прийнятий на посаду майстра виробничого навчання в групу електрослюсар підземний Лисичанського ПТУ № 2, згідно з наказом № 218 від 21.09.1967. Наказом № 087-К від 31.08.2017 р. його звільнено з посади викладача спецдисциплін, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку зі скороченням штату. 21.06.2017 МОН України було видано наказ № 885 про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів міста Лисичанська Луганської області. Виконання вказаного наказу, головою комісії державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей» ОСОБА_3, проведено з грубими порушеннями КЗпП України за скороченням штату. Засідання профкому відбулось 27.06.2017, на яке позивач запрошений не був. Наказ № 120 про попередження працівників щодо реорганізації професійно-технічних навчальних закладів міста Лисичанська Луганської області був виданий 29.06.2017. Вказаний наказ не містить чітких формулювань щодо скорочення чисельності працівників, зокрема п. 1 наказу викладено наступним чином: « Попередити під підпис про наступне можливе звільнення робочих місць та можливе скорочення штату….». З червня 2017 року позивач неодноразово звертався до голови профспілкового комітету щодо видачі копії протоколу засідання профкому від 27.06.2017, проте на даний час вказаний наказ позивачу не вручено. Вважає, що позивач належним чином про скорочення штату повідомлений не був, відповідачем не враховано переважне право на залишення працівника на роботі, не пропонувалось перейти на іншу роботу, накази про припинення трудового договору не містять посилання на підстави звільнення позивача, а тому він змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові. Доповнив, що про засідання профспілки він не повідомлявся і присутній на ньому не був.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що звільнення відбулося у відповідності до діючого законодавства.

У судовому засіданні досліджені докази: копія трудової книжки; копія наказу № 087-К; копія наказу № 885 від 21.06.2017; копія наказу № 120 від 29.06.2017; довідка про доходи; копія подання профкому; копія протоколу № 37від 27.06.2017; копія наказу № 120 від 12.05.2017 про перерозподіл педагогічного навантаження; копія наказу № 077-К від 27.06.2017; копія наказу № 95 від 27.06.2017; довідка про доходи; інформація про педагогічне навантаження..

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зазначена норма передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з працівником трудового договору з ініціативи власника, як-то: ліквідацію, реорганізацію, банкрутство, перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Стаття 43 частини 1-3, 8 КЗпП України передбачає, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації)… статті 40… цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник…

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно ст. 104 ч.1, 2 ЦК України , юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обовязки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На підставі ч. 3 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. ОСОБА_2 комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до ст.106 ч.1 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

В судовому засіданні встановлено, що позивач працював на посаді викладача державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей».

Згідно п.п.1-3, 5 наказу міністра Міністерства освіти і науки України №885 від 21 червня 2017 р. «Про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів міста Лисичанська Луганської області» шляхом приєднання до Державного професійно-технічного навчального закладу «Привільський професійний ліцей» (далі Ліцей) був припинений відповідач, правонаступником якого став Ліцей, департаменту науки і освіти ЛОДА було доручено попередити керівників учбових закладів про вивільнення працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.7-9).

27 червня 2017 р. ОСОБА_4, що входить до складу комісії з припинення та має право підпису, відповідно до наказу № 95 від 27 червня 2017 р., звернулася до профспілки відповідача щодо звільнення працівників відповідача, у т.ч. і позивача, у звязку зі скороченням штатів на підставі п.1 наказу МОН №885 від 21.06.2017 р. (а.с.16).

Наказом № 087-к від 29 серпня 2017 р. позивач з 31 серпня 2017 р. був незаконно звільнений із займаної посади (а.с.6), оскільки позивача про засідання комісії повідомлено не було, доказів його належного повідомлення або надання заяви про розгляд подання за його відсутності суду не надано.

Окрім того, трудовий договір з позивачем було розірвано через два місяці після надання згоди профспілкової організації, що також є порушенням ст. 43 ч.8 КЗпП України.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги про поновлення на роботі задоволенні бути не можуть, бо

згідно з розясненнями, викладеними в п. 18 абз.3, п.19 абз.2,3 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

У випадках… реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства…) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в

редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати

поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Аналізуючи наведенні розяснення і положення ЦК України, суд виходить з того, що реорганізація шляхом приєднання і ліквідація установи є різними видами припинення юридичної особи, наслідком якого (тобто припинення) в обох випадках є припинення цивільної правоздатності такої особи згідно ч.4 ст.91 ЦПК України з моменту внесення відповідного запису в єдиний державний реєстр підприємств, організацій і установ (ЄДРПОУ).

При цьому, реорганізація не є підставою для припинення дії трудового договору, якщо вона повязана зі зміною підпорядкування організації або під час неї не відбувається скорочення штату працівників (ч.3 і ч.4 ст.36 КЗпП України).

У даному випадку відповідач:

не змінює підпорядкування;

наказом про його припинення передбачено скорочення штату у звязку із приєднанням до іншого учбового закладу;

результатом реорганізації відповідача є його припинення як юридичної особи, тому і супроводжується скороченням штату, тобто попереднє місце роботи позивача не зберігається.

Також, позивач не був звільнений до початку реорганізації і не був переведений у визначеному законодавством порядку до Ліцею. Передбачене ст.42 КЗпП України переважне право не може бути застосовано до спірних правовідносин, бо, наказом МОН №885 передбачене повне скорочення працівників відповідача, а наведена норма регулює питання переведення у межах однієї й тієї ж, а не різних установи, організації, підприємства.

Тому суд вважає, що у позивача відсутнє право вимагати поновлення на роботі за аналогією з розясненнями постанови №9 ВСУ у випадках ліквідації юридичної особи, і таке поновлення є неможливим.

Суд вважає, що передбачений ст.233 ч.1 КЗпП України місячний строк звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин, т.я. він звертався із заявою до голови комісії з припинення, що підтверджується відповіддю та конвертом з датою отримання цієї відповіді.

З відповідача згідно ст..88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Зобовязати комісію з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня по 01 листопада 2017 р. включно.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» про поновлення на роботі відмовити.

Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» в особі комісії з припинення судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. за такими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу Державна судова адміністрація України.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя