Ухвала суду № 70124609, 30.10.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2372/15-ц

Провадження № 22-ц/779/482/2017

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач Малєєв

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого – Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.,

секретаря – Возняк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника Приватного акціонерного товариства «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» про стягнення шкоди, спричиненої ДТП,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2017 року позов задоволено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» на користь ОСОБА_3 47 272 грн 06 копійок страхового відшкодування.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10 000 грн моральної шкоди.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» на користь ОСОБА_3 9034,25 грн понесених документально підтверджених судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1759,12 грн понесених документально підтверджених судових витрат.

Відповідач ОСОБА_1 (Апелянт-1) оскаржив указане рішення в апеляційному порядку, оскільки вважає його таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Апелянт зазначив, що правил дорожнього руху ним не було порушено, проте водій, який рухався зустрічному напрямку виїхав на смугу зустрічного руху, де і допустив зіткнення із автомобілем апелянта. ОСОБА_1 зазначив, що в той час доби, а саме о 20.30 год. був густий туман, темрява і мряка, а тому позивачу слід було обрати таку швидкість, щоб він міг зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Саме недотримання позивачем правил дорожнього руху, на думку апелянта, стало причиною ДТП. Відповідач зазначив, що звертався до суду із клопотанням про призначення комплексної транспортно-трасологічної авто-технічної експертизи, яке доручив експертам Львівського науково-дослідного інституту, однак судом було відмовлено в задоволенні даного клопотання. Натомість судом було взято до уваги висновок експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інститут. Таким чином, всі три експертизи по даному ДТП в різні часи проводив один і той самий експерт, що на думку апелянта, викликає сумнів у його неупередженості.

Окрім того, ОСОБА_1 вказує, що судом неправильно застосовані норми матеріального права. Так, судом стягнуто із ПАТ «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» на користь ОСОБА_3 47272,06 грн. Оскільки автомобіль визнано фізично знищеним, то відповідно до ст. 30 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а така сума складає 31051,02 грн.

Просить дослідити докази в дослідженні яких відповідачу було відмовлено у суді першої інстанції, скасувати рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 відмовити.

Представник Приватного акціонерного товариства «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» (Апелянт-2) на оскаржуване рішення також подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його невірним та таким, що порушує норми процесуального та матеріального права. Апелянт з посиланням на ст. 1, 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказав, що відсутній жодний документ, який би визначав вину ОСОБА_1, протокол про адмінправопорушення на останнього теж не складався. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не настала, таким чином у апелянта відсутні законні підстави для виплати страхового відшкодування у даному випадку. Щодо розміру стягнутих коштів відповідач зазначив наступне. Згідно експертизи збиток прирівняно до ринкової вартості в сумі 47272,06 грн, оскільки відновлювати транспортний засіб недоцільно. Позивач погодився на вартість після ДТП в сумі 6000 грн, тож максимальна сума на яку він може претендувати становить 41272,06 грн. Крім того, представник ПАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» зазначив, що судом не вирішено питання про передачу відповідачу (страховику) знищеного транспортного засобу відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди».

Просить рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові до ПАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» повністю. Стягнути з ОСОБА_3 на користь апелянта понесений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Апелянт ОСОБА_1 апеляцію підтримав. Указав, що судом невірно і однобічно оцінено обставини справи. Алкоголю він не вживав, правил не порушував. У ДТП винен ОСОБА_3

Представник Апелянта-2 в судове засідання не з'явився, в заяві адресованій суду апеляцію підтримав, просив її задовольнити з указаних у ній мотивів.

ОСОБА_3 та його представники апеляції заперечили. ОСОБА_1 був у стані сп'яніння, виїхав на зустрічну смугу, створив небезпеку для ОСОБА_3, який у стані крайньої необхідності змушений був уникати зіткнення, але не вдалось. Суд першої інстанції встановив всі обставини справи і дав їм вірну оцінку. Просили відхилити апеляції.

За наслідками розгляду апеляційний суд вважає необхідним апеляцію відхилити з таких мотивів.

Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції..

06.12.2014 близько 21.35 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить йому на праві власності по вул. Обліски напроти АЗС «ОККО» рухався у напрямку м. Долина і йому на зустріч в напрямку смт. Вигода рухався автомобіль марки «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням власника цього автомобіля ОСОБА_1.

Намагаючись уникнути лобового зіткнення, позивач застосував екстренне гальмування та здійснив маневр вправо до узбіччя для об"їзду перешкоди, зустрічний автомобіль «Шкода Октавія» також рухався праворуч по його смузі руху, створивши аварійну ситуацію. Враховуючи дорожню обстановку та висоту бордюри, ОСОБА_3 скерував автомобіль вліво на зустрічну смугу руху, яка була вільною для здійснення безпечного об’їзду «Шкоди Октавії». Проте, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, також різко звернув на смугу руху в напрямку смт. Вигода, внаслідок чого правою передньою частиною свого автомобіля «Шкода Октавія» в’їхав в передню праву частину автомобіля «Сеат Толедо». Внаслідок зіткнення, яке відбулось біля осьової лінії дороги, автомобілі отримали механічні пошкодження, а два пасажири автомобіля «Сеат Толедо» – легкі тілесні ушкодження.

Згідно копії Постанови Долинського районного суду від 16.06.2015, залишеної без змін Апеляційним судом Івано-Франківської області, провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку з вчиненням ним дій у стані крайньої необхідності. Постановою встановлено, що ОСОБА_3, виявивши небезпеку для свого руху, для того щоб уникнути лобового зіткнення із автомобілем під керуванням ОСОБА_1, який рухався на зустріч по смузі руху, по якій він рухався , для усунення небезпеки, яка загрожувала йому та пасажирам його автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху, але зіткнення так і не уникнув, проте відвернув шкоду, яка могла бути заподіяна внаслідок лобового зіткнення (т.1 а.с. 6-8, 9-10).

Постановою Долинського районного суду від 17.03.2015 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрито у зв’язку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення. Згідно даної постанови водій автомобіля «Шкода Октавія» ОСОБА_1 відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, тому у його діях наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП (т.1 а.с. 5).

З даних висновку експерта за результатами проведення транспортно-трасологічного дослідження № 259/15-22 від 29.05.2015 місце зіткнення автомобілів марки «Шкода Октавія» та «Сеат Толедо» знаходиться в поперечному напрямку на лівій смузі руху (в напрямку м. Долина) в межах осипу уламків скла та пластмаси. У повздовжньому напрямку в районі межі початку (в напрямку руху автомобіля «Сеат Толедо») осипу скла та уламків. Кут взаємного розташування повздовжніх осей транспортних засобів в первинний момент зіткнення складав приблизно 150°. Показання водія автомобіля «Шкода Октавія» про обставини ДТП не є спроможними з технічної точки зору. Показання водія «Сеат Толедо» про обставини ДТП слід вважати спроможними з технічної точки зору (т.1 а.с. 124-129).

У відповідності до висновку експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження № 336/16-22 від 04.05.2016 невідповідність дій водія автомобіля марки «Шкода Октавія», який з невідомих причин виїхав на смугу зустрічного руху, знаходиться в причинному зв’язку з настанням досліджуваної ДТП (т.1 а.с. 131-133).

Судом встановлено, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 було застраховано ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» за Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/8049548 від 03.01.2014, зі строком дії до 02.01.2015 та лімітом відповідальності за спричинену матеріальну шкоду 50000 грн (т.1 а.с. 3 – позовна заява).

ОСОБА_3 після настання ДТП вчасно звернувся із заявою до страхової компанії про настання страхового випадку, який мав місце 06.12.2014 за участю вказаних вище автомобілів, однак позивачу 28.09.2015, було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки у ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» відсутні законні підстави для виплати страхового відшкодування, так як постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16.06.2015 провадження по справі про притягнення ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрите у зв’язку з вчиненням дій у стані крайньої необхідності, а тому цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не настала (т.1 а.с. 11).

Відповідно до висновку експерта № 9-18/3 від 19.02.2016 після проведеної судової автотоварознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, який завданий власнику КТЗ «Сеат Толедо» р.н. НОМЕР_3 внаслідок завданих йому пошкоджень на дату оцінки (огляду) 12.02.2016 становить 71 620 грн (т.1 а.с.70-90).

Згідно ухвали суду від 20.09.2016 за клопотанням відповідача ОСОБА_1 була призначена повторна судова автотоварознавча експертиза (т.1 а.с. 210).

Згідно з висновком експерта №48/16Е судової автотоварознавчої експертизи, складеного 16.01.2017, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_4 внаслідок ДТП, яка відбулась 06.12.2014, у цінах станом на завершення даної експертизи становить 47272, 06 грн (т.2 а.с. 2-17).

Згідно акту виконаних робіт (надання послуг) №27/14 від 05.07.2016 адвокатом надані позивачу юридичні послуги на суму 9350,00 грн (т.1 а.с. 193).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 понесено документально підтверджені витрати: за оплату судового збору – 821,60 грн, на правову допомогу адвоката згідно акту виконаних робіт – 9350 грн; на оплату палива за прибуття адвоката на власному автомобілі з м. Івано-Франківськ до м. Долина і в зворотному напрямку 9 разів – 2421,90 грн; оплата за виконання транспортно-трасологічного дослідження №259/15-22-1474,56 грн; оплата за виконання автотехнічного дослідження №336/16-22-1585,44 грн на загальну суму 15654,50 грн (т.1 а.с. 192, 194, 195).

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що у даному ДТП винен відповідач ОСОБА_4, який не виконав вимоги п.11.3 ПДР України, а вина позивача ОСОБА_3 відсутня. В основу рішення щодо стягнення шкоди покладено приписи ст. 979, 988, 1166, 1167, 1171 ч.2, 1188 ЦК України, Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 79, 88 ЦПК України. Стягнення коштів з Апелянта-2 обґрунтовано наявністю договору страхування між відповідачами і страховим випадком як підставою для обов'язку відшкодувати шкоду.

Сильне душевне хвилювання від ДТП, неможливість позивача користуватись автомобілем протягом двох років, його значні зусилля для організації усунення наслідків ДТП та організації свого життя тощо стало підставою для стягнення моральної шкоди. При її оцінці суд послався на засади розумності, виваженості та справедливості.

Апеляції обґрунтовані відсутністю вини Апелянта-1 у ДТП — судових рішень, якими було б встановлено вину ОСОБА_1, немає. Це не відповідає матеріалам справи і обставинам, установленим судом першої інстанції. Справу про керування автомобілем у стані сп'яніння щодо ОСОБА_1 закрито, але констатовано, що в його діях є ознаки ч. 1 ст. 130 КУпАП (т.1 а.с. 5).

Основне значення у даній справі має постанова суду про закриття справи за ст. 124 КУпАП від 16.06.2015, якою встановлено, що ОСОБА_3, для усунення небезпеки, яка загрожувала йому та пасажирам його автомобіля внаслідок дій ОСОБА_1, у стані крайньої необхідності виїхав на зустрічну смугу руху, але зіткнення так і не уникнув, проте відвернув шкоду, яка могла бути заподіяна (т.1 а.с. 6-8, 9-10). Наведені обставини суд вірно оцінив як преюдицію на підставі ст. 61 ЦПК України.

Окрім того, в справі проведено експертизи, допитано експерта та свідків досліджено і належно оцінено докази відповідно до ст. 60 – 68, 212 - 214 ЦПК України.

Висновок суду ґрунтується на двох експертних висновках: від 29.05.2015 та 04.05.2016, які відповідають обставинам, установленим згаданою постановою суду щодо ОСОБА_3 у справі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 не погодився із висновками експертів і надав висновок експерта від 10.02.2017. Експерт первинних матеріалів не досліджував і враховував при цьому інформацію ОСОБА_1 про світло фар і автомобіль, який ОСОБА_1 довелось об`їжджати. У матеріалах справи немає достатньо даних, щоб зробити висновок про існування перешкод для ОСОБА_1, які змусили його створити небезпеку для руху ОСОБА_3 – вони не відповідають протоколу огляду місця події та схемі до нього. Тому цей висновок експерта апеляційний суд до уваги не приймає при вирішенні даної справи.

Окрім того, апеляційним судом 12.05.2017 було призначено експертизу за клопотанням ОСОБА_1 Він її не оплатив, тому справа вирішується на підставі наявних у ній доказів відповідно до приписів ст. 303 ЦПК України.

Розмір збитків визначено згідно висновку експерта №48/16Е від 16.01.2017. Цей висновок про наявність матеріальної шкоди в розмірі 47272,06 грн оцінено як достовірний, оскільки він відповідає вимогам Методики.

Підстав уважати, що судом було порушено порядок дослідження доказів, і це змушує сумніватись у їх достовірності, немає. Обставини, встановлені з належно досліджених доказів (показань свідків, матеріалів експертиз, постанов судів) указують на те, що ОСОБА_1 виїхав на зустрічну смугу руху за відсутності причин, викликаних дорожньою обстановкою і це знаходиться у причинному зв`язку з заподіянням шкоди ОСОБА_3

Тому доводи апеляцій щодо відсутності вини Апелянта-1 і підстав для покладення відповідальності за шкоду на відповідачів апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не відповідають обставинам, установленим судом, і закону.

Апелянт-2 також посилався на те, що експертом збиток прирівняно до ринкової вартості в сумі 47272,06 грн, оскільки відновлювати транспортний засіб недоцільно. Позивач погодився на вартість після ДТП в сумі 6000 грн, тож максимальна сума, на яку він може претендувати, становить 41272,06 грн. Судом не вирішено питання про передачу відповідачу (страховику) знищеного транспортного засобу відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди».

Ці доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки ні даних про погодження сум в 6000 грн, ні альтернативних висновків експертів щодо розміру шкоди у матеріалах справи немає, а питання повернення Апелянту-2 знищеного автомобіля відповідачем не ставилось – Апелянт-2 взагалі заперечує відповідальність.

Заперечення Апелянта-1 щодо моральної шкоди належить відхилити, оскільки суд першої інстанції вірно визначив її розмір з урахуванням вимог справедливості – визначив суму у 10000 грн, яка співмірна заподіяній шкоді.

За наведених обставин апеляції належить відхилити, а рішення суду – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника Приватного акціонерного товариства «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» – відхилити.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2017 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

ОСОБА_5