Вирок № 70125230, 09.11.2017, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/6472/14-к

провадження №: 1-кп/398/188/17

ВИРОК

Іменем України

"09" листопада 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Бугайченко Т.А., прокурорів Великого Р.Е., Проценка А.П., Ніколаєвої В.М., Маркової Ю.І., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, секретаря Величко Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014120070001655 про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 кв. № 01, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

- 29 березня 2001 року за вироком Олександрійського міського суду Кіровоградської області за частиною 2 статті 140 Кримінального кодексу України в редакції 1960 року до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік;

- 4 лютого 2002 року за вироком Олександрійського міського суду Кіровоградської області за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

- 24 листопада 2003 року за вироком Олександрійського міського суду Кіровоградської області за частиною 2 статті 185 , частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;

- 25 січня 2008 року за вироком Олександрійського міського суду Кіровоградської області за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки;

- 11 грудня 2009 року за вироком Олександрійського міського суду Кіровоградської області за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки;

- 4 лютого 2013 року за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки; звільнився 15 липня 2014 року за ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 7 липня 2014 року, на підставі статті 7 Закону України «Про амністію»,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 189 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, вчинив вимогу передачі чужого майна, з погрозою пошкодження майна, що перебуває у віданні потерпілого (вимагання), вчинене повторно, при наступних обставинах.

Так, 13 серпня 2014 року, близько 01 год., ОСОБА_3, маючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, діючи повторно із корисливих спонукань, прибув на подвіря домоволодіння № 61 по вулиці Петровського в м. Олександрія Кіровоградської області. Перебуваючи на подвір'ї вказаного домоволодіння, ОСОБА_3 зірвав деревяний брус, що слугував поручнем біля входу до будинку та висловив вимогу на адресу ОСОБА_2, який зачинивши вхідні двері перебував в будинку, щодо передачі всіх наявних в нього грошових коштів - пенсії, супроводжуючи свою вимогу погрозою пошкодженням майна. В підтвердження реальності своїх погроз ОСОБА_3, деревяним брусом розбив скло у віконній рамі кухні будинку. Побоюючись продовження злочинних дій ОСОБА_3, потерпілий ОСОБА_2, через пошкоджене вікно передав останньому власні кошти в сумі 50 гривень. Не зважаючи на це ОСОБА_3 продовжував вимагати грошові кошти погрожуючи, що пошкодить всі вікна в будинку. Усвідомлюючи реальність погроз, ОСОБА_2 вимушено передав обвинуваченому ОСОБА_3 гроші в сумі 100 гривень. Однак ОСОБА_3, продовжив свої вимоги про передачу грошових коштів, поєднані з погрозами знищення майна. Побоюючись здійснення реалізації погроз останнього, ОСОБА_2, передав ОСОБА_3 ще 100 гривень. Заволодівши грошима в загальній сумі 250 гривень, ОСОБА_3, з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись отриманими від потерпілого коштами на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

ОСОБА_3 в судовому засіданні від дачі показань, посилаючись на норму ст. 63 Конституції України відмовився. В останньому слові вказав на те, що свою вину у вчиненні злочинів не визнає та просив застосувати до нього вимоги ст. 84 КК України.

Винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, підтверджується наступними доказами :

-показаннями потерпілого ОСОБА_2, який у судовому засіданні показав, що проживає у своєму будинку в м.Олександрія по вул.Петровського, 61. 13.08.2014 року, близько 01.00 години ночі ОСОБА_3 прийшов із ОСОБА_5 до нього у двір та ОСОБА_3 почав стукати у двері, вимагаючи у нього гроші та погрожувати тим, що якщо він не дасть йому гроші, то рознесе весь будинок та поб»є усі вікна. В ту ніч у нього в гостях була ОСОБА_6, яка була свідком усіх подій. Потім ОСОБА_3 зірвав дерев»яний брус, який слугував поручнем на сходах та розбив ним дві шибки. У зв»язку з цим він, потерпілий, через розбиту шибку передав ОСОБА_3 50 грн. ОСОБА_5 останній не зупинився та почав знову вимагати гроші, погрожуючи рознести весь будинок та розбив іще 8 шибок у вікнах. У зв»язку з цим він вимушений був передати ОСОБА_3 іще 200 грн купюрами по 100 грн. Більше у нього грошей не було. Наполягав на тому, що всі ці дії вчинив саме ОСОБА_3, оскільки він добре його запам»ятав тієї ночі та просив суд суворо покарати обвинуваченого.

- показаннями свідка ОСОБА_6, яка будучи допитаною в судовому засіданні показала суду, що під час проведення з нею слідчого експерименту вона дала правдиві показання і розповіла так як усе відбувалось. Ні слідчий ні прокурор жодного тиску на неї не здійснювали і вказівки , про те що і як треба говорити не давали. З тієї події пройшло багато часу і вона достовірно вже не пам»ятає як все відбувалось, може плутатись з приводу обставин справи, оскільки перебуває у дипресивному стані, пов»язаному зі смертю її чоловіка.

-протоколом прийняття заяви про вчинення злочину від 14.08.2014 року, відповідно якому ОСОБА_2 просив притягнути до відповідальності особу, яка вночі 13.08.2014 року відкрито заволоділа його коштами в сумі 250 грн (а.к.п. 71);

- протоколом огляду місця події від 14 серпня 2014 року та фото таблицею до нього, в ході якого було оглянуто домоволодіння потерпілого ОСОБА_2 та зафіксовано обстановку і відсутність скла у вікнах (а.к.п. 73-78);

- протоколом предявлення особи для впізнання від 19 серпня 2014 року, згідно якого потерпілим ОСОБА_2 було впізнано обвинуваченого (а.к.п. 94-95);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 27 серпня 2014 року із потерпілим ОСОБА_2та його відеозаписом, відповідно якому останній показав, що він проживає у своєму будинку в м.Олександрія по вул.Петровського, 61. 13.08.2014 року, близько 00.45 години ОСОБА_3 прийшов із ОСОБА_5 до нього у двір та ОСОБА_3 почав стукати у двері вимагаючи у нього гроші та погрожувати тим, що якщо він не дасть йому гроші, то рознесе весь будинок та поб»є усі вікна. Потім ОСОБА_3 зірвав дерев»яний брус, який слугував поручнем на сходах та розбив ним дві шибки. У зв»язку з цим він через розбиту шибку передав ОСОБА_3 50 грн. ОСОБА_5 останній не зупинився та почав знову вимагати гроші, погрожуючи рознести весь будинок та знову почав бити шибки у вікнах. У зв»язку з цим він вимушений був передати ОСОБА_3 іще 200 грн купюрами по 100 грн (а.к.п. 96-97);

-протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_6 від 27.08.2014 року та його відеозаписом, відповідно якому остання показала, що 13.08.2014 року вона ночувала у будинку ОСОБА_2 Близько 00.30 чи 01.00 години у подвір»я ОСОБА_2 прийшов ОСОБА_3 зі ОСОБА_5 Вона чула гуркіт у двері, але ОСОБА_2 нікого не пустив. В той час вона перебувала у залі, а коли посипались вікна побігла у спальню. Там і сиділа, бо дуже злякалась. Хто бив вікна вона не бачила. Чула як ОСОБА_3 почав вимагати гроші та висловлюючи погрози рознести весь будинок і побити усі шибки . Коли знову посипалось скло у вікнах ОСОБА_2 через розбиту шибку передав ОСОБА_3 грошові кошти. Але ОСОБА_3 сказав, що мало, тому ОСОБА_2 знову передав йому кошти. Зі слів потерпілого їй відомо, що вікна бив саме ОСОБА_3 та він віддав ОСОБА_3 гроші на загальну суму 250 грн (а.к.п. 98-99);

- протоколом додаткового огляду місця події від 28 серпня 2014 року та фото таблицею до нього, в ході якого було оглянуто деревяний брус в домоволодінні потерпілого ОСОБА_2 (а.к.п. 101-103).

Наведені докази суд визнає належними і допустимими і приймає в основу обвинувального вироку, в частині вказаного епізоду.

Аналізуючи фактичні обставини справи та перевіривши повно і всебічно докази, зібрані в ході досудового розслідування, суд визнає, що вина обвинуваченого у вчинені злочину відносно ОСОБА_2 доведена повністю. Дії ОСОБА_3 по зазначеному злочину, в межах пред»явленого обвинувачення , органом досудового розслідування кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 189 КК України, як вимога передачі чужого майна, з погрозою пошкодження майна, що перебуває у віданні потерпілого (вимагання), вчинене повторно.

Надаючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам по зазначеному епізоду, суд зазначає, що не приймає до уваги та розцінює критично показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2 ніякого злочину не вчиняв, шибки не бив та грошові кошти не вимагав, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні від дачі показань відмовилась на підставі ст. 63 Конституції України, посилаючись на те, що обвинувачений являється її сином. За вказаних обставин відмова свідка від дачі показань була прийнята судом.

Також органом досудового розслідування ОСОБА_3 пред»явлено обвинувачення по ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Так, згідно обвинувачення 10 серпня 2014 року , близько 11.00 години, ОСОБА_3, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, із корисливих спонукань, перебуваючи в приміщенні літньої кухні домоволодіння № 30 по вул.Петровського в м.Олександрія, Кіровоградської області, після вживання спиртних напоїв з господарями будинку, діючи повторно, скориставшись відсутністю уваги господарів будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_9, таємно викрав майно, що належить ОСОБА_1, а саме ніж кухонний вартістю 33.25 грн, м»яку іграшку ведмедя вартістю 15 грн, шампунь для тварин «Барєр» вартістю 21грн, сало солоне 2 кілограми вартістю за один кілограм 30 грн на суму 60 грн, 6 кілограмів помідорів вартістю за 1 кілограм 3 грн, на суму 18 грн, 10 курячих яєць вартістю 7 грн, пачку чаю «Бесіда» вартістю 11 грн, аджику домашнього виготовлення в банках ємністю 0.5 літра в кількості 5 банок вартістю за одну банку 15 грн на суму 75 грн, а всього таємно викрав майно на загальну суму 240 грн 25 коп. З викраденим майном з місця пригоди зник та розпорядився ним на власний розсуд задавши потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на вказану суму.

Однак в судовому засіданні предявлене обвинувачення не знайшли свого підтвердження.

Обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченому ч.2 ст. 185 КК України , як зазначив прокурор у своїй промові , висловленій в судових дебатах (том № 3 а.с. 89-91) підтверджено та ґрунтується на показаннях потерпілої ОСОБА_1, часткових показаннях свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8, протоколами огляду місця події від 13.08.2014 року, висновком судово-товарознавчої експертизи № 123 від 19.08.2014 року, протоколом пред»явлення особи для впізнання від 25.08.2014 року, протоколом пред»явлення речей для впізнання від 25.08.2014 року, протоколом огляду предметів від 26.08.2014 року.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що вона разом зі своїми синами ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, влітку 2014 року, більш точної дати вже не пам»ятає , близько 06.00 години вона йшла на роботу та виходячи з двору, побачила ОСОБА_3, який попросив покликати її синів. Оскільки її сини зловживають алкоголем вона намагалась прогнати ОСОБА_3 від двору. Відійшовши від свого домоволодіння вона побачила, що її сини, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 стояли біля хвіртки і про щось розмовлями. Коли вона повернулась з роботи близько 21.30 години , то виявила, що з приміщення літньої кухні пропали 2 кілограми сала, 10 яєць, які зберігались у холодильнику, шампунь для собак, яка стояла у ванній кімнаті, відро помідорів, які стояли у літній кухні, також зникла пачка чаю, м»яка іграшка, кухонний ніж та п»ять банок аджики, яку вона заготовлювала на зиму. Її сини у той час вже спали, оскільки перебували у стані алкогольного сп»яніння. Вона їх розбудила та почала з»ясовувати де поділись речі. Але вони сказали, що нічого не знають, оскільки після розпиття у літній кухні алкоголю разом зі ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 вони пішли спати. Наступного дня вона із ОСОБА_10 та своїми синами почала з»ясовувати , як та що відбувалось у літній кухні на , що ОСОБА_10 повідомила, що вона з ними розпивала алкоголь близько години, а потім пішла у своїх справах. Там залишались ОСОБА_5, ОСОБА_3 і її сини, хто взяв її речі їй невідомо. Згодом її сини (ОСОБА_9 та ОСОБА_8А.) розповіли про те, що вони з»їли всі яйця та їли сало з помідорами, але так багато з»їсти вони не могли, тому вона звернулась з відповідною заявою до правоохоронних органів. В подальшому від працівників міліції дізналась, що всі речі викрав ОСОБА_3, бо ніж та кришки з-під аджики знайшли у нього вдома.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_9 показав, що дійсно він разом зі своєю матір»ю ОСОБА_1 та братом ОСОБА_8 проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3. 10 серпня 2014 року близько 06.00 годин , з метою розпиття алкогольних напоїв, до них з братом прийшли ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_10. Оскільки мати заборонила розпивати алкоголь вдома, вони всі разом пішли у посадку, де пили самогон. ОСОБА_2 деякий час, достовірно знаючи, що матері немає вдома, він усім запропонував піти до них у літню кухню та продовжити розпиття алкоголю там, оскільки дома є «закуска». На вказану пропозицію всі погодились. В літній кухні вони жарили яєчню із яєць, які були у холодильнику, їли сало , помідори та аджику. Чи пив хтось чай та скільки всього з»їли він не пам»ятає. При ньому відкривали лише одну банку аджики. М»яку іграшку «ведмедика» він подарував того дня ОСОБА_5, а шампунь для миття собак ОСОБА_5 подарував його брат ОСОБА_8 Потім він пішов спати у будинок, а згодом прийшов і його брат ОСОБА_8, зі слів якого йому відомо, що після того , як він, ОСОБА_8 пішов спати, усі розійшлись по домам. Перед тим, як іти спати він пам»ятає, що сало іще залишалось, але скільки, він сказати не може. Про всі ці обставини він своїй матері розповів, але вже після того, як вона повідомила про вчинення крадіжки до правоохоронних органів. Згодом ніж повернули працівники міліції і сказали, що знайшли його у ОСОБА_3. Дійсно кухонний ніж його мати придбала на ринку за 25 грн.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_8 показав, що 10 серпня 2014 року близько 06.00 годин , з метою розпиття алкогольних напоїв, до них з братом прийшли ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_10. Вони всі разом пішли у посадку, де пили самогон. ОСОБА_2 деякий час, його брат ОСОБА_9 запропонував піти до них у літню кухню та продовжити розпиття алкоголю там, оскільки дома була їжа. На вказану пропозицію всі погодились. В літній кухні вони жарили яєчню із яєць, які були у холодильнику, їли сало , помідори. Чи пив хтось чай та скільки всього з»їли він не пам»ятає. Чи їли аджику також не пам»ятає. М»яку іграшку «ведмедика» його брат ОСОБА_9 подарував того дня ОСОБА_5, а шампунь для миття собак ОСОБА_5 подарував він особисто. Потім його брат пішов спати у будинок. Коли він також зібрався іти спати, він всіх провів з двору та причинив двері у літній кухні, але на замок не закривав. Коли прийшла їхня мати з роботи та почала з»ясовувати де поділись пробукти харчування і викликала міліцію.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що 10.08.2014 року, близько 06.00 години , вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прийшли додому до ОСОБА_8 і ОСОБА_9, забравши їх вони всі разом пішли до посадки розпивати алкоголь. Оскільки не було ніякої їжі ОСОБА_9 запропонував піти до них додому . На що всі погодились. У літній кухні вони продовжили розпивати алкоголь та жарили яйця. Приблизно через годину вона звідти пішла, а всі інші залишились. При ній сало, аджику та помідори ніхто не їв. Також вона не пам»ятає, щоб ОСОБА_9 щось дарували ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_5 від дачі показань у судовому засіданні по даному епізоду відмовилась, посилаючись на вимоги ст. 63 Конституції України та пояснила, що в той час вони з ОСОБА_3 проживали однією сім»єю, як чоловік та дружина та вели спільне господарство. За вказаних обставин та відповідно вимог п.1 ч.1 ст. 3 КПК України, відмова ОСОБА_5 від дачі показань була прийнята судом.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинення злочину від 13.08.2014 року, ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів із заявою, в якій просила притягнути до відповідальності невідому особу , яка 10.08.2014 року з приміщення літньої кухні викрала кухонний ніж, м»яку іграшку «ведмедика», шампунь для собак, 2 кілограма сала, 10 яєць, 6 кілограм помідорів, чай та 5 півлітрових банок з аджикою (а.к.п.6);

Протокол огляду місця події від 13.08.2014 року , на який прокурор послався , як на один із докзів винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, на думку суду не містись жодного доказового значення, причетності обвинуваченого до вчинення злочину, оскільки він містить лише інформацію про місце знаходження речей потерпілої, до того, як вона виявила їх відсутність (а.к.п. 8-11);

Також суд не приймає до уваги, як належний доказ винуватості ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_1, протокол огляду місця події від 13.08.2014 року (а.к.п. 17-24), відповідно якому , під час огляду території домоволодіння по вул.Червонофлотській, 18/1 в м.Олександрія, за місцем проживання ОСОБА_3 та його співмешканки ОСОБА_5, на кухонному столі було виявлено та вилучено флакон шампуню для собак «Бар»єр», ніж з полімерною ручкою, скляну банку об»ємом 0.5 літра з-під аджини та кришку металеву з написом «Полінка», оскільки, як встановлено в судовому засіданні , шампунь для собак «Бар»єр» ОСОБА_5 подарував ОСОБА_8, яким чином було з»ясовано, що виявлена банка була саме з-під аджики не зрозуміло , а вказані з приводу цього у протоколі обставини, викликають сумніви. Виявлення за місцем проживання ОСОБА_3 металевої кришки з написом «Полінка», також не може бути розцінено судом як належний доказ винуватості ОСОБА_3 у вчинені крадіжки, адже металеві кришки з написом «Полінка» перебувають у загальному продажі. Крім того, відповідно протоколу пред»явлення речей для впізнання від 25.08.2014 року, потерпіла ОСОБА_1 , серед представлених їй ножів, викраденого у неї ножа не виявлила (а.к.п. 51-52).

Протокол пред»явлення особи для впізнання від 25.08.2014 року, відповідно якому потерпіла ОСОБА_1 впізнала ОСОБА_3, як особу, яка вранці 10.08.2014 року приходила до її будинку, також не приймається судом як належний доказ винуватості ОСОБА_3 у вчинені крадіжки, оскільки він з врахуванням показань допитаних у судовому засіданні свідків також не має ніякого доказового значення(а.к.п. 47-48).

Беручи до уваги показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , надані в судовому засіданні, протокол пред»явлення речей для впізнання від 25.08.2014 року (а.к.п. 49-50), відповідно якому потерпіла ОСОБА_1 впізнала флакон шампуню для собак «Бар»єр», який був виявлений за місцем проживання ОСОБА_3, також не є належним доказом провини обвинуваченого у вчинені крадіжки. Оскільки, як було з»ясовано в судовому засідання, цей шампунь ОСОБА_8 подарував співмешканці обвинуваченого , ОСОБА_5

За вказаних обставин , висновок судово-товарознавчої експертизи № 123 від 19.08.2014 року про вартість зниклих речей потерпілої ОСОБА_1, також до уваги судом не приймається.

Враховуючи зазначені вище показання свідків, потерпілої та докази зібрані органом досудового розглядування суд дійшов висновку , що стороною обвинувачення не надано жодних переконливих та належних доказів вчинення ОСОБА_3 крадіжки майна потерпілої ОСОБА_1

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 КПК України ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обовязок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки; що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обовязок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain, judgement of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

На підставі викладеного , суд дійшов висновку про необхідність виправдати ОСОБА_3 в звязку відсутністю достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_3 за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного обвинуваченим злочину , який є тяжким; позицію потерпілого ОСОБА_2, який наполягав на застосуванні до обвинуваченого суворої міри покарання, особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно до затримання не працював, не одружений, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, хворіє на тяжкі хвороби, скоїв кримінальне правопорушення, маючи не зняті та не погашені судимості за корисливі злочини проти власності та через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, що в свою чергу свідчить про вперте небажання останнього ставати на шлях виправлення, заподіяну шкоду потерпілому не відшкодував та навіть не вибачився. Процесуальну поведінку ОСОБА_3 (том № 2 а.с. 177, 180), яка свідчить про відсутність жодного каяття у вчиненому.

Обставини, що помякшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає рецидив злочину.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції його від суспільства.

Законних підстав для застосування вимог ст. 84 КК України до обвинуваченого судом не встановлено.

Цивільні позови не заявлено.

Судові витрати відсутні.

Питання про долю речових доказів, суд вирішує відповідно вимог статті 100 КПК України.

Підстав для зміни раніше обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на час апеляційного оскарження суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 124, 129,349, 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі строком на п»ять років.

За ч.2 ст. 185 КК України ОСОБА_3 визнати невинним та виправдати за недоведеністю вини обвинуваченого у вчиненні злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_3 на апеляційний період, до набрання вироком законної сили залишити незмінним у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дати ухвалення вироку, тобто з 09.11.2017 року, зарахувавши строк попереднього увязнення (тримання під вартою ) ОСОБА_3 з 26 вереня 2014 року по 25.05.2015 року включно та з 08 травня 2016 року по 20.06.2017 року включно , з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 року по день набрання рішенням законної сили, строк попереднього ув»язнення рахувати за правилами передбаченими у ч.5 ст. 72 КК України, тобто день попереднього ув»язнення за день позбавлення волі.

Речові докази:

-шампунь для тварин «Бар»єр», банку ємністю 0,5 літрів, металеву кришку з написом «Полінка», ніж кухонний, які передані на зберігання ОСОБА_1 та дерев»яний брус довжиною 180 см, який переданий на зберігання ОСОБА_2 залишити потерпілим.

-

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Т.А.Бугайченко