Ухвала суду № 70123803, 08.11.2017, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3720/15-ц

2-з/215/30/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Суддя Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши клопотання представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_5» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_5» про визнання недійсним договору споживчого кредиту та визнання припиненим договору іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) звернулась із клопотанням про забезпечення позову та просить заборонити будь-яким особам здійснювати дії з приводу вселення ОСОБА_2 разом з його особистим майном з нежитлового приміщення за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Сергія Колачевського (до 2016 року вул. 23 Лютого), буд.96, приміщення 80; заборонити відчуження або перехід права власності здійснений будь-яким чином на зазначене нежитлове приміщення та накласти на нього арешт. Вказане клопотання мотивоване тим, що заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20.01.2016 р., в редакції ухвали від 16.02.2016 р. звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №72 від 31.01.2007 року в сумі 368 118,97 грн. на належний на праві власності ОСОБА_2 предмет іпотеки – нежитлове приміщення під номером 80, загальною площею 21,7 кв.м, вбудоване у перший поверх п’ятиповерхового житлового будинку під номером 96 на вулиці 23 Лютого у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_5». Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03.05.2017 р. зазначене заочне рішення скасовано, призначено справу до судового розгляду. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 у своєму клопотанні зазначає, що від нового власника нежитлового приміщення стало відомо, що воно останньому належить на підставі договору купівлі-продажу. Тому заявник вважає, що оскільки приміщення відчужується і можливо в подальшому також буде продано, то невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи, що розгляд заяви відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши клопотання про забезпечення позову, вважає, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень частин 1-3 статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Положеннями ч.1 статті 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходяться в нього або інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У роз'ясненнях, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

У клопотанні про забезпечення позову не наведено переконливих підстав, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки не надано доказів про дійсного власника на даний час нежитлового приміщення, яке заходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Сергія Колачевського (колишня вул. 23 Лютого), буд.96, приміщення 80, і що він має намір на відчуження зазначеного нерухомого майна.

Також у заяві про забезпечення позову не наведено жодного доводу стосовно того, як невжиття в даному випадку визначеного позивачем заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за вимогами позивача та яким чином спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У клопотанні представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подання апеляційної скарги в 5-ти денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя