Ухвала суду № 70124202, 02.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/3789/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1952/К/17 суддя Бондарєва О.І.

Категорія - 57 (І) Доповідач – Бондар Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді: Бондар Я.М.

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар: Видрик А.А.

за участю: представника відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» - ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця», керівника ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_4, про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – ПАТ «Укрзалізниця»), керівника ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4, про захист прав споживачів.

В обґрунтування позову зазначив, що він в період з 26.07.2016 року по 27.07.2016 року користувався послугами пасажирського перевезення залізним транспортом, направляючись з м. Києва до м. Кривого Рогу, швидкісним потягом Київ-Миколаїв №209/210, вагон №5, купе №5, місце №19.

Посилаючись на те, що йому, як пасажиру, не надано послуги з кондиціювання повітря, оскільки кондиціонер в купе не працював, тоді як температура повітря в ньому становила +34 градуси за Цельсієм, не реалізовано провідником за його проханням охолодженої води, а також на те, що потяг прибув в пункт призначення на 20 хвилин пізніше, вважає, що відповідачами порушено його права, як споживача, на отримання якісної послуги з перевезення, тому просив суд визнати противоправною бездіяльність керівника ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4 щодо підготовки до рейсу вагону №5 у швидкісному нічному потязі Київ-Миколаїв №209/210, стягнувши з ПАТ «Укрзалізниця» на його користь вартість посадочного документу в сумі 202,30 грн., сплачених за надання послуг неналежної якості, а також спричинену моральну шкоду в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 2000,00 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_3 у відшкодування вартості посадочного документу, сплаченого ним за надання послуг неналежної якості, у розмірі 30% від його вартості, а саме, - 67,43 грн., моральної шкоди – 500,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_3 на користь держави, судовий збір у розмірі 2756,00 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідач ПАТ «Укрзалізниця» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, наявним у справі доказам та нормам діючого законодавства. Вважає, що позивач належним чином отримав від відповідача ПАТ «Укрзалізниця» послугу з пасажирського перевезення та використав свій посадочний документ повністю, тому підстав для повернення грошових коштів, сплачених за його придбання немає. Крім того, зазначив, що згідно з п. 10.2 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 27.12.2006 року, вартість проїзного документу складається з квитка, плацкарти, податку на додану вартість, страхового збору (страховий платіж), плати за продаж проїзного документа (комісійний збір) та може включатись за бажанням пасажира плата за користування комплектом постільних речей та інші послуги, що надаються суб'єктом господарювання, й до розрахунку вартості квитка не входить послуга з кондиціювання повітря та придбання охолодженої води. Також представник відповідача послався на відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди за положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивачем не доведено, що моральна шкода виникла внаслідок використання небезпечних для його життя і здоров’я товарів (робіт, послуг), тоді як сам по собі констатація факту нанесення моральної шкоди без доведення її заподіяння та наявного причинного зв’язку між діями відповідача та наслідкам не є підставою для її відшкодування за ст. 1167 ЦК України.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість викладених в ній доводів, просить апеляційну скаргу відхилити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 не оскаржується, тому в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється, оскільки, згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3М на підставі посадочного документу № 400758126555 від 08.07.2016 року прямував з м. Києва до м. Кривого Рогу швидким нічним потягом сполученням Київ-Миколаїв, потяг №209/210, вагон №5, купе №5, місце №19, з 15.25 год. 26.07.2016 року по 00.30 год., 27.07.2016 року (а.с.5).

Під час прямування 26.07.2016 року ОСОБА_3 подав скаргу № 4 на відсутність в купе внутрішніх приборів виміру температури та кондиціювання, а також відсутність у провідників холодильників і прохолодних напоїв для споживачів послуг ПАТ «Укрзалізниця»(а.с.6).

Саме ці обставини й стали підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного прав в порядку, передбаченому Законом України «Про захист прав споживачів».

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 в частині повернення часткової вартості посадочного документу та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту надання йому послуги пасажирського перевезення при слідуванні потягу Київ-Миколаїв № 209/210 неналежної якості та наявності у зв’язку з цим підстав для повернення йому 30% вартості проїзного документу у відповідності до п.2 ч.3 ст. 10 Закону України «Про захист праві споживачів» та відшкодування спричиненої моральної шкоди згідно з положеннями ст. 1167 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Оскільки спірні правовідносини склалися в сфері пасажирського перевезення їх врегулювання здійснюється у відповідності до ст.ст. 910, 911, 915, 916, 920, 922 ЦК України, Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 27.12.2006 року (далі – Правил), а також Державних санітарних правил та норм, гігієнічних нормативів, затвердженими Постановою Першого заступника Головного державного санітарного лікаря України від 09.02.1999 року № 15.

Відповідно до ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зміст послуги перевезення пасажира становить виконання перевізником свого обов’язку з перевезення пасажира до пункту призначення, якому кореспондує обов’язок останнього сплатити вартість наданої перевізником послуги у відповідності до встановленого тарифу.

Відносини, що виникають з договору перевезення пасажирів також регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Реалізації цього права кореспондує передбачений ст. 6 вказаного Закону обов’язок продавця (виробника, виконавця) передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, зокрема, відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги).

Відповідно до п.2.4 Державних санітарних правил та норм, гігієнічних нормативів (далі – Правила) вентиляція, а у вагонах із кондиціонуванням - кондиціонери повинні бути ввімкнуті влітку за 30 хвилин до посадки пасажирів в вагон; взимку вмикається тільки вентиляція.

Згідно з п. 3.5, п. 3.6 Правил в плацкартних, купейних та м'яких вагонах пасажирських поїздів різних категорій пасажири не менше 3-х разів на день забезпечуються чаєм, цілодобово кип'яченою гарячою та охолодженою водою, а в загальних вагонах - питною водою. На шляху прямування, а також під час подачі поїзду під посадку в зимовий час, перехідний період температура повітря у вагонах усіх типів повинна бути на рівні +20 град. C +2 град. С, а влітку +24 град. C +2 град. С (тільки в вагонах, де є кондиціонери).

Саме з підстав відсутності в вагоні № 5 швидкісного потягу Київ-Миколаїв №209/210 кондиціювання при температурі повітря - +34 град. С, охолодженої води, яку можна придбати пасажирам, позивачем ОСОБА_3 було подано скаргу №4 від 26.07.2016 року (а.с. 6).

Ця скарга була розглянута на оперативній нараді при начальнику пасажирського вагонного депо, на якій було підтверджено, що в вагоні № 5 швидкісного потягу Київ-Миколаїв №209/210, який здійснював перевезення пасажирів в період з 26.07.2016 року по 27.06.2016 року було відсутнє кондиціювання повітря з причин його не дозаправки холодоагромератом, який є відсутнім в коморі депо, що підтверджується протоколом № ЛВЧД-13/9-584 від 27.07.2017 року (а.с. 25-26).

Отже, встановивши, що факт відсутності кондиціювання купе № 5 швидкісного потягу Київ-Миколаїв №209/210 є доведеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про надання послуги з перевезення відповідачем ПАТ «Укрзалізниця» позивачу ОСОБА_3 неналежної якості та наявність підстав для часткового повернення плати за проїзд, що узгоджується з положеннями п.2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для зменшення плати за проїзд, оскільки послуга з кондиціювання за приписами п. 10.2 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 27.12.2006 року, не входить до вартості проїзного документу, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що в даному випадку не йдеться про повернення вартості за проїзд у зв’язку з невикористанням або не повним використанням проїзного документу пасажиром, що врегульовано п. 19.7 наведених Правил, а йде мова про зменшення вартості отриманої послуги у зв’язку з отриманням послуги з перевезення неналежної якості, що передбачено п.2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Перевірюючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав для покладення обов’язку з відшкодування моральної шкоди на відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема:які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Факт заподіяння моральної шкоди встановлений в судовому засіданні. Так, у зв’язку з відсутністю кондиціювання повітря в вагоні купе, позивач ОСОБА_3 зазнав певних незручностей, як під час переїзду, так і після, через нерозв'язання спірної ситуації позасудовим способом, витрачанням свого особистого часу на звернення до суду, у зв'язку з неможливістю захистити порушене право споживача, що негативно позначилося на його настрої, психологічному та фізичному стані та призвело до моральних страждань.

Отже, встановивши, що саме з вини відповідача внаслідок його дій мало місце порушення прав позивача ОСОБА_3 щодо отримання послуги з кондиціювання повітря, що підтверджується протоколом оперативної наради № ЛВЧД-13/9-584 від 27.07.2017 року, а також враховуючи доведеність факту спричинення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав, передбачених ст. 1167 ЦК України, для її відшкодування.

Матеріалами справи спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність його вини у спричиненні моральної шкоди.

Безпідставними є на думку колегії й доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди за положеннями Закону України «По захист прав споживачів», оскільки судом першої інстанції, на виконання вимог ст. 214 ЦПК України вірно визначено характер спірних правовідносин та до їх врегулювання застосовано ст. 1167 ЦК України, яка визначає загальні підстави для відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Погоджується колегія суддів й з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди в сумі 500,00 грн. й вважає, що при його визначенні враховані положення в п.9 Пленуму Верховного Суду України Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, а також засади виваженості, розумності та справедливості.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суду не приймаються до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л ИЛ А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: