Рішення № 70124065, 02.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/7705/16-ц 22-ц/774/1414/К/17

Справа № 212/7705/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1414/К/17 суддя Чорний І.Я.

Категорія - 26 ( ІІІ ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря: Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 19 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення грошової компенсації за колективним трудовим договором та відшкодування моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3,

представник відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення грошової компенсації за колективним трудовим договором та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що, він працював машиністом бурової установки у відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» з 02.09.2013 року по 23.07.2015 року.

02.09.2014 року під час виконання робіт на буріннях глибоких свердловин у орту 144 (в третю зміну, з 15 - 30 до 22-30 год.) позивачу. внаслідок обвалу та обрушення породи були заподіяні тілесні ушкодження, про що було складено ОСОБА_6 Н-1 № 39А-71 від 06.01.2015 року.

Після тривалого лікування позивач був звільнений із займаної посади за станом здоровя.

Позивач вважає, що у звязку з нещасним випадком та отриманою травмою відповідач має виплатити компенсацію у розмірі 100000,00 грн. відповідно до Колективної угоди, а також спричинену моральну шкоду, розмір якої він визначив у 1000000,00 грн. і просив стягнути з відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 19 квітня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неврахування судом першої інстанції всіх обставин справи. Так, заподіяна позивачу шкода випливає з трудових відносин та має відшкодовуватися роботодавцем, а висновок суду щодо вини ОСОБА_2 у настанні нещасного випадку є помилковим. Крім того, зазначає, що, згідно розяснень профспілкової організації, відповідно до норм Колективної трудової угоди та усіх додатків та Положень до неї, що діяла станом на 02.09.2014 року, працівникові, що зазнав каліцтва, сплачується компенсація розміром в 100000,00 грн.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» - ОСОБА_5, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 в період з 02.09.2013 року працював на ПАТ «Кривбасзалізрудком» на посаді машиніста бурової установки та був звільнений 23.07.2015 року у звязку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоровя, який перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (Наказ № 831-К від 23.07.2015 р.).

В період роботи позивача на ПАТ «Кривбасзалізрудком», а саме 02.09.2014 року під час буріння глибоких свердловин у орту 144, в третю зміну, з 15 - 30 до 22-30 год. з позивачем ОСОБА_2 стався нещасний випадок, повязаний з виробництвом, про що було складено ОСОБА_6 №39А-71 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом від 06.01.2015 року, яким було встановлено, що позивачу заподіяно тілесні ушкодження внаслідок обвалу та обрушення породи. В цей же день, ОСОБА_7 був доставлений в КЗ «Криворізька міська лікарня №2» ДОР, де йому встановлено діагноз: компресійний перелом тіла 4 шийного хребця з передньою клиноподібною деформацією, 1 ст., яке виникло від дії фізичної сили по осі хребта. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоровя.

Відповідно до висновку судово медичного експерта № 2270 від 08.10.2014 року у позивача ОСОБА_2 було виявлено ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла 4-го шийного хребця з передньою клиноподібною деформацією 1 ст. Дана травма відноситься до категорії середньої тяжкості, за ознаками тривалого розладу здоровя, більше 21-ї доби.

ОСОБА_8 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 06.01.2015 року комісія з повторного розслідування нещасного випадку, що стався 02.09.2014 року о 20.30 год з машиністом бурової установки дільниці №15 шахти «Родіна», прийшла до висновку, що травмування позивача ОСОБА_2 могло статися унаслідок падіння на нього шматка породи.

ОСОБА_8 п. 14 цього ОСОБА_8, комісією встановлено, що машиніст бурової установки дільниці №15 шахти «Родіна» ОСОБА_2 здійснював оббивання шматків породи у буровому орту 144 осі гор. 1295м, що відшарувалися не за допомогою спеціального ломика довжиною не менше 2м, а підручним засобом, не пристосованим для оббивання заколів, фактична довжина якого складає 1,6 1,8м, що могло призвести до неякісного оббивання шматків породи, які відшарувалися, та їх падіння на потерпілого.

Таким чином, пунктом 10 ОСОБА_8 визначено осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а саме: ОСОБА_2, машиніст бурової установки дільниці №15 шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» який, для оббирання шматків породи, що відшарувалася, не використовував спеціальний ломик довжиною не менше 2м., чим порушив пункт 1.37.2 «Інструкції з охорони праці № 01 для робітників, зайнятих на підземних роботах (загальні положення, вимоги безпеки в аварійних ситуаціях), пункт 18.1 СТП - 00191307-Р-2011 «Настанови по системі управління охороною праці ПАТ «Кривбасзалізрудком» (у новій редакції). Будь-яких інших осіб, винних у нещасному випадку, що стався з позивачем ОСОБА_2 комісією при повторному розслідуванні не встановлено.

Висновком МСЕК від 13.03.2015 року позивачу ОСОБА_2 у звязку з трудовим каліцтвом встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення завданої моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з відсутності винних дій роботодавця ПАТ «Кривбасзалізрудком», які призвели до нещасного випадку на виробництві.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на те, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив неправильне застосування норм матеріального права, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Так, відповідно до ст. 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Відсутність причинного звязку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих звязків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обовязку власника відшкодувати моральну шкоду.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що в зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 30% та визнаний інвалідом третьої групи (Висновок МСЕК від 13.03.2015 року - а.с. 172). Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у звязку з отриманим трудовим каліцтвом позивач був звільнений 23.07.2015 року із займаної посади у звязку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоровя, який перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (Наказ № 831-К від 23.07.2015 р.).

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме погіршення стану здоров'я позивача, те, що професійна працездатність в зв'язку з професійним захворюванням втрачена на 30 відсотків та трудове каліцтво призвело до його звільнення із займаної посади, та приходить до висновку, що розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 17 000,00 грн. без урахування утримання обовязкових платежів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкодипідлягають частковому задоволенню, у звязку з чим стягує на його користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» у рахунок відшкодування моральної шкоди 17000,00 грн. без урахування утримання обовязкових платежів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Кривбасзалізрудком» в частині стягнення компенсації у розмірі 100000,00 грн., суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У спорі, повязаному із стягненням компенсації у розмірі 100000,00 грн. відповідно до Колективного договору підлягають встановленню обставини закріплення у Колективному договорі обовязків роботодавця щодо виплати такої компенсації та порушення з боку роботодавця цих приписів..

Отже, позивач належними та допустимими доказами мав, перш за все, довести наявність у роботодавця обовязку з виплати йому компенсації у розмірі 100000,00 грн., і лише після доведення факту порушення його прав, вимагати усунень цих порушень від винних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, Колективний договір ПАТ «Кривбасзалізрудком» на 2011-2012 роки, який є чинним й на момент травмування позивача, не містить положень щодо обовязку роботодавця (ПАТ «Кривбасзалізрудком») виплачувати працівникам, які отримали травму на виробництві, грошову компенсацію у розмірі 100000,00 грн. (а.с. 58-64), а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності та необґрунтованості цих позовних вимог.

ОСОБА_8 ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_8 частини третьої цієї статті, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 1157,52 грн. (пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4, п.8 ч.1 ст.4 Закон України «Про судовий збір»).

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3,- задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 квітня 2017 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати у розмірі 1157 (одна тисяча сто пятдесят сім) гривень 52 (пятдесят дві) копійки.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: